Аналептики

Відхаркувальні засоби (настій трави термопсису, трипсин, калію йодид, натрію гідрокарбонат, нашатирно-анісові краплі, бромгексин, мукалтин, ацетилцистеїн). Механізм відхаркувальної дії окремих препаратів. Застосування. Відхаркувальні засоби рослинного походження (листя мати-й-мачухи, корінь солодки, листя подорожника великого, кореневище дивосилу, трава чебрецю, соснові бруньки тощо).

План.

План та організаційна структура заняття.

№ з/п	Основні етапи лекції та їх зміст	Цілі в рівнях абстракції	Тип лекції, методи і засоби активізації студентів. Матеріали методичного забезпечення
1.   2.	Підготовчий етап: · Організація заняття · Мотивація та визначення цілей заняття Контроль вихідного рівня знань:		Індивідуальне опитування.
3.	Основний етап: Викладення лекційного матеріалу за планом: 1.Стимулятори дихання. 2.Протикашльові засоби. 3.Відхаркувальні засоби. 4.Бронхолітичні засоби. 5.Засоби, які застосовують при набряку легень.	ІІ II ІІ ІІ ІІ	Лекція-бесіда     Засоби наочності: - Таблиця «Дія лікарських засобів, що впливають на функцію органів дихання»; - Збірка інструкцій до препаратів; - Зразки лікарських препаратів.
4.	Заключний етап: · Підведення підсумків заняття · Домашнє завдання		Занесення в блокнот-абетку узагальнених відомостей про препарати.

Тема: Лікарські засоби, що впливають на

функцію органів дихання.

1. Аналептики (кофеїн-бензоат натрію, кордіамін, бемегрид, камфора, сульфокамфокаїн, коразол). Вплив на дихання і кровообіг. Особливості дії та застосування окремих препаратів. Шляхи введення, показання, протипоказання до застосування.

2. Стимулятори дихання, центральної і рефлекторної дії: анальгетики (етимізол, бемегрид, кофеїн, кордіамін, камфора, сульфокамфокаїн, коразол) і Н-холіноміметики (цититон, лобеліну гідрохлорид). Застосування. Побічні ефекти.

3. Протикашльові засоби (кодеїн, лібексин, глауцин, тусупрекс). Механізм протикашльової дії окремих препаратів. Застосування. Побічні ефекти. Медикаментозна залежність від кодеїну.

5. Бронхолітичні засоби (ізадрин, салбутамол, фенотерол, орципреналіну сульфат, ефедрину гідрохлорид, адреналіну гідрохлорид, атропіну сульфат, еуфілін, теофілін). Застосування. Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення.

6. Засоби, які застосовують при набряку легень (спирт етиловий, антифомсилан, маніт, сечовина, фуросемід, бензогексоній, строфантин, корглікон, глюкокортикоїди). Механізм дії окремих препаратів. Шляхи введення. Засоби невідкладної допомоги при набряку легень.

1.Класифікація лікарських засобів, що впливають на функції органів дихання:

1.Аналептики

2. Стимулятори дихання.

3. Протикашльові засоби.

4.Відхаркувальні засоби.

5.Засоби для лікування бронхіальної астми.

6.Засоби, які застосовують при набряку легень.

Аналептики – речовини, які стимулюють активність дихального і судинорухового центрів, відновлюють функцію ЦНС.

Аналептики діють майже на всіх рівнях ЦНС. Але кожний окремий препарат характеризується більш вираженою тропністю відносно окремих відділів ЦНС. Так, наприклад, одні препарати впливають переважно на центри довгастого мозку (бемегрид, кордіамін, коразол), інші – на спинний мозок (стрихнін).

Збільшення дози аналептиків приводить до генералізації процесів збудження, які супроводжуються підсиленням рефлекторної збудливості. У великих дозах аналептики викликають судоми. Судоми, які пов’язані із збудженням переважно стовбурової частини головного мозку, носять клонічний характер (судоми клонічні — синхронні товчкоподібні скорочення м'язів з періодами розслаблення) (бемегрид, коразол, кордіамін), а при дії на спинний мозок розвиваються судоми тонічного характеру(спазми тонічні — тривале напруження м'язів) (стрихнін).

Класифікація аналептиків:

1. Аналептики, які діють переважно на центри довгастого мозку (бемегрид, камфора, кордіамін, сульфокамфокаїн) – аналептики прямої дії.

2. Аналептики, які діють через синокаротидні зони, збуджуючи їх – дихальні аналептики (цититон, лобеліну гідрохлорид) – аналептики рефлекторної дії.

3. Аналептики, які діють переважно на спинний мозок (стрихнін).

4. Аналептики, які діють на стовбурову частину і кору головного мозку (етимізол).

Аналептики проявляють стимулюючий вплив на життєво важливі центри довгастого мозку – дихальний і судиноруховий. Аналептики підвищують збудливість центру дихання. Ряд препаратів (бемегрид, камфора, етимізол) проявляють пряму стимулюючу дію на центр дихання.

У деяких аналептиків центральна (пряма) дія доповнюється рефлекторною (кордіамін, вугільна кислота).

Аналептики рефлекторної дії – цититон, лобеліну гідрохлорид діють рефлекторно через синокаротидні зони, збуджуючи їх, далі імпульси надходять до центру дихання у продовгастому мозку і стимулюють його. Ця група препаратів ефективна в тому випадку коли збережена рефлекторна діяльність.

Аналептики є функціональними антагоністами снодійних засобів.

Застосовують аналептики при легких формах отруєння речовинами для наркозу, снодійними засобами, спиртом етиловим.

Побічні ефекти – нудота, блювання, судоми, тахікардія.

Етимізол різниться від інших аналептиків особливостями дії: він поєднує властивості седативного впливу на кору головного мозку та сильної вибіркової (стимулюючої) дії на дихальний центр. Стимуляція дихання довготривала і не супроводжується виснаженням клітин респіраторного центру. На відміну від інших аналептиків, етимізол при пригніченні дихання морфіном дає більш виражений ефект, ніж при пригніченні барбітуратами. Етимізол активує адренокортикотропну функцію передньої долі гіпофіза, що підвищує рівень глюкокортикоїдів у крові. Є дані про те, що етимізол покращує короткочасну пам’ять і сприяє підвищенню розумової працездатності.

У зв’язку із стимуляцією кортикотропної активності гіпофіза етимізол застосовують також як протизапальний і протиалергічний засіб (при артритах, поліартритах запального характеру, бронхіальній астмі).

Відповідну роль у механізмі впливу етимізолу відіграє блокуюча дія на фосфодіестеразу, сприяє накопиченню у тканинах цАМФ.

2. Стимулятори дихання.

Стимулятори дихання – препарати, які збуджують дихальний центр довгастого мозку, збільшують частоту та глибину дихання. Застосовують при станах, що супроводжуються пригніченням дихання.

Класифікація стимуляторів дихання

Стимулятори дихання центральної дії (аналептики) безпосередньо збуджу-ють дихальний центр мозку.	Стимулятори дихання периферичної дії подразнюють перифе-ричні рецептори і рефлекторно стиму-люють дихання.	Стимулятори дихання комбінованої дії збуджують дихальний центр прямо безпосередньо та рефлекторно.
Етимізол Бемегрид Камфора Кофеїн – бензонат натрію Сульфокамфокаїн	Цитітон Лобеліну гідрохлорид Розчин аміаку	Карбоген Кордіамін

Вуглекислота — фізіологічний стимулятор дихання. Її застосо­вують у вигляді карбогену (суміш вуглекислоти і кисню). При вди­ханні карбогену об'єм дихання збільшується у 5-8 разів через 5-6 хв після початку вдихання.

3. Протикашльові препарати.

Протикашльові препарати — це засоби, що усувають кашель за рахунок пригнічення кашльового центру мозку чи рецепторів ди­хальних шляхів. Кашель— рефлекторний акт, спрямований на видалення з ди­хальних шляхів мокротиння чи сторонніх тіл. Кашель супровод­жує запальні процеси дихальних шляхів (гострий та хронічний трахеїт, бронхіт, пневмонію).

Класифікація протикашльових засобів

Протикашльові засоби центральної дії знижують збудливість кашльового центру	Протикашльові засоби периферичної дії знижують збудливість рецепторів слизової оболонки або ділянки верхніх дихальних шляхів
1.Наркотичні протикашльові засоби: Кодеїну фосфат, Етилморфіну гідро-хлорид (діонін), Декстрометорфан, Бронхотуссин, Туссин плюс. 2.Ненаркотичні протикашльові засоби:Глауцин (глаувент),Бронхолітин, Синекод,Тусупрекс(окселадин,пакселадин), Ледин, Стоптусин	Лібексин Фалімінт

Кодеїну фосфат — наркотичний протикашльовий засіб цент­ральної дії, алкалоїд опію. Виявляє високоефективну протикаш­льову дію за рахунок пригнічення кашльового центру мозку, а також незначний анальгетичний ефект.

Показання до застосування: захворювання, що супроводжують­ся стійким, виснажливим кашлем.

Побічні ефекти: сонливість, закреп, звикання, залежність.

Етилморфіну гідрохлорид (діонін) — наркотичний протикаш­льовий засіб синтетичного походження центральної дії. Має більш виражені протикашльову та анальгетичну дії, ніж кодеїн.

Показання до застосування: сильний кашель при запальних за­хворюваннях дихальних шляхів, коклюші, туберкульозі.

Побічні ефекти: подібні до таких, як у кодеїну.

Тусупрекс (окселадин, пакселадин) - ненаркотичний проти­кашльовий засіб центральної дії. Гальмує кашльовий центр, не зу­мовлює залежності.

Показання до застосування: непродуктивний кашель (без мок­ротиння) будь-якого походження, у педіатрії — для лікування кок­люшу.

Побічні ефекти: практично відсутні.

Протикашльові засоби периферичної дії пригнічують рецептори дихальних шляхів.

Лібексин — протикашльовий засіб периферичної дії. Виявляє також бронхолітичну, місцевоанестезійну та протизапальну дію. Лікарської залежності не спричинює.

Показання до застосування: кашель при інфекціях дихальних шляхів, перед інструментальними дослідженнями бронхів та ін.

4. Відхаркувальні засоби

Відхаркувальні засоби — препарати, які розріджують мокротиння та полегшують його видалення із дихальних шляхів.

Відхаркувальні засоби призначають для полегшення відходження мокротиння пацієнтам з бронхітом, пневмонією, трахеїтом, бронхоектатичною хворобою.

Класифікація відхаркувальних засобів

Секретомоторні засоби (збільшують секрецію бронхіальних залоз, підвищують активність епітелію, посилюють скорочення м'язів бронхів, зменшують в'язкість мокротиння).	Муколітики (змінюють фізико-хімічні властивості, зокрема структуру мокротиння та його в'язкість).
Трава термопсису Алтея лікарська Калію йодид	Трипсин кристалічний Ацетилцистеїн (АЦЦ)

Секретомоторні відхаркувальні засоби

Трава термопсису — відхаркувальний засіб рефлекторної дії. Подразнює рецептори шлунка і рефлекторно посилює секрецію бронхів, зменшує в'язкість мокротиння. Застосовують у вигляді:

1) настою трави термопсису в співвідношенні 1:400, 1:300 по 1 столовій ложці тричі на день;

2) екстракту термопсису сухого в таблетках;

3) входить до складу сухої мікстури від кашлю для дорослих, яку перед застосуванням розводять у 10 разів водою, ужива­ють по 1 столовій ложці тричі на день.

Алтея лікарська — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. застосовують у вигляді:

1)відвару з кореня алтеї у співвідношенні 1:20,1:30 по 1 столовій ложці тричі на день;

2)алтейного сиропу;

3)екстракту алтеї сухого;

4)препарату мукалтин, 1-2 таблетки якого розводять у склянці води і вживають перед їдою;

5)входить до складу сухої мікстури для дітей, яку перед вживан­ням розводять водою у співвідношенні 1:10.

Калію йодид — відхаркувальний засіб резорбтивної дії. Поси л ює секрецію бронхів, діючи безпосередньо на залози. Застосовують всередину у формі порошку, таблеток, розчину, мікстури, а також інгаляційно.

Побічні ефекти: подразнення слизової оболонки шлунка.

Муколітики

Трипсин кристалічний — протеолітичний фермент, розщеплює білки. Відхаркувальний засіб прямої дії. Виявляє також протиза­пальну дію, зменшує набряк. Застосовують інгаляційно або внутрішньом'язово при хворобах легень з виділенням густого гнійного мокротиння

Ацетилцистеїн (АЦЦ) — муколітичний відхаркувальний засіб, який за рахунок вільних сульфгідрильних груп порушує структуру білків гною і зменшує в'язкість мокротиння. Виявляє також пневмопротекторну (захисну) та антиоксидантну властивості. Швидко і повністю всмоктується з травного каналу.

Показання до застосування: хвороби дихальних шляхів, що супроводжуються утворенням в'язкого мокротиння, у тому числі бронхіт, бронхоектатична хвороба, бронхіоліт, бронхіальна астма, муковісцидоз тощо.

Побічні ефекти: виникають дуже рідко.

Бромгексин — муколітичний засіб, стимулятор утворення сур-фактанта (поверхнево-активної речовини, яка утворюється в кліти­нах альвеол). Протикашльова дія розвивається через 1-2 доби після початку лікування.

Показання до застосування: гострі і хронічні інфекційно-за­пальні хвороби дихальних шляхів.

Побічні ефекти: диспепсія, алергійні реакції.

Дата добавления: 2014-01-04