Державна податкова служба України

Під реалізацією матеріалів оперативної розробки розуміється комплекс оперативно-розшукових і слідчих заходів, що забезпечують процесуальне використання зібраних оперативним шляхом даних для розкриття податкового злочину і прийняття до винного передбачених закономом мір.

Розкриття злочинів - це визначена законодавством і відомчими нормативними актами комплексна діяльність оперативних підрозділів, органів дізнання і попереднього слідства з метою виявлення ознак злочину, викриття винних і притягнення їх до кримінальної відповідальності.

Загальні засади розкриття злочинів у сфері оподаткування

Виявлення й розкриття злочинів у сфері оподаткування, розшук та викриття осiб, якi їх вчинили, є найважливішою складовою діяльності податкової мiлiцiї, покликаної захищати економічні інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Робота підрозділів податкової міліції щодо розкриття злочинів провадиться в двох напрямах: по-перше, вжиття оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину, доказової інформації, збитків, завданих злочинною діяльністю, та викриття винних осіб; по-друге, провадження в межах своєї компетенції дізнання в справах про злочини.

Розгляд процесу під кутом зору поступового здійснення певних дій, дозволяє виділити у ньому наступні основні етапи: виявлення фактів злочинів і осіб, причетних до них; реагування на первинну інформацію про вчинене протиправне діяння чи те, що відбувається; документування дій розроблювальних і вирішення інших завдань оперативної розробки; реалізація даних, отриманих у ході оперативної розробки.

Практика боротьби зі злочинами свідчить, що швидке та повне розкриття злочинiв можливе лише в поєднаннi слiдчих дiй i оперативно-розшукових заходiв. Спiввiдношення оперативно-розшукової i кримiнально-процесуальної дiяльностi визначається положенням про те, що оперативно-розшукова робота є самостiйним видом державно-правової дiяльностi так само, як i кримiнально-процесуальна. Але правове значення їх не однакове. Розкриття злочинiв - поняття правове, i тому досягнення цiлей розкриття злочинiв (у правовому значеннi) має носити суто процесуальний характер. Для визнання злочину розкритим у будь-якому випадку необхiдна визначена кримiнально-процесуальним законом процедура, яка гарантує встановлення істини по справі i виключає притягнення до кримiнальної або iншої вiдповiдальностi невинних осiб.

Лише пiсля перевiрки слiдчим податкової міліції відомостей, отриманих оперативно-розшуковим шляхом, можна зробити обгрунтований висновок - розкритий або не розкритий злочин.

Розкриття злочинiв являє собою складний i динамiчний процес вiдновлення минулої подiї або фiксацiї такої, що відбувається, з допомогою фактичних даних, виявлених як в момент подiї, так і пiсля неї. По своїй сутi розкриття злочинiв належить до одного зі спецiальних видiв процесу пiзнання минулої подiї, яке супроводиться логічним мисленням i конструктуванням певних висновкiв.

Доказами в порушеній кримінальній справі є всякі фактичнi данi, на підставі яких у визначеному законом порядку органи дiзнання, слiдчий i суд встановлюють наявнiсть або вiдсутнiсть суспiльно небезпечного дiяння, виннiсть особи, яка вчинила це дiяння, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи.

В ході розкриття злочинiв працівники оперативних підрозділів ПМ шляхом використання всього комплексу заходiв оперативно-розшукової дiяльностi забезпечують постiйне надходження iнформацiї, що має значення для встановлення обставин вчинення злочинiв i винних осiб.

Основу заходiв щодо розкриття злочинiв становить робота з негласним апаратом, дiяльнiсть якого спрямована на виявлення осіб, причетних до вчинення злочинів, та їх оперативну розробку.

Основними криміналістичними особливостями, які властиві податковим злочинам, є:

- формування і формулювання цих злочинів, а також їх складових елементів кримінальним і податковим законом; специфічність суб’єкта злочину, правові положення, обов’язки, види і форми його діяльності як платника податків формалізовані законом; обов’язковість відображення слідів податкового злочину в документах, що маються у реєстраційних органах, податковій інспекції, банках і т.д.; специфічність предмета злочинного посягання; різноманіття і своєрідність способів ухилення від сплати податків; стійкий зв’язок з іншими економічними злочинами; висока латентність.

Крім того, для сучасних способів податкових злочинів характерними є кілька тенденцій: а) активна адаптація до змін і новацій у податковому законодавстві; б) оперативне реагування на специфіку, кон’юнктуру і технічні нововведення зформованих ринкових відносин і видів господарювання; в) значне різноманіття способів від очевидних і простих до ретельно й ефективно підготовлених; г) пряме або непряме залучення в діяльність по ухиленню від сплати податків значного числа суб’єктів господарювання − громадян, банків, кредитних установ, страхових компаній; д) повторне введення засобів, отриманих у результаті злочинного приховання доходів, у комерційний обіг з метою одержання подальшого доходу або прибутку; е) кооперація з загалькримінальною злочинністю по прихованню податків, направлення прихованих доходів на вчинення комерційних справ і операцій по незаконному обігу засобів з метою одержання прибутку і наступною його легалізацією або повторним введенням у цей обіг.

Таким чином, розкриття злочинiв передбачає встановлення в процесi слiдчих дiй i оперативно-розшукових заходiв обставин, що підлягають доказуванню в кримiнальнiй справi.

Такими обставинами є: подiя злочину (час, мiсце, спосiб тощо); вина обвинуваченого у вчиненні злочину й мотиви злочину; обставини, що впливають на ступiнь i характер вiдповiдальностi обвинуваченого, а також iншi обставини, що характеризують таку особу; характер i розмiр шкоди, завданої злочином.

Розкриття злочинiв повинно проводитися швидко й повно з встановленням i викриттям усiх учасникiв злочинiв, виявленням усiх епiзодiв їх злочинної дiяльностi, аж до закiнчення розслiдування порушеної кримінальної справи. Вимога швидкого розкриття означає, що строки з моменту виявлення злочинiв i до їх розкриття повиннi бути максимально зближенi. Повне розкриття злочинiв передбачає встановлення всiх обставин, що підлягають судовому доказу по кримінальній справі.

Оперативна розробка осіб, які вчинили податкові злочини.

Оперативна розробка – це процес негласного здійснення комплексу оперативно–розшукових заходів у відношенні особи чи групи осіб, обґрунтовано підозрюваних у готуванні чи вчиненні злочину, з метою його запобігання чи розкриття, коли іншим шляхом досягти зазначених цілей неможливо чи вкрай важко.

Оперативна розробка проводиться в тому випадку, коли наявної достовірної інформації недостатньо для притягнення злочинця до відповідальності чи наявні дані неможливо використовувати у вигляді доказів у суді.

Основні завдання, які вирішуються під час оперативної розробки є:

1. Виявлення кола осіб (спільників і зв’язків розроблювальних), причетних до злочинної діяльності.

2. Встановлення усіх фактів і епізодів злочинної діяльності (вчинення конкретного злочину).

3. Встановлення наміру в діях розроблювальних.

4. Недопущення продовження злочинної діяльності.

5. Забезпечення відшкодування матеріального збитку, нанесеного діями розроблювальних.

6. Усунення причин і умов, що сприяли вчиненню злочину.

7. Документування злочинних дій розроблювальних осіб.

Виявлення кола осіб (спільників і зв'язків розроблювальних), причетних до злочинної діяльності.

Виявлення всіх співучасників забезпечує дотримання принципу невідворотності покарання, унеможливлює продовження злочинної діяльності, забезпечує дотримання законності при проведенні ОРД (оскільки окремі ОРЗ обмежують права та свободи громадян, виникає потреба більш точно визначити коло співучасників і недопустити проведення ОРЗ у відношенні осіб, які не причетні до злочинної діяльності) і дозволяє правильно розпланувати розробку, розподілити сили та засоби.

Встановлення усіх фактів і епізодів злочинної діяльності (вчинення конкретного злочину).

Встановлення усіх фактів і епізодів злочинної діяльності має вирішальне значення для кримінально-правової кваліфікації злочину, обґрунтованості застосування до правопорушника санкцій.

Встановлення злочинного наміру в діях розроблювальних.

Встановлення злочинного наміру в діях підозрюваних осіб має найважливіше значення, оскільки, відповідно до диспозицій, які передбачені статтями 204, 207, 208, 209, частинами 2, 3, статті 212, статтями 216, 218 КК України тощо, тільки навмисні дії по ухилянню від сплати податків тощо є злочином.

Наявність наміру в діях розроблювальних може бути встановлено:

- з показань свідків (останні могли бути присутні при висловлюванні підозрюваними у розмові з іншими особами своїх намірів щодо вчинення податкових злочинів, підтвердити свідомість і навмисність здійснення тих чи інших дій, спрямованих на приховування доходів; бути очевидцями тих чи інших дій розроблювальних, безпосередньо спрямованих на ухиляння від сплати податків і приховання слідів вчиненого правопорушення, наприклад знищення чи підробки бухгалтерських документів);

- фіксація безпосередніх дій розроблювальних - такими діями можуть бути: знищення чи підробка бухгалтерських документів, виготовлення підроблених печаток і штампів, ведення подвійної бухгалтерії і т.д. Також розроблювальні можуть висловлювати навколишнім свої наміри вчинити податковий злочин, вести переговори з контрагентами про заключені угоди, які спрямовані на приховання доходів (наприклад конвертація) чи консультуватися з фахівцями про способи незаконного приховання доходів від оподатковування. Безпосередня фіксація дій розроблювальних здійснюється в процесі візуального спостереження за допомогою відеотехніки, зняття інформації з технічних каналів зв’язку, зокрема прослуховування телефонів (якщо для ведення переговорів використовується телефонний зв’язок), або при проведенні слухового контролю приміщення, у якому проводяться переговори;

- предмети і документи, що є речовими доказами та можуть мати сліди підробки або містити свідомо фіктивні зведення. Наявність у розроблювальних підроблених печаток, штампів і бланків, а також пристосувань для їхнього виготовлення також свідчить про навмисність злочинних дій.

Недопущення продовження злочинних дій і забезпечення відшкодування матеріального збитку, заподіяного діями розроблювальних.

Завдання ПМ спрямовані на припинення злочинів і відповідно зменшення недоїмки бюджету, яка утворилася у разі несплати податків.

Вирішення даних завдань досягається шляхом:

- припинення протиправних комерційних операцій, опечатування виробничих і складських приміщень, офісів, магазинів, вилучення бухгалтерської документації, печаток і штампів, комп’ютерної техніки (якщо вона використовується для керування розрахунковим рахунком і ведення бухгалтерського обліку), накладення арешту на розрахункові й інші рахунки правопорушників;

- встановлення місць збереження товарно–матеріальних і грошових цінностей, накладення арешту на майно, вилучення партій товару (зокрема підакцизного товару без акцизних марок встановленого зразка) тощо.

Усунення причин і умов, які сприяють вчиненню злочину.

У ході проведення оперативної розробки оперативний працівник зобов'язаний вжити заходи щодо виявлення й усунення причин і умов, що сприяють вчиненню податкових злочинів.

Основні напрямки документування злочинних дій розроблювальних.

Під документуваннямрозуміють цілеспрямовану діяльність відповідних органів по провадженню оперативно-розшукових заходів і слідчіх дій, у тому числі з застосуванням спеціальних технічних заходів по виявленню і фіксуванню протиправної поведінки (діяльності) окремих осіб або груп з метою використання отриманих даних у кримінальному судочинстві, відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Головним завданням документування податкових злочинів є фіксація і забезпечення процесуального використання даних, що дозволяють визначити фактичну базу оподатковування юридичної чи фізичної особи, яка ухиляється від сплати податків.

Велике значення для повного і всебічного документування має правильне висування оперативно-розшукових версій і раціональне планування.

Версія в даному випадку являє собою уявний образ досліджуваних обставин. Аналізуючи цей образ оперативний працівник уявляє собі як події могли розвиватися в реальній дійсності і які сліди цих подій повинні чи могли залишитися. У такий спосіб визначається напрямок пошуку необхідних фактичних даних. Припущення про можливі сліди злочину повинне формуватися на основі аналізу способу вчинення злочину й інших конкретних даних у справі.

Версії бувають ретроспективні і перспективні.

Ретроспективні версії це припущення оперативного працівника про те, як події могли розвиватися раніше (наприклад, маючи інформацію про реалізацію неврахованого товару, що належить розроблюваному, оперативний працівник може висунути версію про те, що зазначений товар був раніше закуплений за готівку без відповідного документального оформлення та зберігався у приватному будинку, де проживає підозрюваний.)

Одним із основних чинників успішної боротьби зі злочинністю являється уміння оперативним співробітником складати версії, які являють собою припущення про те, які події будуть розвиватися в майбутньому. Наприклад якщо оперативному працівнику відомо про те, що фігурант придбав печатку і штамп підставної фірми, можна припустити, що вони будуть використані для проведення незаконної фінансової оборудки з метою ухилення від сплати податків.

Висування версій є першим етапом планування заходів щодо документування. Від того, наскільки повно і правильно висунуті версії, враховані наявні факти залежить успіх всієї оперативної розробки. Версії можуть висуватися відносно всього змісту і сутності події – такі версії називаються загальними, чи щодо окремого факту – такі версії називаються частковими.

Версії можуть висуватися щодо самої події злочину, способів вчинення ухиляння від сплати податків, способів приховання слідів злочинної діяльності, співучасників злочину, місць збереження товарно–матеріальних цінностей і інших обставин, що складають предмет документування.

Після складанняя оперативно–розшукових версій необхідно визначити перелік приватних задач, які підлягають вирішенню в ході документування.

Приватні завдання повинні бути спрямовані на досягнення головної мети документування – виявлення фактичних даних про злочинні дії розроблюваних і забезпечення можливості їхнього процесуального використання.

При документуванні дій злочинців, які ухиляються від сплати податків у сфері товарообігу, повинно бути задокументовано:

- намір розроблюваного зробити протиправні дії (придбати товар за готівку без оприбуткування по бухгалтерських документах);

- факт придбання товару (його кількість і вартість);

- перевезення товару до місця збереження (кількість перевезеного товару, місцезнаходження складів);

- факт перебування товару на складі, його кількість, асортимент, вартість;

- факт реалізації товару (встановити покупців, зафіксувати умови проведення угоди, кількість і вартість проданого товару, забезпечити можливість проведення зустрічної перевірки);

- одержання і використання прихованого доходу (порівняти фактичні дані про дохід, отриманому за результатом продажу партії товару і звіти, надані у податкові органи за розглянутий період, установити цільове використання отриманих сум). Зазначений перелік задач умовний і розглядається як приклад. У кожному конкретному випадку оперативний працівник повинен визначати його самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи. До таких обставин відноситься: вид діяльності фігуранта; вид прихованого податку; спосіб вчинення злочину; кваліфікуючи ознаки (вчинення злочину одноосібно чи групою тощо); особистість фігуранта; наявність корумпованих зв’язків і ін.

Після визначення приватних задач документування необхідно приступати до планування проведення конкретних оперативно–розшукових заходів, які дозволяють отримати необхідні дані у формі, що допускає їхнє процесуальне використання.

1. Виявлення осіб, обізнаних про злочинну діяльність розроблюваних і здатних бути використаними як свідкі у суді.

Основні категорії осіб, які у силу різних обставин можуть мати відомості про злочинну діяльність розроблювальних:

1.1. Особи, які працюють на одному підприємстві з розроблювальним:

- відповідальні працівники, які мають доступ до фінансової і бухгалтерської інформації (заступники і помічники директора та головного бухгалтера; начальники відділів; працівники бухгалтерій; працівники відділів збуту; матеріально– відповідальні особи і т.п.);

- особи, які виконують технічну роботу (секретарі, водії, вантажники, охоронці і т.п.).

1.2. Особи, які підтримують ділові зв'язки з розроблюваною особою, працюючі на інших підприємствах, які мають ділові відносини з підприємством розроблюваного: приватні підприємці; відповідальні працівники, які мають доступ до фінансової і бухгалтерської інформації (директора, гол. бухгалтера; заступники і помічники директора, головного бухгалтера; начальники відділів; працівники бухгалтерій; працівники відділів збуту; матеріально–відповідальні особи і т.п.); особи, які виконують технічну роботу (секретарі, водії, вантажники і т.п.); дилери, постійні покупці чи клієнти розроблюваного.

1.3. Особи, які підтримують особисті контакти з розроблюваним: сусіди за місцем проживання; родичі; друзі і знайомі фігуранта; особисті адвокати; коханки фігурантів тощо.

1.4. Особи, які у силу випадкових обставин можуть мати оперативну інформацію: працівники підприємств, розташованих по близькості об'єктів, що належать фігуранту; мешканці будинків, розташованих поблизу об'єктів, що належать фігуранту; покупці чи клієнти, які не є постійними.

Після встановлення осіб, які становлять оперативний інтерес необхідно:

А). Встановити, що конкретно відомо даній особі; наскільки ця інформація важлива для досягнення мети оперативної розробки і чи виправдана у конкретних умовах проведення заходів щодо її фіксації.

Б). З’ясувати в яких відносинах знаходиться дана особа з розроблюваними. Ця обставина має вирішальне значення для формування тактики подальших дій, використовуваних тактичних прийомів і вибору мотивації для залучення даного особи до співробітництва.

В). Встановити, чи спроможна дана особа відтворити те, що їй стало відомо по даній справі в силу своїх психофізичних даних і обставин сприйняття подій, що відбулися.

Отримані дані аналізуються з метою визначення доцільності використання даної особи для одержання інформації і як свідка. У разі неможливості використання даної особи як свідка, інформація якою вона володіє може бути використана у якості орієнтованої при проведенні подальших оперативно–розшукових заходів.

Якщо є підстави вважати, що зазначена особа може забути інформацію, чи змінити показання під тиском розроблюваного, необхідно прийняти міри до фіксації показань. Така фіксація проводиться у вигляді пояснення чи звукозапису (звукозапис допускається тільки при згоді опитуваного). Процесуального значення такі документи не мають, однак здатні відновити в пам’яті події і є чинником, який робить моральний вплив при спробі зміни показань.

2. Виявлення документів і предметів, що підтверджують злочинні дії розроблюваних, забезпечення можливості їхнього процесуального вилучення і використання як докази.

А). Бухгалтерські документи, що відображають реальний стан справ на підприємстві (договори, з фактичними умовами угод, документи по переміщенню ТМЦ, касові документи, документи по обліку кадрів, бухгалтерські книги і т.д.)

В). Фіктивні і підроблені документи, які використовувались для здійснення конкретних операцій.

Г). Документи інших підприємств, зокрема підставних чи ліквідованих, які використовуються для прикриття протиправної діяльності.

Предметами являються: пристосування для підробки документів, печаток і штампів; підроблені печатки штампи і бланки; зразки товарів чи продукції; грошові й інші цінності, нажиті злочинним шляхом тощо.

Зазначений напрямок включає до себе як проведення заходів щодо виявлення документів (предметів) так і тактичні прийоми щодо забезпечення їх процесуального використання.

З метою виявлення документів (предметів) використовується: А). Негласний апарат. Б). Оперативний огляд. В). Особистий пошук. Г). Візуальне спостереження.

Для успішного виявлення документів необхідно, щоб суб'єкт, який проводить цей захід (оперативний працівник, співробітник контрольно- ревізійного органу за завданням ПМ, негласний працівник) мав досить чітке уявлення про правила бухгалтерського обліку і документообігу. Найбільш розповсюдженим способом дослідження змісту бухгалтерських документів є спосіб зіставлення.

А). Різних частин одного документа. Наприклад прибутковий касовий ордер і корінець до нього.

Б). Різних екземплярів одного документа. Наприклад екземпляри договору чи накладної у покупця і продавця.

В). Первинних і синтетичних документів. Наприклад касових ордерів і касової книги.

Г). Документів, що характеризують ту саму операцію з різних сторін. Наприклад рахунок – фактура, накладна і корінець прибуткового касового ордера про оплату.

Д). Офіційних і чорнових документів (наприклад, запису у ЕККАі особисті обліки реалізатора на ринку).

Е). Даних документів і фактичних даних (наприклад, накладних і фактичної кількості товару на складі).

Поряд з цим документи необхідно досліджувати на наявність ознак підробки: виправлення, дописки, стирання тексту, травлення і т.д. (способи підробки документів і їх виявлення детально розглядається на курсі криміналістики).

Згідно діючого законодавства процесуальне значення мають тільки ті документи і предмети, які вилучені відповідно до вимог КПК України. У більшості випадків є реальні підстави думати, що предмети і документи, які містять ознаки складу злочину, будуть знищені злочинцями до моменту можливого їх процесуального вилучення, тобто до порушення кримінальної справи. Тому після виявлення предметів і документів, які містять ознаки вчинення злочину, необхідно прийняти міри для забезпечення їх вилучення відповідно до КПК України.

З цією метою використовуються наступні тактичні прийоми:

А). Негласне вилучення. При використанні цього прийому документи (предмети) негласно вилучаються і повертаються на місце безпосередньо перед проведенням процесуального вилучення. Для проведення такої тактичної комбінації в більшості випадків використовується агентура, рідше – негласне проникнення на об'єкт. У деяких випадках необхідність негласного вилучення пов'язана з проведенням негласних криміналістичних і бухгалтерських досліджень (наприклад при розробці осіб, які займаються підпільним виготовленням фальсифікованих спиртних напоїв).

Б). Негласне переховування. Зміст заходу аналогічний попередньому, тільки документ (предмет) не вилучається, а переміщається в інше, не властиве йому місце. У наслідку цього «перехований» документ як би випадково виявляється при проведенні огляду чи обшуку. Аналогічний прийом може бути використаний у відношенні комп'ютерної інформації. Необхідні дані можуть бути скопійовані на іншу ділянку жосткого диску. При цьому найменування каталогу і файлів можуть бути змінені. При наступному вивченні змісту комп'ютерних дисків такі файли, як би випадково, виявляються.

В). Зашифроване вилучення. Сутність цього прийому полягає у вилученні документів під приводом проведення перевірки за іншим питанням (наприклад у разі зустрічних перевірок). Після порушення кримінальної справи документи прилучаються до матеріалів. Недоліком прийому є те, що сам факт вилучення може насторожити розроблюваного.

Г). Створення обстановки, що ускладнює знищення. З цією метою може бути використаний цілий ряд різних обставин. Наприклад агент, що є співробітником підприємства може сказати, що даний документ необхідний йому для вирішення будь-яких виробничих чи комерційних питань і залишити необхідний документ у себе до моменту процесуального вилучення. Чи підприємство – контрагент може зажадати даний документ нібито для проведення розрахунку взаємної заборгованості і т.д.

Д). Рекомендація розроблюваному сховати документ чи предмет у визначеному місці. Під час проведення обшуку схованка виявляється, як би, випадково.

Е). Негласне копіювання документів. При використанні даного прийому виникають проблеми, які пов'язані з легалізацією отриманих копій. Як правило негласні копії використовуються в основному для надання психологічного впливу на розроблювального.

3. Безпосередня фіксація злочинних дій розроблюваних і забезпечення можливості процесуального використання цих даних.

Даний захід полягає в сприйнятті окремими особами фактів і обставин, про які б вони могли свідчити чи відображення слідів визначених подій у документах (на предметах), що можуть бути використані як докази.

Основними заходами щодо фіксації конкретних фактів злочинних дій є:

А). Візуальне спостереження за діями розроблюваних. При цьому здійснюється фіксація конкретних фактів за допомогою аудіо-, відеотехніки чи складання актів за участю громадськості.

При проведенні спостереження з залученням громадськості необхідно організувати постійне спостереження. Якщо необхідно проводити спостереження тривалий час, то доцільно організувати позмінне спостереження. По закінченню спостереження складається акт, який підписують всі учасники спостереження. В акті необхідно відобразити наступні дані: дата і місце спостереження; повні дані осіб, які проводили спостереження; дані ініціатора завдання; настановчі дані об’єкта спостереження; мета спостереження і характер завдання; склад змін спостерігачів, черговість чергування, розподіл обов’язків (якщо спостереження вівся позмінно); результати спостереження (докладно); висновки за результатами спостереження;

Акт спостереження приєднуєтьсяя до матеріалів оперативно–розшукової справи, а всі учасники спостереження допитуються як свідки після порушення кримінальної справи.

При проведенні спостереження доцільно проводити відеозапис. При цьому, якщо спостереження ведеться тривалий час і немає можливості робити запис впродовж всього часу, необхідно фіксовані окремі моменти безпосереднього вчинення протиправних дій.

Б). Зашифровані перевірки й огляди. При цьому результати перевірки чи огляду фіксуються у вигляді офіційного документа за формою організації, від імені якої проводиться перевірка. У разі такого оформлення мається надалі можливість процесуального використання складеного документу.

Особливості документування і тактика проведення кожного конкретного заходу залежать від ряду факторів конкретної обстановки, таких як: вид діяльності фігуранта і форма зайняття господарською діяльністю; вид податку, що є об’єктом відхилення; спосіб вчинення злочину; характеристика особистості фігуранта; наявність оперативних підходів; наявність у розпорядженні оперативного працівника достатніх сил, засобів тощо.

Оскільки об’єктом оподатковування більшості видів податків є результати фінансово–господарської діяльності фігуранта (прибуток, додана вартість, зарплатня та ін.), а практично при вчиненні відхилення правопорушник ухиляються не від одного конкретного, а відразу від декількох податків, найбільш доцільним є розгляд зразкового плану документування, з урахуванням виду діяльності (способу одержання доходу) фігуранта.

Усе різноманіття форм і видів господарювання можна умовно розділити на чотири типи: 1. Торгівля. 2. Виробництво. 3. Надання послуг та виконання робіт. 4. Інші види діяльності (банківський, страховий, інвестиційний, лізинг і ломбардні операції) - останній нами буде розглядатись в інших лекціях.

Кожний з видів діяльності можна розглянути як сукупність дій, типових для будь-якої форм власності і будь-якого виду товару, виробленого чи реалізованого фігурантом.

Так торгівлю можна уявити собі як набір наступних операцій: закупівля товару; транспортування товару; збереження; збут товару.

Виробництво містить у собі наступні операції: закупівля сировини; транспортування і збереження сировини; переробка сировини; транспортування і збереження продукції; збут виробленої продукції.

Надання послуг (виконання робіт): пошук замовлень; закупівля матеріалів; транспортування і збереження матеріалів; виконання замовлення.

У такий спосіб узагальнений план документування ухилянь від сплати податків, вчинених у торгівлі можна уявити в такому вигляді:

- встановлення фігуранта та перевірка його за обліками;

- вжиття заходів щодо документування фактів закупівлі товару, збереження і збуту товару, реалізації товару й одержанню прибутку;

- порівняння даних про фактичний дохід з даними, наданих до ДПІ звітів.

Оскільки в розглянутій структурі видів діяльності деякі операції (такі як закупівля, транспортування, зберігання та збут) ідентичні для усіх видів діяльності доцільним є розглянути зразкові плани документування по операціях.

Закупівля товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ).

При проведенні закупівель ТМЦ фігуранти роблять наступні дії: знаходять продавця, встановлюють з ним ділові контакти, домовляються про умови угоди, готують необхідні документи, одержують товар, розплачуються з продавцем. Закупівля може здійснюватися за готівковий та безготівковий розрахунок, в обмін на інші товари (бартер); партія товару може бути закуплена у одного продавця чи декількох (наприклад закупівля сільгосппродукції у населення).

При документуванні необхідно з’ясувати: де, коли, у кого, який вид товару, в якій кількості, за якою ціною і за якими умовами був закуплений.

Зразковий план заходів може мати наступний вигляд:

1. За допомогою негласного розвідувального опитування з числа зв'язків фігуранта встановити осіб, обізнаних про намір фігуранта придбати товар з метою наступної реалізації і сховати отриманий від угоди дохід (якщо товар підакцизний, сплати акцизного збору). Серед цих осіб визначити тих, які можуть бути використані як свідки у суді чи у якості негласних джерел інформації.

2. За допомогою зашифрованого оперативного огляду чи негласного апарату встановити чорнові записи і розрахунки по майбутній угоді, варіанти договорів і інших документів. Вжити заходи щодо уможливлення їхнього процесуального вилучення.

3. Встановити прослуховування телефонних ліній (при наявності відповідної санкції), зафіксувати номери абонентів і зміст переговорів про майбутню угоду.

4. Встановити постачальника – реалізатора ТМЦ, направити запит до підрозділу податкової міліції для проведення зустрічної перевірки по територіальності.

У випадку, якщо постачальник з іншого міста, за допомогою зашифрованого оперативного огляду чи агентури встановити відряджувальні документи щодо виїзду для ведення переговорів і закупівлі товару. Вжити заходи для їх збереження до моменту процесуального вилучення.

5. Встановити візуальне спостереження за учасниками угоди з фіксацією їх дій на відеоплівку. Якщо здійснюється скупка в населення чи закупівля товару на ринку – зафіксувати усі факти скупки.

6. Якщо фігурант скуповує товар у населення чи у випадкового продавця (без попередньої домовленості) – встановити фактичні дані продавців - учасників фінансової оборудки, провести щодо них зашифроване розвідувальне опитування.

7. По закінченню угоди провести зашифровану зустрічну перевірку у відношенні продавця товару. Зафіксувати наявні у нього документи по здійсненій угоді. Якщо розрахунок здійснювався за готівку – установити і зафіксувати наявність грошей, їхню суму. Відібрати пояснення з приводу проведеної угоди і вилучених грошових сум.

8. Якщо закупівля здійснювалась з використанням розрахункового рахунка – встановити в банківській установі платіжні документи продавця по даній операції, зафіксувати отриману суму і реквізити платника (оплата за товар може бути здійснена третьою особою за рахунок погашення заборгованості).

9. Встановити осіб, які були свідками угоди (вантажники, водії і т.д.), зашифровано опитати їх.

При здійсненні транспортування фігурант: вибирає транспортний засіб (якщо транспортування здійснюється не власним транспортом, то укладає відповідні договори), вантажить товар, перевозить товар до місця збереження, розвантажує, оформляє відповідні документи (у ряді випадків документи можуть бути фіктивними чи знищуватись), або домовляється із приватними власниками автозасобів за готівковий розрахунок.

Вид, тип і ідентифікаційні ознаки транспортного засобу (належність, номерний знак і ін.); час відправлення і прибуття; маршрут руху; місце призначення; вид, кількість і вартість перевезеного товару; документальне оформлення транспортування, форму проведених розрахунків за надані послуги.

1. За допомогою агентури чи проведення негласного розвідувального опитування встановити наявність транспортних засобів у власності фігуранта, його ідентифікаційні ознаки. Якщо транспортування виконує інша організація – встановити її юридичну адресу, найменування тощо.

2. Якщо транспортування виконується сторонньою організацією – за допомогою зашифрованих заходів установити наявність договорів, заявок на перевезення, передоплати й ін. Встановити ідентифікаційні ознаки транспортного засобу виконуючого дане перевезення.

3. За допомогою розвідувального опитування, оперативної установки, візуального спостереження чи негласного апарату встановити осіб, причетних до транспортування, плануємий час відправлення і маршрут проходження.

4. Встановити візуальне спостереження і зафіксувати момент завантаження на відео.

5. На шляху переміщення провести легендовану перевірку транспортного засобу з фіксацією виду, кількості і вартості перевезеного товару, товаросупроводжувальних документів.

6. Встановити місцезнаходження складських приміщень, у яких буде здійснюватись вивантаження товару. Організувати спостереження з фіксацією вивантаження на відео.

7. Провести зашифроване опитування осіб, які приймали участь у завантаженні, транспортуванні і вивантаженні товару.

При збереженні товару фігурант: підшукує, купує чи орендує складське приміщення, завозить товар, організовує систему обліку і відпуску товару, веде облік, відпускає товар на реалізацію.

Місце збереження, суб’єкта-власника складського приміщення, вид, найменування, кількість і вартість товару, систему обліку, документальне оформлення і оприбуткування товару.

1. За допомогою розвідувального опитування чи негласного апарату необхідно встановити осіб, які мають відношення до збереження товару (комірники, вантажники, охорона), зашифровано чи негласно опитати їх.

2. Встановити місцезнаходження складу, приналежність складського приміщення. У випадку, якщо приміщення орендоване під легендованим приводом зафіксувати документи по оренді.

3. З залученням громадськості встановити спостереження за складом з фіксацією моментів привозу і видачі товару.

4. Провести зашифрований оперативний огляд складу з фіксацією найменування, кількості і вартості збереженого товару, а також наявних на нього документів.

5. За допомогою негласного апарату, негласного чи зашифрованого оперативного огляду встановити чорнові записи комірника по обліку товару, вжити заходи до їх процесуального використання.

6. Здійснити зняття інформації з каналів зв’язку тобто прослуховування телефонних ліній і зафіксувати розпорядження, передані розроблювальними з приводу товару.

7. У випадку, якщо склад орендований і знаходиться на території, що охороняється – під легендованим приводом зафіксувати, які документи знаходяться у охорони (на ввіз і вивіз товару).

Оскільки технологія виробництва різна у різних галузях в межах лекції ми обмежимося тільки загальними рекомендаціями.

Галузь виробництва, вид товару, що випускається, технологію виробництва, характеристику устаткування, місце розташування цехів, кількість випущеної продукції, її вартість, витрату сировини матеріалів і енергії, коло працівників, заробітну плату й ін.

1. За допомогою агентури чи розвідувального опитування встановити документи, що зберігаються в ДПІ, інших органах, АРМ, галузь і вид виробництва, найменування товару, що випускається.

2. Встановити місцезнаходження цехів і провести оперативний огляд території, з'ясувати розташування виробничих приміщень, зразкову чисельність працюючих, продуктивність. Власника виробничих площ. Якщо виробництво орендоване – вжити заходи до зашифрованого одержання документів по оренді.

3. Залучити фахівця з даному виду виробництва. Разом з ним провести легендований оперативний огляд виробництва. Негласно одержати зразок продукції, що випускається. За допомогою фахівця з'ясувати: можливі джерела сировини, застосовуваний у виробництві технологічний процес, матеріалоємність і енергоємність продукції, необхідне устаткування.

4. За допомогою агентури чи при проведенні легендованих заходів встановити список працівників підприємства. Провести зашифроване розвідувальне опитування з метою підбора серед них кандидатів до конфіденційного співробітництва, можливих свідків.

5. Встановити спостереження за виробничими приміщеннями за допомогою громадськості. Фіксувати кількість сировини, що надходить, і продукції, що вивозиться.

6. Розробити і провести оперативну комбінацію по впровадженню на підприємство негласного працівника.

7. Встановити джерела енергії і сировини. Забезпечити можливість проведення зустрічних перевірок підприємств постачальників з метою документального підтвердження фактичної кількості сировини, що надійшло, і енергії.

8. За допомогою агентури чи оперативного огляду зафіксувати чорнові записи по обліку випущеної продукції і витрат виробництва.

9. За допомогою фахівця провести економічний аналіз звітних показників підприємства.

На даному етапі фігурант визначає спосіб збуту (роздріб, опт, готівковий чи безготівковий розрахунок і т.д.), місце збуту, встановлює ціну, шукає покупця, рекламує товар, домовляється про продаж, реалізує товар і одержує виторг. Збут може здійснюватися оптом (оплата готівкою і безготівкою), вроздріб, за допомогою здачі на комісію

Час, місце продажу, найменування, кількість, вартість проданого товару, форму й умови розрахунку, установчі дані покупця.

1. За допомогою розвідувального опитування чи агентури встановити осіб з числа зв’язків фігуранта, обізнаних про майбутню продаж товару. З’ясувати місця майбутньої реалізації (дислокацію торгових місць і ін.)

2. Під легендою покупця встановити умови продажу (вид, найменування, кількість і вартість товару, умови оплати і відвантаження).

3. У випадку наявності реклами одержати зразок рекламної продукції.

4. Встановити прослуховування телефонних ліній з метою фіксації переговорів про умови майбутньої продажу.

5. У випадку наявності попередньої домовленості про продаж товару – дати завдання агентурі установити дані покупця.

6. Встановити спостереження за фігурантом. Зафіксувати момент продажу товару й одержання грошей.

7. У випадку, якщо реалізація здійснюється випадковому покупцю, без попередньої домовленості, встановити покупця. Провести зашифровану зустрічну перевірку з метою фіксації умов здійснюваної угоди.

8. У випадку роздрібного продажу обладнати стаціонарні місця спостереження і зафіксувати факти реалізації за допомогою громадськості.

9. Провести зашифрований оперативний огляд торгового приміщення і зафіксувати наявність, найменування, кількість і вартість товару, що знаходиться в реалізації, а також наявні на нього документи.

10. У випадку роздрібної реалізації зафіксувати за допомогою відеотехніки факти підвозу товару до місця реалізації. Встановити й опитати осіб, які здійснювали підвіз.

11. За допомогою агентури чи при проведенні зашифрованих заходів одержати доступ до чорнових записів реализаторів.

12. Провести з використанням громадськості негласну контрольну закупівлю товару.

Процес виконання робіт (надання послуг) багато в чому подібний із процесом виробництва, за винятком того, що робота здійснюється або з матеріалу замовника або на об’єктах замовника. Тому ми вважаємо за доцільне використання тих рекомендацій, що відносилися до розділу виробництва.

Реалізація матеріалів оперативної розробки.

Традиційно в спеціальній літературі розглядається два способи рішення задач оперативної розробки:

Перший - використання природньосформованих умов, другий - за допомогою оперативних комбінацій.

Реалізація здійснюється, як правило, шляхом порушення кримінальної справи і притягнення злочинців до відповідальності. У відношенні осіб, які вчинили податковий злочин, можуть бути застосовані міри адміністративного і фінансового характеру.

Найважливіше значення для швидкого і повного розкриття податкових злочинів має правильний вибір моменту проведення реалізації. Поспішна реалізація, якщо недостатньо було зібрано фактичних даних про злочинну діяльність підозрюваного, може істотно ускладнити проведення розслідування, у той же час, затягування моменту реалізації дозволяє злочинцю продовжувати вчинення протиправних дій.

Реалізація здійснюється відповідно до плану, який повинен містити заходи щодо затримки підозрюваного, проведенню обшуку в приміщенні підприємства і місці його проживання, відібрання необхідних пояснень, проведення документальної ревізії, вилученню документів і предметів, що можуть служити доказами, виведенню з розробки агентури і т.д.

Велике значення для ефективного досягнення цілей оперативної розробки має правильна організація взаємодії зі слідчим апаратом.

На практиці можна виділити наступні види взаємодії:

1.Проведення консультацій при плануванні окремих оперативно – розшукових заходів (до порушення кримінальної справи). Основним змістом такого виду взаємодії є обговорення зі слідчим можливості процесуального використання даних, які планується одержати в ході проведення оперативно-розшукових заходів.

2. Спільна розробка плану заходів щодо реалізації матеріалів оперативної розробки і визначення оптимального часу її проведення. Змістом взаємодії на даному етапі є узгодження зі слідчим часу реалізації матеріалів оперативної розробки, для того, щоб не допустити передчасної чи спізнілої реалізації, а також одержати в момент її проведення максимальну кількість доказів.

3. Спільне планування оперативно-розшукових заходів за матеріалами кримінальної справи і виконання окремих доручень слідчого. На даному етапі оперативно-розпошукові заходи проводяться з метою одержання даних, що сприяють проведенню розслідування і спрямованих на нейтралізацію протидії розслідуванню. Слідчий також може доручити оперативному працівнику проведення деяких слідчих дій, таких як обшук, виїмка, допит і ін.

4. Створення слідчо-оперативних груп. Дана форма взаємодії є найбільш ефективною. Однак створення слідчо-оперативних груп доцільно тільки при розслідуванні складних справ, оскільки при такій організації взаємодії оперативний працівник практично позбавлений можливості проводити заходи, що не мають відносини до розслідуваної справи і найчастіше робочий час використовується недостатньо ефективно.

Головне управління податкової міліції
Відділ діловодства та захисту інформації
	Штаб
	Відділ оперативного реагування
	Відділ зонального контролю
	Відділ обліку
	Відділення інформаційного забезпечення
Управління оперативного супроводження адміністрування ПДВ
	Відділ оперативного моніторингу
	Відділ міжрегіональних розробок
	Відділ проведення практичних заходів
Відділ протидії податковим злочинам із використанням новітніх технологій
Оперативно-аналітичне управління
	Інформаційний відділ
	Аналітичний відділ
	Відділ „Промінь”
Відділ зовнішніх відносин
Відділ організації оперативно-розшукової діяльності
Управління організації викриття податкових злочинів
	Відділ протидії злочинам у базових галузях економіки
	Відділ протидії фіктивному підприємництву
Управління оперативного супроводження великих платників податків
	Галузевий відділ
	Відділ оперативного обслуговування фінансово-промислових групп
Відділ боротьби з фіктивним банкрутством та організації оперативних заходів із скорочення податкового боргу
Відділ організації боротьби із розкраданням бюджетних коштів та їх легалізації
Управління із особливо важливих справ
	Перший відділ
	Другий відділ
	Третій відділ
	Сектор вибору об’єкта
Оперативно-технічне управління
	Перший відділ
	Другий відділ
Управління оперативного документування
	Перший відділ
	Другий відділ
	Третій відділ (Стратегічна розвідка)
	Режимно-секретний сектор
Управління протидії незаконному обігу підакцизних товарів
	Відділ методології
	Відділ проведення практичних заходів
Управління фізичного захисту
	Відділ активних заходів
	Відділ забезпечення діяльності
Відділ військово-технічного забезпечення
Відділення оперативного забезпечення
Управління внутрішньої безпеки
	Відділ організації захисту та безпеки державної податкової служби
	Відділ оперативних та профілактичних заходів
	Відділ перевірок та розслідувань
	Відділ організаційно-аналітичного забезпечення
	Сектор діловодства та захисту інформації
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в АР Крим
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Вінницькій області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Волинській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Дніпропетровській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Донецькій області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Житомирській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Закарпатській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Запорізькій області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Івано - Франківській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Київській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Кіровоградській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Луганській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Львівській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Миколаївській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Одеській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Полтавській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Рівненській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Сумській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Тернопільській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Харківській області
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Херсонській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Хмельницькій області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Черкаській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Чернівецькій області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС в Чернігівській області
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у м. Києві
	Сектор організації захисту та безпеки
	Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у м. Севастополі
Головне слідче управління
Управління організації досудового слідства
	Контрольно-методичний відділ
	Інформаційний відділ
Управління розслідування особливо важливих справ
	Перший відділ
	Другий відділ

головних відділів податкової міліції державних податкових інспекцій у містах, районах міста Києва та спеціалізованих державних податкових інспекцій по роботі з великими платниками податків

Головний відділ податкової міліції

Керівництво

Штаб

Відділ (відділення) організації викриття податкових злочинів

Відділення (сектор) протидії злочинам у базових галузях економіки

Відділення (сектор) протидії фіктивному підприємництву

Відділ (відділення) оперативного супроводження адміністрування ПДВ

Відділ (відділення) протидії незаконному обігу підакцизних товарів

Відділ (відділення) боротьби з фіктивним банкрутством та організації оперативних заходів із скорочення податкового боргу

Відділ (відділення) фізичного захисту

Сектор діловодства та захисту інформації

відділів податкової міліції державних податкових інспекцій у районах, районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекцій, міжрайонних державних податкових інспекцій

Відділ податкової міліції

Керівництво

Штаб

Відділ (відділення, сектор) організації викриття податкових злочинів

Відділ (відділення) оперативного супроводження адміністрування ПДВ

Відділення (сектор) протидії незаконному обігу підакцизних товарів

Сектор діловодства та захисту інформації

2. Про функціональні повноваження підрозділів ДПС України та їх організаційну структуру / Наказ ДПС України від 29.11.2011 р. № 185.

3. Регламент Державної податкової служби України / наказ ДПС України від 27.10.2011 № 95.

5. Положення про Державну податкову службу України / Указ Президента України від 12 травня 2011 року №584/2011.

6. Положення про Міністерство фінансів України” / Указ Президента України від 8 квітня 2011 року №446/2011.

7. Александров И.В. Типичные следственные ситуации и оптимальные системы следственных действий в расследовании налоговых преступлений. /И.В.Александров // Правоведение. -2002. - № 6. - С.181-190.

8. Антипов В.І. Тіньова економіка та економічна злочинність, світові тенденції, українські реалії та правові засоби контролю (теоретико-методологічне узагальнення) / Антипов В.І. – Вінниця, 2006. - 1039.

9. Бедняков Д. И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений / Д. И. Бедняков. - М.: Юридическая литература, 1991.

10. Бембетов А. П. Правовые основы деятельности налоговой полиции и ее взаимодействие с правоохранительными органами России / А. П. Бембетов. — М., 1999.

11. Волковский В.И. О системном подходе к организации борьбы с налоговой преступностью. В сб.: «Налоговая полиция в системе государственного управления. Проблемы взаимодействия и подготовки кадров. (Материалы теоретической конференции, состоявшейся в Академии налоговой полиции 10 апреля 1997 года). – М.: АНП ФСНП России, 1997.

12. Гаркуша В.Д. Створення інформаційно-аналітичної системи податкової міліції – необхідна умова модернізації процесу протидії сучасній економічній злочинності / Вісник податкової служби України. – № 44. – 2001. - С.51-52.

13. Государственная налоговая служба / Под общ. ред. В. К. Бабаева. Н. Новгород, 1995.

14. Григорьев В. Н. Налоговая полиция: правовое регулирование деятельности. Учеб.-практич. пособие / Под ред. В. Л. Забарчука. — М.: ЮрИнфоР, 1998.

15. Дудоров О.О. Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти: [монографія] / К.: Істина, 2006. – 648 с.

16. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 року № 2135-ХII.

11. Закон України " Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ.

12. Кваша Ю.Ф.,Кваша Л.Ф., Маркина Т.В., Опальский А.П. Методика расследования налоговых преступлений: учебно-практическое пособие.-М.: Академия экономической безопасности МВД России, 2007. - 340 с.

13. Козаченко И.П. Оперативно-розыскная профилактика (Правовые и организационно-тактические вопросы): Монография. – Киев., 1991.

14. Ларичев В. Д. Налоговые преступления и правонарушения: кто и как их выявляет и предупреждает / В. Д. Ларичев, Н. С. Решетняк. — М.: ЮрИнфоР, 1998.

15. Лысенко В.В. Расследование уклонений от уплаты налогов. - Х.: фирма «Консум», 1997. - 192с.

16. Лысенко В.В. Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів / -К.: Парламент. вид-во, 2001. – 201 с.

17. Некрасов В.А. Виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (оперативно-розшуковий аспект): [навч.-практ. посібник.] /-К.:КНТ, 2008. – 88 с.

18. Смирнов М.П. Зарубежная налоговая и криминальная полиция и их оперативно-розыскная деятельность. – М. АНП, Издательство МГУ, ЧеРО, 2000. - 584с.

19. Соловьев И.Н. Налоговые преступления: практика работы органов налоговой полиции и судов. – М.:ИД ФБК-ПРЕСС, 2002. – 320с.

20. Сологуб Н. Н. Налоговые преступления: методика и тактика расследования / Н. Н. Сологуб. — М.: ИНФРА-М, 1998.

21. Тришкина Е. А. Методика расследования преступлений в сфере налогообложения: Автореф. дис.... канд. юрид. наук / Е. А. Тришкина. Волгоград, 1999.

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра організації оперативно-розшукової діяльності