Онтогенез

Онтогенез (від грец. ον — буття та γένηση — походження, народження) – індивідуальний розвиток організму з моменту утворення зиготи до природної смерті.

Онтогенез зазвичай складається з двох періодів — ембріонального і постембріонального. Гамети — це статеві клітини.

Зигота — це клітина, яка утворюється після запліднення яйцеклітини.

3. Особливості ембріонального розвитку у багатоклітинних організмів.

Ембріональний (зародковий) період — період онтогенезу від утворення зиготи до народження або виходу з яєчних оболонок.

Основні стадії ембріогенезу:

Зигота → Дробіння → Бластуляція → Гаструляція →

→ Утворення трьох зародкових листків і гістогенез → Органогенез

Дробіння — це процес послідовних мітотичних поділів заплідненого або ініційованого до розвитку яйця. Розвиток зародка починається з того, що зигота шляхом мітозу починає ділитися на 2, потім на 4, 8 і т. д. клітин. Клітини, що утворюються під час дробіння, називаються бластомерами. Дробіння відбувається завдяки поживним речовинам яйцеклітини. Відмінністю дробіння від звичайного мітозу є те, що клітини, які утворюються, не збільшуються в об’ємі (не ростуть), а збільшується тільки їх число.

Дробіння закінчується утворенням бластули.

Бластуляція (від грец. βλαστος — паросток) — одна зі стадій розвитку зародка багатоклітинних організмів, якою завершується процес дробіння заплідненої яйцеклітини.

Бластула — одношаровий кулястий зародок із порожниною всередині. Стінки бластули утворені одним шаром клітин.

При повному дробінні яйця бластула має кулясту форму і всередині її утворюється порожнина — бластоціль; при неповному дробінні утворюється бластула без порожнини.

Гаструляція — процес відокремлення двох первинних зародкових листків, тобто формування двошарового зародка — гаструли у багатоклітинних організмів. У ході гаструляції клітини зародка практично не діляться і не ростуть.

Гаструляція починається із вгинання нижніх клітин бластули всередину порожнини. У результаті утворюється два шари клітин (ектодерма — зовнішній шар; ентодерма — внутрішній шар) і вторинна порожнина з отвором — бластопором.

Інвагінація — вгинання частини стінки бластули (бластодерми) всередину зародка, внаслідок чого утворюється гаструла з порожниною (гастроцілем), сполученою із зовнішнім середовищем бластопором.

Імміграція — заповзання окремих клітин бластодерми в бластоціль з одного місця (уніполярна імміграція) або з різних (мультиполярна імміграція), гастроціль при цьому не утворюється.

Епіболія — обростання великих нерухомих клітин вегетативної півкулі зародка більш дрібними клітинами його анімальної ділянки.

Деламінація, або розшарування,— утворення ентодерми або шляхом ділення клітин паралельно поверхні (рідкісна форма гаструляції), або шляхом диференціювання спочатку однорідних клітин морули (без їх розподілу) на екто- і ентодерму залежно від положення клітин (на поверхні або в глибині зародка). Зазвичай гаструляція здійснюється поєднанням цих способів.

Утворення трьох зародкових листків і гістогенез — стадія закладання третього зародкового листка — мезодерми між екто- і ентодермою. Мезодерма утворюється в результаті міграції частини клітин зовнішнього і внутрішнього шарів. На цій стадії утворюється тришаровий зародок. Починається гістогенез.

Гістогенез (від грец. histos — тканина та genesis — утворення, розвиток) — сукупність процесів, що приводять до утворення і відновлення тканин у процесі онтогенезу.

Органогенез — процес утворення всіх тканин й органів майбутнього організму із трьох зародкових листків. З ектодерми — шкірні покриви, нервова система, органи чуттів; з ентодерми — травна система, печінка, підшлункова залоза, легені; мезодерма дає початок хрящовому і кістковому скелету, м’язам, кровоносній системі, ниркам, статевим залозам.

Нейруляція — процес утворення під час зародкового розвитку осьових органів нервової пластинки (і її замикання в нервову трубку) та хорди у хордових тварин і людини.

Нейрула (від грец. neuron — нерв) — стадія розвитку зародка хордових тварин і людини, яка настає за гаструлою, коли з ектодерми виділяється нервова пластинка (дає розвиток нервовій системі).

Біогенетичний закон

Філогенез (від грец. φϋλον — рід, плем’я та γεννάω — породжую) — історичний розвиток як окремих видів і систематичних груп організмів, так і органічного світу в цілому.

Біогенетичний закон — онтогенез кожної особини є коротким і швидким повторенням філогенезу.

Таке повторення називається рекапітуляцією.

Явище рекапітуляції було відкрите К. М. Бером, досліджувалося Ч. Дарвіном, але найдокладніше його описали Ф. Мюллер і Е. Геккель.

Біогенетичний закон дає змогу пояснити еволюційне вчення.

Наприклад, зародки ссавців (і людини у тому числі), птахів і рептилій протягом перших днів або тижнів розвитку мають рибоподібну форму і зяброві борозни; у шеститижневого зародка коня на кінцівках є по три пальці; у молодих качкодзьобів є зуби багатогорбкового типу; черепашки амонітів у процесі індивідуального розвитку мають швові лінії, характерні для предкових форм; перші листки у папоротеподібних розгалужені дихотомічно, як у первісних наземних рослин.

Проте зародок або молодий індивід у процесі свого розвитку не може повторити всі минулі етапи розвитку предків. У зв’язку з цим біогенетичний закон іноді називають біогенетичним правилом. Проте спроби зовсім відкинути існування біогенетичного закону суперечать реальній дійсності. Біогенетичний закон є одним із доказів поступового розвитку організмів від найпростіших до найскладніших.

Дата добавления: 2014-01-04