Ценопопуляції

Ценопопуляція – сукупність особин одного виду, що займає певну територію, знаходиться в межах одного й того самого синтаксону (від грец. syntaxis – побудова, порядок і on – суще, тип фітоценозу зі встановленим рангом; аналог таксону стосовно систематики біоценозів), формується під впливами однорідних фітоценотичних умов і однаково на них реагує.

Ценопопуляція розглядається як біологічна цілісність. Вона складається з особин однієї видової належності, які можуть існувати і розмножуватися, будучи зв'язаними в певну систему. Ці особини не переходять межі фітоценозу і формуються під впливом ценотичних особливостей, маючи й однакову реакцію на абіотичні фактори.

Взаємозв'язки в ценопопуляції мають симетричний вияв (ко­ли, наприклад, у посівах сільськогосподарських культур будь-яка особина впливає на інші такою ж мірою, як інші особини впливають на неї, та асиметричний характер (коли, наприклад, ма­теринські рослини менше впливають на підріст, ніж підріст на до­рослі особини).

Однією з характерних рис ценопопуляції є її стійкість. Ценопопуляції є повноцінними підсистемами фі­тоценозів. Збереження їх, єдність і стійкість обумовлюються як внутрішніми, так і зовнішніми взаємозв'язками. Останні виявля­ються через пристосування ценопопуляції до мінливих біотичних і абіотичних факторів середовища, а в сучасних умовах і до помір­ного антропогенного впливу. Стабільність ценопопуляції визнача­ється таким чином, не лише автономністю й цілісністю (чи єдніс­тю), а й зовнішніми еколого-ценотичними зв'язками. В разі пору­шення системи зовнішніх зв'язків ценопопуляція втрачає свою стійкість. Прикладом малостійкої або нестійкої популяції є агропопуляція культурних рослин, в якій людина своєю діяльністю пору­шує зовнішні природні зв'язки. Стійкість таких популяцій і розви­ток їх підтримується шляхом технологічних операцій. Порушення зовнішніх зв'язків є відмінною ознакою агропопуляцій, тим часом природні ценопопуляції зберігають свою стійкість завдяки взає­модії внутрішніх і зовнішніх зв'язків.

Питанням кількісних співвідношень ценопопуляцій свого часу надавали важливого значення Б.М. Міркін та Г.С. Розенберг (1978). На їхню думку, у будь-якому рослинному угрупованні є різ­на кількість ценопопуляцій і між ними існують кількісні співвідно­шення. За роллю, яку відіграють в угрупованні фітоценозу, вони поділяються на співдомінантні і другорядні. Нерідко у фітоценозах важко виділити домінантні і співдомінантні популяції,оскільки домінанти чи співдомінанти представлені не одним, а кількома видами і часто на 5-10 видів припадає вся або основна маса синтезо­ваної речовини.

Ю.А. Злобін важливого значення надає хорологічному і синтаксономічному аспектам ценопопуляцій.

При синтаксономічному підході популяції того чи іншого виду рослин включають усі особини, бо вони знаходяться в межах ок­ресленого синтаксона рослинного покриву. Популяції цього рангу належать до ізольованих, але територіально цілісних популяцій з чітко виявленим контуром синтаксонів. Розміри їх звичайно нез­начні.

Із синтаксономічних ценопопуляцій складаються ценопопуляції хорологічні. Вони охоплюють тількі особини, приурочені до того чи іншого відділу певного синтаксона. Ці популяції територіально відокремлені і займають досить значні площі.

Дата добавления: 2014-01-04