Тактика переконання

Структура переконання

Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.

Сила аргументів не в кількості, а у їх вагомості (лат. поговірка).

Основні поняття теорії аргументації. 1)Аргументація – це процес наведення аргументів і доказів, який направлений на переконання співбесідника та є обґрунтуванням будь - якого судження.

2) Ефективна мова - це перш за все добре аргументована мова.

3) У процесі аргументації беруть участь 2 сторони: аргументатор (той, хто переконує) і реципієнт (той, кому адресовані докази).

4) Поняття аргументації і переконання близькі, але не тотожні. Недаремно кажуть: «Довів, але не переконав»

5) Для ефективної аргументації одних лише доказів замало, поряд ними потрібен ще переконливий вплив на реципієнта.

1) Тезис (що доводиться).

2) Аргументи (чим доводиться) – відомі факти, визначення понять, теоретичне узагальнення, статистичні дані, аксіоми.

3) Демонстрація (як доводиться) – це логічна форма побудови переконання.

Аргументація повинна будуватися на законах тезису, аргументу та демонстрації. Переконлива аргументація передбачає наявність 3 компонентів: аргумент, підтримка, приклад.

Правила розташування аргументів у мові. Для того, щоб мова була переконливою, важливо добре структурувати виступ і грамотно подати аргументи. Потрібна попередня робота над аргументацією. Коли ви знайдете всі аргументи, обов’язково визначте, який із доказів найсильніший, а який слабкий. Починайте з найслабшого аргументу - для доброзичливої аудиторії (реципієнта) і з найсильнішого – для недоброзичливої аудиторії (реципієнта). У тому випадку, коли налаштування слухачів невідоме завчасно, поставте найсильніші аргументи на початок і кінець своєї промови. Це називається «ефектом країв». Правила вибору аргументів: попередня робота над лінією своєї аргументації – не просто розташування сил, а вибір вагомих аргументів. Це перш за все вибір тактики аргументування. Потрібен відбір таких аргументів, які б стали найбільш переконливими для конкретної аудиторії (реципієнта), при цьому необхідно враховувати вікові, соціальні, професійні, культурні та інші особливості слухачів.

Прийом №1. Ініціатива у суперечці.

Починаючи дебати, ви берете ініціативу в суперечці, адже кращий захист – напад. Паралельно с пред’явленням опоненту своєї лінії аргументації потрібно відразу ж залучати до свого мовлення всі можливі контраргументи з його боку і руйнувати їх.

Прийом №2. Тягар переконування.

Доводити завжди важче, ніж руйнувати переконання. Спробуйте покласти тягар певного тезису на опонента. «Ви говорите, що жити стало краще. Смішно. Наведіть хоча б один приклад!» Опонент починає наводити свої аргументи - ваше завдання їх відбивати контраргументами.

Прийом №3. Ефект несподіванки.

У найзапеклішій суперечці прибережіть найпереконливіший аргумент на пізніше. У опонента складеться враження, що він отримує перемогу. Ви ж в кінці кінців наведете сильний аргумент. Це буде серйозним ударом для супротивника і, напевно, допоможе змінити результат полеміки на вашу користь. (Життя в Україні покращилося. Число людей, які живуть за межею бідності, скоротилося з 11 до 8%. Найсильнішим аргументом буде статистика. Цифри не брешуть, а показують справжню ситуацію…. Що ви на це скажете?)

Прийом №4. Поспішне узагальнення.

Цей прийом навряд чи можна назвати коректним, швидше за все це певна хитрість у суперечці. Якщо опонент не сперечається хоча б з прикладом, можна «приписати» йому згоду і з усім аргументом. («Прибуток на душу населення значно зріс у порівнянні з минулими роками, отже рівень життя в Україні покращився. Чи могли ви собі дозволити це раніше?»)

Дата добавления: 2014-01-04