Види природних ресурсів та їх класифікація

Форми власності та форми суспільної організації народного господарства України

Первинною клітиною народного господарства є підприємство. Існують різні форми суспільної організації виробництва, зокрема:

1. Концентрація полягає в оптимальному зосереджені засобів виробництва, робочої сили та випуску продукції на великих підприємствах. Рівень концентрації виробництва характеризується такими показниками: часткою великих підприємств у загальній чисельності зайнятих у всій галузі робітників, часткою цих підприємств у валовій продукції галузі.

2. Комбінування – це зосередження на одному підприємстві кількох виробництв на основі спільної чи комплексної переробки певної сировини, її послідовність переробки, спільного використання енергетичних, транспортних і складських засобів. Наприклад, у промисловості склалися такі основні види комбінування виробництва: послідовна (стадійна) переробка сировини; використання відходів виробництва; комплексна переробка сировини.

3. Спеціалізація – це звуження профілю виробництва, орієнтація на виготовлення певного продукту, його частини, або обмеження його окремою стадією послідовного технологічного циклу. В промисловості виділяють такі види спеціалізації: предметна, якщо підприємство спеціалізується на виробництві конкретного кінцевого продукту (автомобільний завод, взуттєва фабрика); детальна, якщо підприємство спеціалізується на виготовлені окремих частин (деталей чи компонентів) кінцевого продукту (завод тракторних агрегатів); стадійна чи технологічна, якщо підприємство орієнтується на виконання певної виробничої операції (прядильна фабрика).

4. Кооперування – це регулярні, спеціально обумовлені зв’язки між окремими спеціалізованими підприємствами, що об’єднані співпрацею, спрямованою на виготовлення певного виду готової продукції. Найбільшого поширення набуло кооперування між виробником і постачальником, спрямоване на забезпечення єдності вимог до асортименту, якості термінів постачання тощо.

Форми власності в Україні:

- приватна;

- колективна;

- державна;

- комунальна;

- змішана.

Тема: " Природний і трудо-ресурсний потенціал України" (2 год.)

1. Види природних ресурсів та їх класифікація

2. Мінерально-сировинні ресурси держави

3. Земельні, водні, лісові ресурси та їх значення

Природні ресурси – це компоненти і сили природи, які на даному етапі розвитку продуктивних сил та вивченості використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва і предмет споживання, для задоволення матеріальних та духовних потреб суспільства.

Згідно з природною класифікацією ресурси поділяються на природні групи: водні, повітряні, грунтові, рослинні, тваринні, мінеральні, кліматичні тощо.

За природно-економічною класифікацією розрізняють ресурси, які використовуються в матеріальному виробництві і ті, що використовуються в невиробничій сфері.

За видами: мінеральні, кліматичні, водні, земельні, лісові, рекреаційні тощо.

За вичерпністю всі природні ресурси діляться на вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси своєю чергою діляться на відтворювані та не відтворювальні.

Не відтворювальні ресурси у разі їх добування і використання не відтворюються природою чи відновлюються в строки, значно довші порівняно із швидкістю їх використання. До не відтворювальних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини).

До відтворювальних ресурсів належать грунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад солі, що осідають в озерах і морських лагунах тощо.

Невичерпними називаються природні ресурси, існування яких необмежене часом. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування. За будь якого інтенсивного споживання їх кількість не зменшується, чи зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується.

Дата добавления: 2014-01-04