Основні поняття. Социализация личности

Вопрос

Вопрос

Социализация личности

Личность как система соц. статусов и ролей

Определение личности в социологии

1вопрос:

На изучение личности оказывают влияние смежные науки, например,философия и психология.

Человек- биосоциальное существо.

Психолог отделяет внимание на темперамент людей.

Социолог ищет в людях нечто одинаковое т.е. социальные кач-ва,формирующиеся в процессе совместной жизнидеятельности. Социолог в изучение личности сосредоточ. внимание на:

1)изучение личности как соц. системы

Изучение личности как элементах построения соц. общностей и институтов.

2) изучение личности как объект соц. отношений.

3) Рассмотрение личности как субъекта общественных отношений.

Понятие << личность >> используют социологи в 2х значениях:

Во-первых под личностью понимается некий нормативный тип, который соответствует об-ву,его нормативно-ценностным требованиям.

Во-вторых,рассматривает личность как члена определённой соц.группы.

В структуру личности входят несколько элементов:

- индивидуальное сознание

- ценностная ориентация

-соц. кач-ва – совокупность соц. свойств и черт личности

(они проявляются только во взаимодействии с др. людьми)

Наиболее важными качествами личности явл.: самосознание, интересы, установки, ценностные ориантации.

Соц.кач-ва в совокупности-сложная соц.структура личности.

ЛИЧНОСТЬ - целостная динамично-развивающаяся система соц. качеств, характеризующих человека как соц. субъекта.

Клинтон

Нормативная личность- это та,те черты,которые выражают структуру данного общества.

Модальная личность- статистически наиболее распространенный тип в данном обществе

Аномалия- нарушение принятого нормативного порядка.

Р.Мертол

Классификация поведения личности

Он выделял 5 видов личности в зависимости от их адаптации к об-ву.

Р Дерендорф

Классификация

1)Гомофабиер – человек трудящийся,несёт бремя общ. ф- ции

2) Гомоконсъюмер – человек потребляющий

3) гомоуниверсал –разносторонний человек, способный заниматься различными видами деятельности

4)гомосоветикус – человек, всеценнозависящий от гос-ва

Статусно – ролевая концепция исх. из того,что личность занимает определенное место,выполняет определенные функции, имеет права и обязанности – соц. статус.

Статус- охватывает разностороннюю характеристику индивида в об-ве, материал. положении,деловые связи.

Широта статусного набора объясняется тем,что чел. взаимодействует с разными соц. группами.

Генеральный -статус члена данного об-ва, статус гр-на, его права и обязанности.

Предписанный- приобретенный от рождения (пол,возраст)

Достигнутый – студент, преподаватель, жена, мама

Иерархия статусов формируется под влиянием 2х факторов:

1)реальная реомимость развития этих качеств для об-ва

2) система ценностей,предпочтений,которая учитывается в данной культуре

Соц.роли- ожидаемое поведение, ассоциируемое со статусом,который имеет чел.

Предложение личности и выбор из предложенного об-вом.

Социализация-это двусторонний процесс:

Формы социализации:

Первичная и вторичная социализация:

ДЕСОЦИАЛИЗАЦИЯ- обратное развитие противоположность социализации

РЕСОЦИАЛИЗАЦИЯ- процесс отбраковки ненужных ценностей и присвоение др. ценностей,более нужных (как для 1 чел. так и для целого об-ва)

ТЕМА: Социальные изменения и соц.процессы

1.понятие и виды соц. изменений

2.основные модели развития соц.систем

3.факторы соц.изменений

4.соц.процессы и их типология

Общество никогда не сущ. в неизменном состоянии. Общество можно рассматривать как процесс разной интенсивности скорости и ритма.

Соц.изменения- это различия между состояниями одной и той же системы,возникающей одно за другим во времени.

Эти изменения встречаются:

-в составе систем(распад груупп,появление)

-изменение в структуре(уменьшение или усиление нера-ва,утановление конкурентных от-й)

-изменение-функция(усиление эк.роли гос-ва, снижение воспитательной роли семьи)

-изменения в границах(слияние групп,вхожд.в др.группу)

-изменения в отношениях подсистем(преоритет политики нвд эконом.)

-изменение в окружении систем(эк.кризис и т.д.)

Некоторые изм-ния носят локальный характер,они проявл.в определенных звеньях системы,но практически могут нке находить отклика в др.,но постепенно накапливаясь локальные изменения могут захватывать все большее пространство систем и в конце концов они приводят к изменению системы в целом.

Изменение явл. более общим понятием чем развитие.

Соц.развитие- это не любое изменение об-ва,а лишь такое изменение,кот. связано структурными изменениями,приводящим к появлению новых общественных отношений,институтов,норм и ценностей.

Наиболее популярными явл. модели эволюционоого развития,в её основе лежит модель линейного времени,согласно её время течет от настоящего к будущему.

Мета - це загальна спрямованість дослідження, очикуваний кінцевий результат.

Гіпотеза - це науково обгрунтована уява про структуру соціальних

об'єктів, характер елементів і зв'язків, які утворюють ці об'єкти, про мехацізм

їх функціонування і розвитку.

Метод дослідження - це спосіб побудови і обгрунтування соціологічного знання.

Виробнича проблема - деяке протиріччя між усвідовлюванням наукової

або практичної потрібності та незнанням способів її усунення.

Вибіркова сукупність - це певне число елементів генеральної

сукупності, відібрані за суворо заданим правилом.

19 Поняття «вибірка»
Термін «вибірка» за наших часів в емпіричній соціології масових опитувань має два основних досить сталих значення.
1.В одних випадках поняття «вибірка» використовується як синонім поняття «вибіркова сукупність» — частина населення (популяції), яка, власне, і зазнає опитування, з тим, щоб одержані результати можна було б поширити на досліджувану популяцію загалом.
2.В інших випадках під «вибіркою» мають на увазі процес відбору одиниць спостережень (технологія, способи і методи такого відбору визначають тип вибірки) — у цих випадках слово «вибірка» є синонімом процедурної категорії — «відбір одиниць спостереження».
Побудова вибірки при підготовці проекту конкретного соціологічного дослідження зводиться до розв'язання трьох основних проблем:
1) визначення обсягу вибірки — кількості чоловік, яких треба опитати для одержання якісної інформації;
2) визначення типу вибірки — побудова конкретної схеми процедури відбору;
3) оцінка якості вибірки — визначення ймовірності і міри точності, з якими результати опитування вибіркової сукупності можна переносити на ту чи іншу частину населення.
Проблеми перелічені у тому порядку, в якому вони найчастіше постають перед розробниками проекту. Але розв'язуватися вони повинні у зворотній послідовності. Питання якості вибірки є ключовим — з нього розпочинається розробка вибірки (бо саме воно визначає підходи до розв'язання питання про обсяг та тип вибірки), і відповідь на це питання після завершення збору даних є засадовою для аналізу одержаної інформації та інтерпретації результатів.
Визначення якості вибірки включає опис низки умов, які дають змогу оцінити валідність, надійність та репрезентативність вибіркової сукупності стосовно об'єкта дослідження.
Репрезентативність. Репрезентативністю зветься властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності. Відхилення вибіркової сукупності від генеральної за якимись основними характеристиками називається помилкою репрезентативності: чим більша величина цих відхилень, тим більша помилка репрезентативності. Зрозуміло, що вибірка не може буквально відтворити генеральну сукупність. Основне завдання дослідника — враховувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів опитування, проведеного на підставі вибіркової сукупності. Тому дослідник повинен вміти кількісно визначати цю помилку, величина якої обчислюється залежно від типу вибірки.
При аналітичному підході до вибірки треба враховувати наступні необхідні вимоги: 1) групи повинні розрізнятися за основною диференційованою ознакою (гіпотетичним фактором); 2) за рештою параметрів (віком, статтю, рівнем освіти, характером діяльності тощо) групи мають бути максимально ідентичні. Якщо дослідникові пощастило набрати досить ідентичні групи, які розрізняються лише за однією диференційованою ознакою, то чисельність таких груп може бути невеликою (50—100 осіб).

Дата добавления: 2014-01-04