Психологія дітей раннього віку. Соціальна ситуація розвитку. Провідний вид діяльності

Білет 7

Вміння самостійно вчитися

Перший аспект — організація спеціальної навчальної діяльності на уроках.

Навчальна діяльність, як і будь-яка інша, виникає з потреби, переходить у мотив. Школяр має сформулювати мету, спланувати діяльність, обрати засоби та прийоми роботи, виконати завдання, оцінити свої здобутки та відрефлексувати виконану роботу, обрати нове завдання.

Другий аспект — організація навчального співробітництва.

Методи побудови такої навчальної діяльності вимагають спільної діяльності вчителя з учнями та учнів між собою. Найкращою формою організації співпраці є парна та групова робота. Третій важливий аспект — це методи та прийоми роботи на уроці.

Існують три шляхи самостійного виконання завдання.

1. Вигадати, створити свої засоби та способи, тобто зробити завдання творчим.

2. Визначити, якої інформації не вистачає, і відшукати її в довіднику, підручнику, іншому джерелі.

3. Запитати у вчителя як у компетентного фахівця.

Слід організувати навчальну діяльність таким чином, щоб дитина стала суб’єктом навчання.

Самостійна робота може виявлятися в чотирьох основних напрямах навчальної діяльності:

1) організаційному (уміння визначати свою мету, обирати засоби її досягнення, контролювати відповідність дії плану та цілям, організовувати свою діяльність у колективній роботі);

2) практичному (використовувати ТЗН, працювати з довідковою літературою, відеоматеріалами, комп’ютером тощо);

3) інтелектуальному (формулювати проблеми, обирати об’єкти досліджень, систематизувати ідеї тощо);

4) психологічному (докладати вольових зусиль для подолання труднощів, усвідомлювати свій мотив, аналізувати та оцінювати ситуацію).

Розв’язати завдання з формування творчої особистості, яка буде здатна навчатися протягом усього життя, можна лише комплексно. Тому формування у дітей самостійності слід реалізовувати у трьох основних аспектах.

Ранній дитячий вік охоплює період від 1 до 3 років і є одним із ключових у житті дитини. Він характеризується новою соціальною ситуацією розвитку, оскільки на цьому етапі її життя провідною стає предметно-маніпулятивна діяльність, яка заміняє емоційне спілкування з дорослим (провідну діяльність немовляти), виникають важливі новоутворення.

Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві

Особливе значення раннього дитячого віку полягає в тому, що він безпосередньо пов'язаний із ходьбою. Здатність до переміщення, будучи фізичним надбанням, має відчутні психічні наслідки. Завдяки їй дитина починає вільніше та самостійніше спілкуватися із зовнішнім світом. Ходьба розвиває вміння орієнтуватися в просторі, розширює можливості ознайомлення з оточенням, а також забезпечує перехід до самостійної предметної діяльності. Малюк повністю захоплений предметами, внаслідок чого змінюються його стосунки з дорослими. Все рідшим стає емоційне спілкування з ними, поступаючись місцем ситуативно-дійовому спілкуванню, практичному співробітництву, спільним діям з предметами. Дорослий, як правило, спонукає до спілкування завдяки своїм діловим якостям, а не емоційності. Соціальна ситуація розвитку в ранньому дитинстві має таку структуру: "дитина - предмет - дорослий".

Провідна діяльність у ранньому дитинстві.

Для раннього дитинства основними видами діяльності є предметна діяльність, мовлення і гра. Розвиток предметної діяльності пов'язаний з оволодінням виробленими людством способами користування предметами. Дитина вчиться від дорослих використовувати предмети, осягає значення речей. Відмінність предметної діяльності від характерного для періоду немовляти простого маніпулювання предметами полягає в підпорядкуванні способів дії дитини з предметами функціональному їх призначенню у житті культурної людини.

Дата добавления: 2014-01-04