Причини виникнення та розвиток пожеж

Законодавча та нормативна база пожежної безпеки.

Забезпечення пожежної безпеки - невід'ємна частина держав­ної діяльності щодо охорони життя та здоров'я людей, національ­ного багатства і навколишнього природного середовища. Право­вою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є Конституція, Закон України «Про пожежну безпеку» та інші закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Пре­зидента України, декрети, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України; рішення органів державної виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції.

Згідно з Положенням про порядок розроблення, затвердження, пе­регляду скасування та реєстрації нормативних актів з питань пожеж­ної безпеки, затвердженим наказом МВС України 07.12.96 №833, ство­рено Державний реєстр нормативних актів з питань пожежної безпе­ки (НАПБ), до якого включено біля 360 найменувань документів, які поділені на 8 груп різних рівнів та видів: загальнодержавні, міжгалузе­ві, галузеві нормативні акти, нормативні акти міністерств, інших цен­тральних органів виконавчої влади, міждержавні стандарти з питань пожежної безпеки, державні стандарти України (ДСТУ) з питань по­жежної безпеки, галузеві стандарти з питань пожежної безпеки, норма­тивні документи в галузі будівництва з питань пожежної безпеки.

Окрім документів, що увійшли до вищезгаданого реєстру, існує ряд нормативних актів спеціального призначення, окремі розді­ли яких регламентують вимоги пожежної безпеки. Серед таких документів слід особливо відзначити ДНАОП 0.00-1.32-01 "Пра­вила будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які визначають вимоги до типу виконання електро­обладнання, що має використовуватись у відповідних умовах за­лежно від класу пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.

-3-

У нашій країні створена єдина система пожежного нагляду та про­філактики, яка допомагає запобігати виникненню пожеж. Під поже­жею розуміють неконтрольоване горіння, що поширюється в часі та просторі.

Горіння - це екзотермічна реакція окислення речовини, яка суп­роводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або) свіченням.

Щоб виникла пожежа, необхідні три фактори, а саме: горючий матеріал; окислювач; джерело запалювання. Відсутність хоча б одного з цих факторів є умовою пожежної безпеки.

Залежно від виду матеріалів і речовин, які горять, пожежі поділяють на класи А, В, С, Б та Е.

До пожеж класу А належать пожежі з горінням твердих речовин.

До пожеж класу В зачисляють пожежі з горінням рідких речовин.

До пожеж класу С належать пожежі з горінням газоподібних ре­човин.

До пожеж класу £> зачисляють пожежі з горінням металів.

До пожеж класу Е належать пожежі з горінням електроустаткування.

Горючим матеріалом називають речовину чи предмет, які під впли­вом вогню або високої температури спалахують чи тліють, обвуглю­ються та продовжують горіти, або тліти, чи обвуглюються після лік­відування джерела запалювання. Більшість речовин можна зачислити до горючого матеріалу, проте горіння настає лише за певних умов навколишнього середовища, стані горючого матеріалу та співвідно­шенні між горючим матеріалом та окислювачем.

Окислювачем найчастіше стає кисень, що входить до складу повітря, хоча, іноді, може бути й інший окислювач, наприклад, азотна кислота.

Джерелами запалювання бувають тіла та речовини, які мають високу температуру, відкрите полум'я тощо. Причому не завжди необхідний безпосередній контакт горючої речовини з джерелом запалювання. Запалювання може відбутися як внаслідок теплопередачі, так і випро­мінювання енергії нагрітим тілом.

Температура спалаху - це найнижча температура, при якій над речовиною виникають гази та пара, що можуть спалахнути, проте температура недостатня для перебігу горіння.

Категорії вибухопожежонебезпеки та пожежонебезпеки приміщень і будівель встановлюються для найбільш несприятливого з точки зору виникнення пожежі чи вибуху періоду залежно від видів горючих речовин і матеріалів, що перебувають (обертаються) в апаратах і приміщеннях, їх кількості та пожежо- та вибухонебезпечних власти­востей, особливості технологічних процесів.

Вибухопожежонебезпечна категорія А передбачає наявність у при­міщенні горючих газів (ГГ), легкозаймистих рідин (ЛЗР) з темпе­ратурою спалаху, яка не перевищує 28 °С, речовин, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одна з одною.

Вибухопожежонебезпечна категорія Б передбачає наявність вибухо­небезпечного пилу або волокон, легкозаймистих рідин з температурою спалаху понад 28 °С, горючих рідин у таких кількостях і такому стані, при якому може статися вибух.

Пожежонебезпечна категорія В надається приміщенням, де роз­міщені горючі рідини і важкогорючі рідини, тверді горючі речовини, горючий пил і волокна, та речовини, що здатні горіти при взаємодії з водою та киснем повітря або одна з одною і які не відносяться до категорій А та Б.

Приміщення категорії Г характеризуються наявністю негорючих матеріалів у розплавленому та розжареному стані, а також спалю­ванням горючих речовин як палива.

Категорія Д передбачає наявність негорючих речовин і матеріалів у холодному стані.

Температура займання, як правило, на декілька градусів перевищує температуру спалаху і характеризує можливість займання горючої речовини від джерела запалювання.

Температура самозаймання - це температура, при якій речовина може спалахнути без джерела запалювання. Вважають, що безпечним з пожежної точки зору є нагрів речовини або тіл, що контактують з даною речовиною до температури, що становить 80% температури самозаймання.

Область спалахування (вибуху) газів, пари, пилу та волокон речо­вини характеризується не лише температурою самозаймання, а й кон­центрацією речовини в повітрі. Розрізняють нижню та верхню кон­центраційні межі поширення полум'я речовини (НКМПП та ВКМПП). Якщо концентрація речовини нижча за НКМПП, то вибуху (спалаху) не буде через недостатність горючої речовини та неможливість взає­модії всередині неї.

Пожежна безпека - це стан об'єкта, на якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та впливу на людей небезпечних її факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Мета пожежної безпеки - захистити життя та здоров'я громадян, приватну колективну та державну власність від пожеж, підтримувати належний рівень пожежної безпеки на об'єктах і в населених пунктах.

Основними завданнями пожежної безпеки є контроль за дотриман­ням протипожежних вимог, запобігання пожеж і нещасних випадків від них, гасіння пожеж, рятування людей та надання їм допомоги, ліквідація наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна безпека поділяється на державну, відомчу, сільську, доб­ровільну.

Безпечною вважають таку концентрацію газу (пари), яка становить 50 % нижньої концентраційної межі поширення полум'я. Найбільш небезпечними вважають гази та пари (аерозолі) НКМПП яких досяга­ється при їх концентрації в розмірі, меншому 10% об'єму повітря.

Обов'язки власників підприємств та уповноважених ними органів, а також орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлю­ються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку", за якою вони зобов'язані:

розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної без­пеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;

відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додер­жанням;

забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

організовувати навчання працівників правилам пожежної без­пеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погод­жуючи їх з органами державного пожежного нагляду;

утримувати у справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;

своєчасно інформувати пожежну охорону про несправності по­жежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;

проводити службове розслідування випадків пожеж.

Обов'язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки встанов­люються статтею 6 Закону України "Про пожежну безпеку".

Відповідно до цього закону громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України, зобов'язані:

v виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які належать їм на правах особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати в дітей обе­режність у поводженні з вогнем;

v повідомляти в пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Фінансування робіт з будівництва, реконструкції, технічного пере­оснащення об'єктів виробничого та іншого призначення, впровадження нових технологій може проводитися лише після одержання від органів державного пожежного нагляду позитивних результатів експертизи (перевірки) проектної та іншої документації на відповідність нор­мативним актам з пожежної безпеки.

Початок роботи новоствореного підприємства, експлуатація нових, реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впро­вадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень, будівель і споруд без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.

-4-

Дата добавления: 2014-01-04