План заняття. Соціологія особистості

Соціологія особистості

1. Поняття особистості. Специфіка соціологічного підходу до вивчення особистості.

2. Соціальний статус і соціальні ролі особистості.

3. Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи.

4. Соціальна структура особистості.

Розгляд першого питання необхідно розпочати з розмежування по­нять “людина”, “індивід”, “особистість”.

Передусім, звернемо увагу на те, що визначити сутність людини і за­кони її життєдіяльності надзвичайно складно тому, що крім специфічних, вона ще має властивості, які об’єднують її з іншими природними істотами. Людина істота біологічна, і тому вона підкоряється законам природи. Со­ціологія відштовхується від того непорушного факту, що людське суспільство і угрупування тварин мають ряд спільних властивостей, але є різними за якісними характеристиками, внаслідок чого між ними немає абсолютної межі.

Угруповання тварин є біологічним явищем, а людське суспільство – специфічним явищем, розвиток якого підкорюється не лише природним, але й соціальним законам.

Таким чином, наявність тісного зв’язку між суспільством і природою проявляється в тому, що людина має органічне походження і засоби для свого існування отримує від природи в процесі виробництва. Але в той же час існує і якісна відмінність між людиною і тваринами (абстрактне мислення, мова, вільне волевиявлення, творча діяльність, духовність тощо). І там, де біологія зупиняється у вивченні людського роду як особливого виду живих істот, там їх вивчення продовжує соціологія, розглядаючи їх як істоти соціальні.

Розкриваючи сутність поняття “людина”, слід врахувати, що воно вживається для характеристики властивих всім людям якостей і здібностей. Це поняття підкреслює наявність в світі такої особливої, історично розвину­тої спільноти, як людський рід, людство, яке відрізняється від усіх матері­альних систем тільки йому властивим способом життєдіяльності.

Далі необхідно звернути увагу на те, що існування окремих пред­ставників людського роду висловлює поняття “індивід”. Індивід – це окре­мий, одиничний представник, який є носієм біологічних і соціальних рис людства, тобто поняття “індивід” вживається в значенні конкретна людина.

Щоб відбити конкретно-історичні особливості людини на різних рів­нях її індивідуального і історичного розвитку, поряд з поняттям “індивід” використовують поняття “особистість”. Особистість – це сукупність со­ціальних якостей індивіда. І якщо суспільство виступає як “людина в її сус­пільних відносинах”, то особистість – це людина конкретної історичної епохи, представник конкретних суспільних відносин.

Як відомо, особистість є об’єктом наукового інтересу філософів, пси­хологів, політологів, представників інших суспільних наук. Тому необхідно виявити специфіку соціологічного підходу до проблеми особистості. Психо­логія вивчає особистість як певну цілісність психічних процесів, властивос­тей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей і та ін. Філософія роз­глядає особистість з точки зору її положення в світі як суб’єкта діяльності, пізнання, творчості, а політологія – як суб’єкта політичної діяльності. Що ж стосується особливостей соціологічного ракурсу, то вони можуть бути виявлені при розгляді особистості як складового елементу різних за масшта­бом соціальних систем. Враховуючи своєрідність рівнів соціальних систем, можна виділити наступні проблеми соціології особистості:

1. На рівні загальносоціологічної теорії розкривається соціальна сут­ність людини, її зв’язок з суспільством, вивчаються форми і види її діяльнос­ті, особистість розглядається як об’єкт і суб’єкт суспільних відносин, а також вивчаються закономірності включення людини в загальну соціальну систему.

2. На рівні соціологічної теорії особистості (як спеціальної соціоло­гічної теорії) вивчається соціальне положення особистості (її соціальний статус), соціальні ролі, системи соціальної типізації, виявляється вплив со­ціальних факторів на становлення і розвиток особистості, характеризуються соціальні механізми формування особистості (її соціалізації, соціальної і про­фесійної адаптації, формування її ціннісних орієнтацій, інтересів, потреб тощо).

3. На рівні конкретно-соціологічних досліджень особистість розгля­дається, виходячи з емпіричних характеристик всіх соціальних взаємодій, в які вона вступає в процесі своєї життєдіяльності. Вивчення проблеми особис­тості на цьому рівні має важливу особливість: особистісні емпіричні харак­теристики виявляються практично в кожному соціологічному дослідженні, в тому числі і тоді, коли воно має інше цільове призначення (наприклад, вив­чення плинності кадрів, стану морально-психологічного клімату тощо). На цьому рівні використовуються як методичні прийоми вищеназваних рівнів, так і розробляються власні.

Підводячи підсумки розгляду даного питання, виділимо наступні ос­новні моменти. Так, теоретична соціологія досліджує особистість в тій системі соціальних зв’язків, яка формується і існує на макрорівні. Особис­тість виступає продуктом суспільних відносин, їх конкретним носієм, суб’єк­том суспільного життя, елементом та членом певної соціальної системи.

Що стосується прикладної соціології, вона, в більшій мірі, зорієнто­вана на вирішення таких проблем, які прямо чи опосередковано пов’язані з практикою соціального управління, наприклад, вивчення загальних і особли­вих умов соціалізації, соціальної адаптації, мобільності, вивчення мотивації і стимулювання соціально необхідної поведінки і діяльності, відповідності соціальних очікувань особистості, її ціннісних орієнтацій і реальної пове­дінки людей; професійного самовизначення, оптимізації взаємодії особис­тості з соціальними групами і спільностями тощо.

Переходячи до висвітлення другого питання плану, доцільно відзна­чити, що значне місце в соціології особистості займає рольова теорія особис­тості. Основні її положення були сформульовані американськими соціоло­гами Дж. Мідом, Р. Мінтоном, Р. Мертоном та Т. Парсонсом, а також ні­мецьким соціологом Р. Дарендорфом.

При розгляді цього питання потрібно спочатку визначити ключові поняття, якими є “соціальний статус” і “соціальна роль”.

Соціальний статус особистості – це визначене місце особистості у суспільній ієрархії, обумовлене його походженням, професією, віком, статтю, сімейним станом. Потрібно зазначити, що в соціології виділяються приписані і набуті статуси. Приписаний – це нав’язаний суспільством без залежності від зусиль і заслуг особистості. Він обумовлюється етнічним походженням, міс­цем народження, сім’єю тощо.

Набутий (досягнутий) статус визначається зусиллями самої людини (наприклад, письменник, менеджер, директор). Виділяються також природ­ний і професійно-показовий статуси. Природний статус особистості припус­кає суттєві і відносно сталі характеристики людини (чоловіки і жінки, ди­тинство, юність, зрілість, старість). Професійно-посадовий – це базисний статус особистості дорослої людини. В ньому фіксується соціальний, еконо­мічний та виробничо-технічний стан (банкір, інженер, адвокат тощо).

Потрібно зазначити, що поняття “статус” використовується в со­ціології особистості співвідносно з поняттям “соціальна роль”. “Статус” оз­начає “сукупність прав і обов’язків, а роль – динамічний аспект статусу, тобто поведінки”.

Соціальний статус визначає конкретне місце, яке займає індивід у да­ній соціальній системі. Сукупність вимог, які висуває до індивіда сус­пільство, утворює зміст соціальної ролі.

З’ясовуючи сутність останнього поняття, зазначимо, що соціальна роль – це сукупність дій, які повинна виконувати людина, що займає певний статус у соціальній системі. Кожний статус, як правило, включає ряд ролей. Сукупність ролей з даного статусу називається рольовим набором.

Поняття ролі відноситься до аспектів соціальної взаємодії, коли ре­гулярно і протягом довгого часу відтворюються певні стереотипи поведінки. Конкретні люди виступають в багатьох ролях: роль, таким чином, є лише окремо взятий аспект ціннісної поведінки. З поняттям ролі тісно пов’язані такі поняття як: ролеві очікування, ролеві конфлікти, ролеві набори, адапта­ція до ролі тощо.

Далі зазначимо, що одна з перших спроб систематизації ролей була зроблена Т. Парсонсом. Він вважав, що будь-яка роль описується основними характеристиками:

- емоційною – одні ролі вимагають емоційної стриманості, інші – розкутості;

- способом одержання – одні приписані, а інші здобуваються;

- масштабом – частина ролей сформульована і чітко обмежена, інша розмита;

- формалізацією – дія у чітко встановлених правилах або довільна;

- мотивацією – особистий прибуток, загальне благо тощо.

Будь-яка роль характеризується деяким набором цих п’яти властивостей.

Далі потрібно звернути увагу на те, що соціальну роль треба розгля­дати у двох аспектах: ролевого очікування і ролевого виконання. Між ними ніколи не буває повного збігу, але кожний з них має велике значення у пове­дінці особистості. Наші ролі визначаються передусім тим, що очікують від нас інші і асоціюються зі статусом, який має дана особистість. Якщо хтось не грає ролі відповідно до наших очікувань, то він вступає у конфлікт з сус­пільством. Наприклад, батько повинен турбуватися про дітей, близький друг не повинен бути байдужим до твоїх проблем тощо.

Ролеві вимоги (приписи, побажання і очікування відповідної пове­дінки) втілюються в конкретних соціальних нормах, згрупованих навколо соціального статусу.

У нормативній структурі соціальної ролі виділяють чотири елементи:

- опис типу поведінки, відповідного даній ролі;

- приписи (вимоги), пов’язані з даною поведінкою;

- оцінка виконання приписаної ролі;

- санкція як соціальні наслідки тієї чи іншої дії у рамках вимог соці­альної системи.

Соціальні санкції за своїм характером можуть бути моральними, що реалізуються безпосередньо соціальною групою через її поведінку (напри­клад зневага) або юридичними, політичними, екологічними тощо, що реалі­зуються через діяльність конкретних соціальних інститутів. Зміст соціальних санкцій полягає в тому, щоб спонукати людину до певного типу поведінки. Вони є одним із найважливіших елементів соціального регулювання.

Оскільки кожна людина виконує декілька ролей в різних ситуаціях, то між ролями може виникнути конфлікт. Ситуація, в якій людина зіштовхує­ться з необхідністю задовольнити вимоги двох чи більше несумісних ролей, називається ролевим конфліктом.

При розгляданні сутності ролевих конфліктів, потрібно акцентувати увагу на такому контексті проблеми, як протистояння мотивів діяльності. Перемагає той мотив, який більш значущий у конкретній ситуації. Іншими словами, існує не тільки ієрархія статусу, й ієрархія соціальних ролей, і кожна особистість будує піраміду своїх переваг. Але свобода вибору особис­тістю першочерговості реалізації тих чи інших мотивів дуже відносна тому, що людина знаходиться у своєрідних рамках соціальних функцій, статусів, ролей. Завершуючи розгляд цього питання, підкреслимо, що статуси і соці­альні ролі утворюють механізм, завдяки якому кожна людина стає частинкою того чи іншого суспільства або соціальної спільноти, верстви, групи, носієм їх властивостей та культури.

Аналіз особистості як об’єкту суспільних відносин, передбачає також з’ясування сутності таких двох взаємопов’язаних процесів, як соціалізація та ідентифікація.

Відповідаючи на третє питання, слід звернути увагу на те, що соціа­лізація – це процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і цінностей необхідних для його успішного функціонування в даному суспільстві.

Взаємодія індивіда і соціального середовища в процесі соціалізації відбувається у формі адаптації та інтеріоризації.

Важливо усвідомити, що адаптація – це пасивне пристосування лю­дини до соціального середовища, а інтеріоризація – активна взаємодія інди­віда з середовищем, в якому людина робить свідомий вибір.

Соціалізація особистості відбувається під впливом агентів та інсти­тутів соціалізації, які формують, спрямовують, стимулюють або обмежують формування особистості.

Агенти соціалізації – це люди та установи, діючі соціальні суб’єкти, за допомогою яких людина соціалізується завдяки процесам навчання, кому­нікації, прилучення до культури. Агенти соціалізації виконують важливі функції, а саме: навчання культурним нормам та зразкам поведінки; контроль за тим, як міцно, правильно та глибоко засвоєні соціальні норми та ролі.

Процес соціалізації відбувається у первинних і вторинних групах.

Більшість дослідників вважають, що визначальне значення має пер­винна соціалізація, яка здійснюється сім’єю. Сім’я виконує функцію посеред­ника між дитиною та іншими соціальними системами.

Розкриваючи сутність четвертого питання, слід зазначити, що певний культурний досвід є загальнолюдським, набувається в процесі соціалізації всіма індивідами, незалежно від того, на якому ступені розвитку знаходиться те чи інше суспільство. Так, кожна дитина навчається спілкуванню з допо­могою мови, набуває досвіду застосування покарання, нагородження тощо. Але разом з тим, кожне суспільство дає своїм членам особливий досвід, при­щеплює специфічні культурні зразки. Із соціального досвіду, єдиного для членів даного суспільства, утворюється характерна особистісна конфігурація (особистісний набір якостей), типова для даного суспільства. Наприклад, особистість, що соціалізована в умовах мусульманської культури буде мати інші риси в порівнянні з особистістю, що формувалася і виховувалася у християнському середовищі.

У зв’язку з цим, в соціології розглядається проблема соціальної типо­логії особистості, яка є однією з найважливіших проблем соціологічного аналізу.

Соціальний тип особистості – це продукт складного переплетіння соціально-економічних і історико-культурних умов життєдіяльності людини, сукупність повторюваних якостей і властивостей людини як істоти соціальної.

Проблема виділення соціальних типів особистості зумовлена тим, що соціологія намагається розкрити в особистості суттєве і типове. Виходячи з цього, соціологія пропонує виділити такі типи особистості:

- ідеальний (знаходить вияв вимога соціального ідеалу того чи ін­шого суспільства);

- нормативний (сукупність властивостей особистості, формування яких об’єктивно необхідне для розвитку даного суспільства);

- реально існуючий (переважаючий тип особистості на тому чи ін­шому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від норма­тивного і, тим більше, від ідеального типу.

Дата добавления: 2014-01-04