Соціологічний підхід до вивчення правотворчого процесу

Тема 2: Соціологія законодавства та правотворчий процес

Семінар – 2 години

1. Соціологічний підхід до вивчення правотворчого процесу

2. Сутність та зміст соціології законодавчої діяльності

3. Закон як соціальне явище

2.Сутність та зміст соціології законодавчої діяльності

"Законодавець має бути соціологом" - зазначив ще на початку ХХ століття американський соціолог Л.Уорд. Ця теза, незважаючи на певний, властивий тим часом "соціологічний імперіалізм" в теорії та безмежну віру в конструктивну силу соціологічного знання в практичній діяльності відтворює важливу проблему в правотворенні, що є актуальною для будь якої епохи. Право не існує в абстрактному суспільстві, воно завжди соціально обумовлене конкретно-історичною ситуацією в країні. Чим повніше і адекватніше ці соціальні аспекти враховані в законотворенні, тим більш суспільно корисним стає закон, тим органічніше він стає елементом не тільки правової системи, але й суспільного буття в цілому.

Визначення сутності та змісту законотворчості як і правотворчості взагалі належить досить дискусійних питань. Всі існуючі його визначення можна умовно розділити на дві групи. Першу утворюють такі інтерпретації, які можуть бути названі техніко - юридичними. В їх рамках законотворчість - це різновид правотворчості, що охоплює безпосередній процес створення закону як найвищого нормативно - правового акту. Тобто за змістом законотворчість співпадає з законодавчою процедурою, яка визначається конституціями, конституційними законами та регламентами відповідних законодавчих органів. В сучасних умовах в демократичних країнах законодавча процедура суттєво не відрізняється і включає до себе наступні стадії (етапи): законодавча ініціатива, підготовка проекту закону та його розгляд в відповідних структурах законодавчого органу; обговорення законопроекту в законодавчому органі в першому читанні; голосування по законопроекту та його прийняття; опублікування закону¹⁵⁶.

Інший підхід належить до предметної області соціології права і спирається на розуміння данного явища як одного з різновидів соціального процесу. При цьому зміст процесу визначається через виділення таких його елементів, як соціальні суб'єкти (на відміну від технико - юридичного їх обмеження законотворчим органом та суб'єктами законодавчої ініціативи), соціальні відносини (взаємодія) в зв'язку з законотворчістю (на відміну від організаційних відносин при техніко – юридичній інтерпретації), соціальні потреби та інтереси в зв'язку з конкретними соціальними суб'єктами. Для системного осмислення структури законотворчого процесу використовується поняття "соціальний механізм законотворчості".

Розгляд тих чи інших суспільних процесів з точки зору їх механізму стає основою для більш загального висновку про можливість розгляду суспільства як системи взаємозв'язаних соціальних механізмів, що породжують різні процеси та явища. Аналіз окремих соціальних механізмів має спиратись на більш узагальнену концепцію соціального механізму, яка не тільки характеризує їх структуру та закони функціонування, але й обгрунтовує можливість виділення в будь-яких явищах та процесах їх внутрішнього механізму.

Незважаючи на те, що в багатьох дослідженнях правових чи взагалі соціальних процесів досить широко використовується категорія "соціальний механізм", її теоретичний аналіз з позицій загальної соціології ще не проведено. Спроби її визначення не досить поширені і частіше мають "побічний" результат дослідження інших проблем. Одне з первих визначень було запропоновано ще на початку 60-тих років: "механізм в методології соціальних досліджень виражає виділення в об'єкті дослідження особливого утворення (системи елементів, зв'язків), які забезпечують функціонування та розвиток об'єктів, будучи відносно стабільними, стійкими..., виділення механізму дозволяє пояснити існування об'єкту"¹⁵⁷. Це визначення дозволило зафіксувати певні суттєві ознаки об'єкту дослідження (системність, виконання певних функцій в суспільстві, стобільність). Тому саме воно стало відправним моментом методології конкретно - соціологічних досліджень соціальних механізмів в сфері правового регулювання.

Аналогічна методологічна орієнтація може бути виділена і в більш сучасних дослідженнях. Так, в " Рабочей книге социолога " соціальний механізм визначається як "принцип організації системи зв'язків та відносин людей (соціальних груп) в конкретних умовах місця та часу¹⁵⁸. В. Ж. Келле соціальний механізм визначає як "певну організовану сукупність суспільних відносин - економічних, політичних, правових, соціально - психологічних, а також певних норм, показників, критеріїв відбору та оцінки, що створюють комплекс, основою якого є матеріальні відносини та інтереси"¹⁵⁹.

Таким чином, поняття "соціальний механізм" не містить в собі нічого "механістичного", оскільки дає образ реально функціонуючого суспільства (чи його підсистем), маючи на "виході" не тільки певний, наперед визначений результат але й ті зв'язки та відношення, що його породжують.

В цьому відношенні слід визнати правомірність оцінки И.М.Мойсеєвим соціальних механізмів перш за все як управлінських, тобто зв'язаних з переносом та перетворенням інформації¹⁶⁰. Однак це ще не дає підстав для визначення їх тільки як інформаційних.

Визнаючи значну пізнавальну цінність наведених вище визначень необхідно бачити також і їх обмеженість, оскільки вони мають надто загальний характер і не розкривають конкретних сторін конкретних соціальних механізмів, тобто які елементи та чому в них входять, який характер мають їх внутрішній та зовнішні зв'язки, як вони "функціонують" в межах певної системи.

Дата добавления: 2014-01-04