Десять найбільших народів світу

Китайці 1 290 Східна АзіяХіндустанці 310 Південна АзіяАмериканці 264 Англо-Америка (США)Бенґальці 245 Південна АзіяАраби 231 Північна Африка, Південно-Західна АзіяБразільці 189 Латинська Америка (Бразілія)Росіяни 145 Східна Європа й Північна АзіяЯпонці 131 Східна Азія (Японія)Пенджабці 134 Південна АзіяМексиканці 123 Латинська Америка (Мексика).

Відповідно до національного складу населення виділяють п’ять типів держав. Найбільш сприятливою для країни є ситуація, коли етнічні кордони збігаються з державними й понад 80 % населення належать до однієї націй. Такі держави називають однонаціональними. До їх числа належать багато країн Європи, Латинської Америки (індіанці, мулати, метиси вважаються частинами єдиних націй) і Південно-Західної Азії. Так, у Європіблизько половини країн — однонаціональні, наприклад, Німеччина, Ісландія, Ірландія, Норвеґія, Данія, Польща, Австрія, Чехія, Словенія, Італія, Портуґалія. В Азії таких країн значно менше:Японія, Банґладеш, Саудівська Аравія, деякі невеликі країни. Ще менше їх в Африці (Єгипет, Лівія, Сомалі, Мадаґаскар).Країни з різким переважанням однієї нації, але з наявністюбільш-менш значних національних меншостей теж зустрічаютьсядосить часто. У Європі це Франція, Велика Британія, Іспанія,Румунія, країни Балтії; в Азії — Китай, Монголія, В’єтнам,Камбоджа, Таїланд, М’янма, Шрі-Ланка, Ірак, Сирія, Туреччина;в Африці — Алжир, Марокко, Мавританія, Зімбабве, Ботсвана; у Північній Америці — США; в Австралії й Океанії — Австралійський Союз і Нова Зеландія. Існують двонаціональні держави, де в національному складі населення переважають представники двох народів. Таких країнне багато, наприклад, Бельґія, Канада.Значно більше держав з більш складним національним скла-дом, але відносно однорідних в етнічному відношенні. Найчастіше вони трапляються в Азії, Центральній, Східній та Південній Африці. Є вони й у Латинській Америці. До багатонаціональних країн зі складним і різнорідним в етнічному відношенні складом належать Індія, Росія, Індонезія,Філіппіни, багато країн Західної та Південної Африки.Академік В. П. Максаковський відзначає, що останнім часому країнах з більш складним національним складом помітно загострилися міжетнічні суперечності. Вони мають різне історичне коріння. Так, у країнах, що виникли в результаті європейської колонізації, зберігається гноблення корінного населення (індіанців,ескімосів, аборигенів Австралії, маорійців). Інше джерело протиріч — недооцінка мовної та культурної самобутності національних меншин (шотландців і валлійців у Великій Британії, басківв Іспанії, корсіканців у Франції, франкоканадців у Канаді). Щеоднією причиною посилення подібних протиріч стало прибуттядо багатьох країн десятків тисяч іноземних робітників. У країнах, що розвиваються, міжетнічні протиріччя пов’язані в першу чергу з наслідками колоніальної епохи, коли кордони володінь проводили здебільшого без урахування етнічних меж,у результаті чого виникла своєрідна «етнічна мозаїка». Постійні суперечності на національному ґрунті, що доходять до войовничого сепаратизму, особливо характерні для Індії, Шрі-Ланки,Індонезії, Ефіопії, Ніґерії, Демократичної Республіки Конґо,Руанди, Судану, Сомалі. До найважливіших ознак етносу належить мова. Вона є основним засобом людського спілкування. Мова безпосередньо пов’язаназ мисленням, вона служить засобом зберігання й передачі інформації, одним із засобів керування людським поводженням. На думку етнографів, загальна кількість мов у світі досягає майже5 тис. і в цілому близька до числа народів. При цьому в переважній більшості випадків назви народу й мови збігаються. Найбільше жителів планети розмовляє китайською мовою,далі йдуть англійська, гінді, іспанська, російська, арабська,бенґальська, портуґальська, японська та французька. У ціломуцими десятьма мовами розмовляє понад половина населення світу. Шість із них — англійська, французька, російська, іспанська,арабська й китайська — служать офіційними мовами ООН.Кількість населення, що розмовляє мовою тієї чи іншої родини, і ступінь географічного розподілу цієї мови не завжди перебувають у прямій залежності. Так, окремі мови, якими говорять десятки мільйонів людей, локалізуються у відносно невеликихмежах (японська), тоді як інші поширені в багатьох країнахі різних частинах світу. Найбільш популярною мовою для міжнародного спілкування є англійська, її вивчають багато мільйонівлюдей у різних країнах. Англійською (з невеликими місцевими діалектами) говорять англійці, американці США, англоканадці, англоавстралійці, англоновозеландці. Іспанська мова сталао сновною мовою більшості націй Латинської Америки. Нерідко в одній країні живуть народи різного походження, що поступово складаються в одну загальну націю, але зберігають своїмови. Так, жителі Швейцарії говорять німецькою, французькою або італійською мовами, а окремі невеликі групи корінного населення частини південно-східних кантонів — ретороманськоюмовою, в основі якого — латина. Порівняно частими є й випадки двомовності, коли група народу або навіть цілі народи постійно користуються в побуті двома мовами. Так, практично повністю двомовними (німецька й французька мови) є ельзасці, які живутьна сході Франції. За принципом споріднення мов народи світу об’єднані в мовні родини. Найбільша за чисельністю на Землі індоєвропейська родина, до якої зараховують понад 2,6 млрд осіб. Другою є китайсько-тібетська родина — понад 1,4 млрд. На ці дві родини припадає більша частина людства. Мовами, що належать до індоєвропейської родини, розмовляє більша частина жителів Америки, Австралії, Європи. Донайбільших народів Америки належать американці, бразільцій мексиканці. У Західній Європі найбільше німців, італійців, французів і англійців. У Центральній та Східній Європі переважають слов’янські народи. Виокремлюють східних, західнихі південних слов’ян. До південних слов’ян зараховують сербів,болгар, хорватів, словенців; до західних — поляків, чехів і сло-ваків; до східних — росіян, українців і білорусів. Більш різноманітним є етнічний склад населення Азії. Народи, що проживають тут, належать до різних мовних родин.Крім індоєвропейської та китайсько-тібетської найбільшими з нихє семіто-хамітська й тайська. Представники семітохамітської родини проживають також в Африці. На решті території мате-рика переважають народи, що належать до ніґеро-кордофанськоїта ніло-сахарської родин. Родини поділяються на певні групи. Так, індоєвропейська родина включає слов’янську, романську (французи, італійці, іс-панці, бразільці, мексиканці), німецьку (німці, англійці, шведи,австралійці, американці), індоарійську (бенґальці, хіндустанці,біхарці), іранську та інші групи.Найчисленніша група в китайсько-тібетській родині — китайська. Китайці становлять приблизно п’яту частину населення Землі. Вони заселяють східну частину Китаю, значна кількість їх живе в країнах Південно-Східної Азії. До семіто-хамітськоїродини належать араби, євреї Ізраїлю, ассирійці. Найчисленні-ший народ цієї родини — араби. Межі їх розселення приблизно збігаються з кордонами арабських країн.

Дата добавления: 2014-01-04