Поняття і структура свідомості. Походження і сутність свідомості. Функції свідомості

Свідомість людини – явище складне і багатогранне.Через свою виняткову складність і багатогранність свідомість є предметом інтересу як багатьох наук, так і ненаукових форм пізнання. Філософія, використовуючи й узагальнюючи досягнення різних форм пізнання, зосереджує свою увагу на аналізі таких важливих питань, як сутність, походження і структура свідомості,можливості і шляхи її вивчення. Питання ці з давніх часів й до наших днів залишаються дискусійними.

Ідеалісти відстоюють думку про первинність свідомості щодо матерії, вважають її самостійною сутністю, що творить речі ісама є субстанцією усіх речей і процесів. Дуалізм (чи психофізіологічний паралелізм) розглядає свідомість і тіло як незалежні один від одного начала і не бачить взаємозв'язку психічних і фізіологічних процесів в організмі.

На відміну від ідеалізму і дуалізму, матеріалізм розглядає свідомість не як щось автономне, незалежне від матерії, а навпаки, як властивість, атрибут матерії. Властивість - це, на відміну від таких атрибутів матерії, як рух, простір та час, не є загальною. Вона притаманна особливому виду високоорганізованої матерії - людському мозку. Однак усвідомлює, мислить не мозок сам пособі, а людина, що має мозок, причому людина в єдності з системою - природною, соціальною, культурною, - в яку вона включається як активно діючий елемент.

Матеріалізм виходить з того, що матерія існує поза свідомістю і незалежно від неї, але свідомість не існує поза матерією. Свідомість є вторинною (але не другорядною), похідною від матерії. Вторинність свідомості розглядається в трьох аспектах: 1)історичному (свідомість як особлива властивість матерії виникає на певному етапі її еволюції); 2) психофізіологічному (свідомість- функція головного мозку людини); 3) гносеологічному (свідомість є вищою формою відображення зовнішнього світу, це відображення відрізняється усвідомленістю і цілеспрямованістю).

Свідомість має складну внутрішню структуру, що включає різні елементи і рівні свого існування. До них належать: відчуття, мислення, воля, пам'ять, емоції, інтуїція, увага.

Відчуття дає людині безпосереднє відображення окремих зовнішніх сторін предметів і явищ. Мислення протиставляється чуттєвому пізнанню як опосередковане відображення внутрішньої, сутнісної сторони предметів.

Воля - це практичне виявлення свідомості. Це не тільки уміння бажати, але й здатність діяти, здійснювати те, що людина намітила.

Винятково важливе місце в структурі свідомості посідає пам'ять - здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати інформацію. Тим самим пам'ять поєднує різні факти з життєвого досвіду людини у певному зв'язку і забезпечує стійкість цього зв'язку, що є необхідною передумовою формування особистості.

Емоції - це сфера особистісних, суб'єктивно-психологічних переживань (передчуття, радість, захват, гнів, страх, любов, ненависть, симпатія, антипатія).

Величезний пізнавальний потенціал виявляється у здатності свідомості людини до інтуїції. Інтуїція - це здатність безпосереднього осягнення істини шляхом прямого її бачення без відповідного доказу. Особливість інтуїтивного "бачення" ("осяяння","спалаху") свідомості виявляється в несподіваності вирішення проблеми, у неусвідомленості шляхів і засобів такого вирішення. Це сфера свідомості, в якій представлені духовні ідеали і здібності до творчості у вигляді фантазії, продуктивної уяви.

Важливим елементом свідомості є увага. Завдяки зосередженню уваги об'єкт, що нас цікавить, знаходиться у фокусі свідомості. Предмети, події, які впливають на людину, викликають не тільки пізнавальні думки, ідеї, але й певні емоції, що виявляються в хвилюванні, захопленні, любові, ненависті тощо. Окремі філософи, особливо психологи, ототожнюють свідомість з ува-гою.

Дата добавления: 2014-01-04