Поняття та види судових витрат

Івано-Франківськ – 2011

СУДОВІ ВИТРАТИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни

«Господарське процесуальне право»

на тему:

Підготував:

К.ю.н., доц. Ковальчук С.О.

Однією з основних ознак правової держави є захист прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, у тому числі й суб’єктів господарювання, яка покладена законом на різні державні органи та організації. Важлива роль у здійсненні захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання, належить суду. На здійснення вказаної діяльності держава витрачає грошові кошти, які виділяються з державного бюджету України. Виділені кошти, які складають прямі витрати держави на правосуддя, витрачаються на виплату заробітної плати суддям і персоналу судів, експертних установ, облаштування та ремонт приміщень, придбання устаткування та інвентаря, задоволення потреб у канцелярському приладді, покриття поштових витрат та на інші цілі. Незначна їх частина, у передбачених законом випадках, покладається на осіб, які беруть участь у справі.

Судовими витратами є всі ті витрати, які несуть суд та інші учасники господарського процесу та які за наслідками розгляду справи покладаються на сторону, визнану неправою у господарському спорі. Норми, які регулюють відносини, пов’язані із судовими витратами, складають самостійний інститут господарсько-процесуального права. Ці норми досить детально регламентують види судових витрат у господарських справах, порядок їх розподілу між сторонами, стягнення тощо. Інститут судових витрат у господарському процесі складається не тільки з норм господарсько-процесуального права, але включає в свій склад також норми фінансового права, які регулюють порядок сплати судового збору, порядок звернення у фінансові органи тощо. Водночас, склад судових витрат, порядок визначення їх розмірів, підстав звільнення від сплати судових витрат, відстрочення, розстрочка їх сплати і багато інших відносин, які виникають між судом і іншими учасниками процесу, регулюють норми господарсько-процесуального права. Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти і розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI.

Судові витрати безпосередньо пов’язані з принципом процесуальної економії. Режиму економії необхідно дотримуватися при здійсненні правосуддя, а дія принципу повинна виражатися в прагненні до досягнення якнайкращих результатів з найменшими витратами сил, засобів і часу. Принцип процесуальної економії, окрім швидкості, оперативності процесу, охоплює також економію коштів держави та осіб, які беруть участь у справі, що витрачаються при розгляді господарської справи. Швидкість та оперативність розуміються не тільки як своєчасний розгляд спору, але як інтенсивне здійснення певних процесуальних дій для підвищення продуктивності роботи при розгляді всієї справи у цілому. У такому розумінні інтенсивність розгляду справи та економія коштів досягаються шляхом вибору оптимального варіанту, раціонального використання процесуальних засобів.

Іншим важливим принципом, який знаходить реалізацію в інституті судових витрат, є принцип доступності судового захисту прав і законних інтересів. Закреплене Конституцією України право на судовий захист реально забезпечується наявністю широких політичних, економічних, соціальних і правових гарантій. Серед правових гарантій важливе місце займають і норми інституту судових витрат. Використовуючи ці гарантії, будь-яка заінтересована в розгляді правового спору особа може безперешкодно звернутися до суду за захистом прав. Гарантією доступності судового захисту є порівняно низький розмір судових витрат.

Разом з тим, встановлений законом обов’язок сплати судових витрат покликаний також здійснювати попереджувальний вплив на сторони для того, щоб примушувати їх добровільно виконувати свої обов’язки по відношенню до іншої сторони, не доводячи справи до суду і захистити суди від пред’явлення необгрунтованих позовів.

Отже, судові витрати можна визначити як частину витрат держави на здійснення правосуддя, покладену законом на сторони і третіх осіб з метою їх компенсації, примушування до добровільного виконання ними своїх обов’язків і запобігання необгрунтованим зверненням до суду.

Дата добавления: 2014-01-04