Уроки 3-4. Правові основи підприємництва на Україні

Контрольні питання.

1. Що таке підприємницька діяльність? Які особи не можуть вести підприємницьку діяльність?

2. Які основні організаційно-правові форми здійснення підприємницької діяльності передбачені чинним законодавством України?

3. Хто може бути суб'єктом підприємницької діяльності?

4. Які Ви знаєте форми підприємницької діяльності?

5. За якої умови підприємець має право вести підприємницьку діяльність?

6. Де проводиться державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності?

Підприємництво в Україні може здійснюватися в будь-яких організаційних формах на вибір підприємця. Чинне законодавство передбачає значну кількість різноманітних організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності. Розглянемо головні з них.

По-перше, підприємництво можна вести зі створенням або без створення юридичної особи. Отже, перша організаційно-правова форма підприємницької діяльності - це діяльність без створення юридичної особи.

Більш поширеною є практика ведення підприємництва за допомогою спеціально утвореної для цього юридичної особи. Тут також є два основні варіанти. Перший -утворення індивідуального або приватного підприємства, головна особливість яких полягає в тому, що вони засновуються однією особою. Для сільськогосподарської діяльності може бути утворено селянське (фермерське) господарство.

Другий варіант застосовується у випадку, якщо для підприємницької діяльності об'єднуються дві або більша кількість осіб. У цьому разі, як правило, створюються господарські товариства-підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать: Акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариства - установчого договору.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Акціонерне товариство, як правило, не має права викуповувати у акціонера його акції, і акціонер має право розпоряджатися ними вільно. Отже, вийти або бути виключеним із акціонерного товариства неможливо. Якшо акціонеру не подобаються його акції, він може їх лише продати іншим особам або відчужити іншим чином, а розподіл майна товариства між його акціонерами можливий лише у випадку його припинення.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, у роботі яких мають право брати участь усі його акціонери. Голосування на загальних зборах акціонерів проводиться, як правило, за принципом: одна акція -один голос. В акціонерному товаристві може також створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу. Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує його голова. Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність у межах їх вкладів.

Основна відмінність товариства з обмеженою відповідальністю від акціонерного товариства полягає в тому, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю, по-перше, може поступитися своєю часткою (її частиною) лише за згодою решти учасників, по-друге, він має право виходу з товариства. Він може також бути виключений із нього, якщо систематично не виконує або неналежним чином виконує свої обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки у визначених установчими документами розмірах. Учасники такого товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми вкладами до статутного фонду, а при недостатності цих сум -додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до вкладу кожного учасника. До речі, саме у формі товариств з додатковою відповідальністю було передбачено створення довірчих товариств, які стали сумновідомими завдяки шахрайству з грошима громадян України. До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми, які регулюють діяльність товариств з обмеженою відповідальністю, з урахуванням ряду особливостей.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, яке включає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Орендним називають підприємства, створені організаціями орендарів - членів трудових колективів державних підприємств, чиє майно вони взяли в довгострокове користування з правом наступного викупу (чи без нього).

Крім названих організаційно-правових форм підприємницької діяльності, діють спільні підприємства з участю іноземних інвестицій. Умовою діяльності таких сумісних підприємств є те, що вклад іноземного учасника (інвестора) складає у статутному фонді підприємства не менше 20 %, чи не менше 100 тис. амер. дол. (Закон України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.1992 р.).

Одними з головних законодавчих актів у сфері правового регулювання підприємницької діяльності є Закони України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 p. та "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991 p.

Законом України "Про підприємництво" визначено, що таке підприємництво, перераховані види діяльності, які підлягають ліцензуванню, встановлені загальні положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, сформульовані основні принципи підприємницької діяльності та визначені підстави для взаємовідносин підприємця і держави. Законом України "Про підприємства в Україні" визначено, що таке підприємство та його види, встановлені загальні положення про майно підприємства, про управління підприємством, його господарську, економічну й соціальну діяльність, передбачений порядок ліквідації та реорганізації підприємства. Захист прав споживачів Вивчення теми "Правові основи підприємницької діяльності" було б неповним без розгляду питань про захист прав споживача, оскільки всі ми так чи інакше купуємо й використовуємо певний товар, вироблений і проданий нам підприємцями. І не завжди цей товар є якісним.

Основою для захисту прав громадян України як споживачів є Конституція України, ст. 42 якої встановлює, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів, і Закон України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 p. Згідно з законодавством споживачі мають право на: 1) належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування; 2) безпеку товарів (робіт, послуг); 3) необхідну, доступну й достовірну інформацію про товар (роботи, послуги); 4) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя й здоров'я людей товарами (роботами, послугами); 5) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Право споживача на належну якість товарів (робіт, послуг) гарантується, по-перше, обов'язком продавця (виготівника, виконавця) передати споживачеві товар (роботу, послугу), який за якістю відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору, а також інформації про товар (роботу, послугу), що надається продавцем (виготівником, виконавцем). По-друге, виготівник (виконавець) зобов'язаний забезпечити можливість використання товару (результатів виконаної роботи) за призначенням протягом терміну його служби. Виготівник зобов'язаний також забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт свого товару. Для медикаментів, харчових продуктів, виробів побутової хімії, парфумерно-косметичних та інших товарів, споживчі властивості яких можуть з часом погіршуватися й становити небезпеку для життя, здоров'я, майна і навколишнього природного середовища, встановлюється термін придатності, який зазначається на етикетках, упаковці або в документах, що додаються до товарів при продажу. Продаж товарів, термін придатності яких минув, забороняється. Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного або інших термінів, установлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготівника: а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою; б) заміни на аналогічний товар належної якості; в) відповідного зменшення його купівельної ціни; г) заміни на такий само товар іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни; д) розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначимо, що шкода, заподіяна життю, здоров'ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), які мають конструктивні, виробничі, рецептурні чи інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законодавством не передбачено більш високої міри відповідальності.

Дата добавления: 2014-01-04