Лекція № 11 « Верховна Рада України»

Розв’язання.

1) Оскільки за означенням диференціальної функції розподілу , то

2) За формулою (5) обчислимо шукану ймовірність

,

або за формулою , маємо

.

3) Побудуємо графіки функцій і .

План:

1. Конституційно – правовий статус Верховної Ради України;

2. Порядок формування Верховної Ради України (представницька функція парламенту);

3. Установча функція Верховної Ради України;

4. Повноваження Верховної Ради України;

5. Законодавча функція Верховної Ради України;

6. Контрольна функція Верховної Ради України;

7. Конституційний статус народного депутата України.

1. Конституційно – правовий статус Верховної Ради України;

Доктрина розподілу влад, яка базується на принципі відносної автономності та необхідного для забезпечення балансу інтересів різних соціальних прошарків суспіль­ства паритету гілок влади, одночасно виходить із ви­знання певного пріоритету законодавчої гілки влади. Це обумовлюється тим, що інші гілки влади (виконавча і судова) хоч і мають власну, чітко окреслену Конститу­цією сферу діяльності, але в кінцевому рахунку здійсню­ють свою діяльність на основі виконання закону.

Законодавча влада в демократичній державі перева­жно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народна законотворчість - прийняття законів шляхом референдуму - явище, яке зустрічається в законодавчій практиці надзвичайно рідко, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводилися. Це положення має принципове вихідне значення в аналі­зі місця та ролі Верховної Ради України в системі орга­нів державної влади. Так, згідно зі ст. 75 Конституції України Верховна Рада України - парламент - є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Новий конститу­ційно-правовий статус Верховної Ради України суттєво відрізняється від встановленого Конституцією України 1978 року та Конституційним Договором від 8 червня 1995 року.

Конституція України 1996 року визначає статус Верховної Ради як єдиного органу законодавчої влади в Україні, тоді, як попередня Конституція 1978 року (ст. 93) і Конституційний Договір (ч. 1 ст. 6) конститую­вали Верховну Раду як єдиний орган законодавчої влади України. Це означає, що згідно з новою Конституцією України ніякої іншої законодавчої влади і відповідно ор­ганів, що б її здійснювали, в Україні немає. Верховна Рада Автономної Республіки - орган законодавчої влади АРК згідно з Законом України «Про Автономну Респуб­ліку Крим» від 17 березня 1995 року. втратила статус законодавчого органу і конституйована як пред­ставницький орган АРК. Відповідно, її позбавлено права приймати нормативно-правові у формі закону, а всю за­конодавчу діяльність в Україні зосереджено виключно у Верховній Раді України.

Парламент - родова назва вищого колегіального загальнонаціо­нального представницького і законодавчого органу в де­мократичних державах, який відображає суверенну волю народу і працює на постійній основі країнах Європи.

Сучасному парламенту, в тому числі і Верховній Раді України, притаманні такі ознаки:

по-перше, це загальнодержавний орган, що наділений верховною законодавчою владою, його діяльність поши­рюється на всю територію держави (суб'єкта федерації чи державно-територіальної автономії"). Парламент - єди­ний орган у державі, який право спроможний видавати акти вищої юридичної сили - закони;

по-друге, парламент діє в системі колективного при­йняття рішень - це обов'язково колегіальний орган, що складається з парламентаріїв (Верховна Рада України - з народних депутатів України), чисельність яких має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру;

по-третє, як представницька установа парламент здій­снює свою діяльність згідно з належними йому правами, а не в силу яких-небудь розпоряджень, наданих йому ким-небудь іншим;

по-четверте, формується парламент (у повному скла­ді або частково, наприклад, лише нижня палата) на вибо­рних засадах - шляхом вільних виборів, які проводяться на основі дотримання загальновизнаних демократичних принципів виборчого права, що забезпечує його легітим­ний характер;

по-п'яте, парламент - це орган загальної компетен­ції, до його відома віднесене широке поле питань, які потребують законодавчого регулювання, він бере участь у реалізації практично всіх функцій держави.

Конституційно-правовий статус парламенту значною мірою обумовлюється тим, яка модель організації влади і відповідно - форма правління, реалізована в тій чи іншій країні. Відповідно до цього можна виділити такі ти­пи парламентів:

1. Парламенти в країнах, де в основу організації дер­жавної влади покладено модель «гнучкого розподілу влад» Парламент такого типу відіграє вирішальну роль у формуванні уряду, який несе перед ним політичну від­повідальність, а в разі неспроможності сформувати уряд його повноваження можуть бути достроково припинені. При цьому діяльність парламентів типу арени значною мірою зводиться до обговорення ідей та напрямків полі­тики, що формується урядом. Подібні парламенти функ­ціонують у країнах з парламентськими формами прав­ління (наприклад, Велика Британія, Італія, Молдова).

2. Парламенти в країнах, де організація державної вла­ди будується відповідно до моделі «жорсткого розподілу влад» (за класифікацією Н. ПолсбІ - перетворюючі (транс-формуючі) законодавчі органи або парламенти типу кон­гресу). Такі парламенти існують у країнах з президентсь­кою (дуалістичною) формою правління, яка характеризує­ться відсутністю інститутів парламентської відповідаль­ності виконавчої влади та розпуску парламенту. При цьому, головним завданням подібних парламентів є зако­нодавча діяльність, визначення основних напрямків полі­тики держави, тобто безпосереднє перетворення ідей в закони - звідси й їх назва: перетворюючі або трансформуючи парламенти. Виконавча влада за таких умов може іні­ціювати певний політичний курс, але всякий раз «він має апробуватися на міцність і розсудливість» у парламенті'.

3. Парламенти в країнах, де існує змішана форма прав­ління, тобто в основу організації державної влади покла­дено елементи як моделі «гнучкого», так і моделі «жор­сткого» розподілу влад, - парламенти змішаного типу.

Конституційно-правовий статус Верховної Ради Ук­раїни обумовлений визначеною Конституцією України змішаною (парламентською - президентською або президентською) формою правління і характеризується та­кими суттєвими рисами:

1) підзвітністю і підконтрольною уряду (Кабінету Міністрів України) парламенту;

2) наявністю у глави держави (Президента України) повноважень, пов'язаних з діяльністю парламенту (законодавча ініціатива, право розпуску Вер­ховної Ради України, право вето тощо).

Це дозволяє віднести Верховну Раду України до пар­ламентів змішаного типу.

Парламент України – це виборний, колегіальний, загальнодержавний представницький орган,

Дата добавления: 2014-01-04