Істинні та сумнівні статеві розлади чоловіків

Фізіологія статевого акту

Статевий акт є парним фізіологічним процесом, який почина­ється із введення статевого члена у піхву і закінчується еякуляці­єю та оргазмом.

Статевий акт чоловіків складається з наступних складових: введення статевого члена у піхву, періодів фрикції (рухи статево­го члена під час статевого акту), еякуляції та оргазму. Статевому акту передує підготовчий період (період взаємних пестощів). Ста­тевий акт має такі послідовні фази: збудження, найбільше статеве напруження (плато), оргазм, спад.

Фаза збудження зумовлена фізіологічним подразненнями з ерогенних зон і психоемоційними стимулами. Виникає статеве напруження, яке поступово збільшується.

Фаза оргазму триває кілька секунд і є результатом взаємодії низки структурних утворень на різних рівнях ЦНС (спіральному, діенцефальному, кірковому). Оргазм — це вищий ступінь при­страсних відчуттів насолоди.

Фаза спаду характеризується зменшенням статевого збуджен­ня, але в жінок під час цієї фази при подразненнях може настати повторний оргазм, що неможливо у чоловіків (рефрактерність, тобто незбудливість).

Тривалість статевого акту становить від 1,5 до 4 хв. Статевий акт супроводжується бурхливими вегетативними реакціями — під­вищенням AT, частоти серцевих скорочень, частоти дихання, роз­ширенням зіниць тощо.

Важливим чинником у запобіганні сексуальним порушенням є можливість реалізації статевого акту. Партнери повинні знати, що вони мусять поважати індивідуальні особливості та потреби один одного. Статевий акт повинен здійснюватись у цивілізованих умовах. Після першого статевого акту слід рекомендувати на де­який час утриматися від коїтусу, щоб біль не призвів до негатив­ної реакції на статевий акт. Не рекомендуються статеві стосунки під час запальних процесів, менструацій.

Щодо частоти статевих стосунків, то нормою можна вважати 2—3 статевих акти на тиждень. Шкідливими слід вважати статеві ак­ти, які повторюються через короткі проміжки часу, оскільки вони призводять як до загального виснаження, так і до травматизації статевих органів. Несприятливо відображається на статевому жит­ті й здоров'ї пари перерваний статевий акт. Він не лише призво­дить до застою крові в органах малого таза, а й несприятливо впливає на психоемоційну сферу, що може спричинити сексуаль­ні порушення

Значний процент чоловіків і жінок спостерігають у себе тимча­сові або постійні сексуальні розлади. Проте, далеко не всі з них відважуються звернутися до спеціа­ліста за допомогою.

Основними причинами, що викликають статеві розлади, вва­жаються:

- перервані статеві зносини (coitus іnterruprus);

- пролонгований статевий акт (coitus ргоlongatus);

- статеві надмірності.

Перерваним статевим актом вважається статевий акт, при якому чоловік, відчуваючи наближення еякуляції, виводить статевий член із піхви з метою попередження зачаття. Такий вид статевих відносин не вважається захворюванням у клінічному розумінні. Еякуляція при нормальних умовах пови­нна відбуватися рефлекторно, без участі волі, а при перерваних ста­тевих відносинах чоловік із напруженою увагою чекає моменту сім'явилиття і оргазму, намагаючись вловити початок еякуляції і боячись не пропустити його. В момент настання оргазму він зусил­лям волі виводить статевий член, і сім'явилиття відбувається за ме­жами статевих органів жінки. Внаслідок цього можливе виникнення порушень статевої функції чоловіка при абсолютно нормальному стані статевих органів і секрету простати, або з появою змін у них.

Пролонгований статевий акт - це довільно затягнутий (по­довжений коїтус). Тривалість однократного статевого акту буває досить велика, що призводить до функціонального виснаження спінальних центрів ерекції та еякуляції, що в свою чергу може викли­кати імпотенцію. Внаслідок цього виникають нервово-трофічні змі­ни в статевих органах чоловіка, причиною яких є недостатній і знач­но сповільнений відтік крові від них.

Статеві надмірності за характером своїх наслідків також є надзвичайно шкідливими, особливо для молодого, фізично не сфор­мованого організму. Як відомо, після нормального статевого акту наступає легка втома, яка триває короткий проміжок часу і швидко проходить. Але якщо статеві акти слідують один за одним і кожний здійснюється упродовж тривалого часу, то організм людини не всти­гає відпочивати, а часті перезбудження нервової системи виклика­ють її виснаження, що і являє собою одну із причин імпотенції. Ста­теві надмірності, як у юнацькому, так і в зрілому віці викликають притуплення оргазму, який повинен супроводжувати нормальний статевий акт. Вони призводять до значного зниження статевої функ­ції і, ослаблюючи весь організм, затримують його нормальний роз­виток, обумовлюючи виникнення статевих розладів. Відсутність ор­газмів і послаблення статевої функції нерідко ведуть до статевих відхилень. Наслідком статевих надмірностей можуть бути: олігоспермія і некроспермія. Сперма робиться більш рідкою, прозорою, кіль­кість сперматозонів і простатичних тілець зменшується. Змінюється не тільки кількість, але і якість сперматозонів (рухливість їх змен­шується, а інколи і відсутня), з'являються незрілі сперматозони. При некроспермії сперма хоча і виділяється у достатній кількості, але сперматозони мертві, зовсім нерухомі (навіть при дослідженні спер­ми після еякуляції). Статеві надмірності можуть обумовлювати і ви­никнення анемії, м'язової слабкості, втрату апетиту, перевтому, головні болі, серцебиття, болі в ділянці статевих органів. Особливо негативно вони впливають на нервову і серцево-судинну системи. У літературних джерелах описані навіть випадки виникнення інфаркту міокарда, крововиливів у мозок із смертельним наслідком як резуль­тат статевих надмірностей.

До найбільш поширених розладів статевої системи у чоловіка відносяться:

- імпотенція;

- розлади еякуляції;

- сатириазис.

Напевно, важко зустріти чоловіка, який би у своєму житті не зазнав жодного фіаско. Проте психічна реакція на цю невдачу може бути різною. Якщо для одного це незначний епізод у його житті, на який він особливо не звертає уваги, то для іншого - це катастрофа, вихід із якої він бачить не лише у відмові від подальших «безплід­них» спроб, але і від життя взагалі.

Ще до перших інтимних спроб статевої близькості у всіх моло­дих людей формується свій стиль (еталон), як статевої поведінки, так і «сексуальних можливостей нормального чоловіка». Юнацький максималізм, безперечно, відчувається і в цьому питанні, коли мо­лода людина пред'являє до себе і до можливого партнера найвищі, досить часто складні для виконання у реальному житті, вимоги. Звідси найменші відхилення від норми можуть спричинити розвиток неповноцінності, невпевненості створити сім'ю, бути щасливим у шлюбі, мати дітей і т.п.

Серед факторів, які найбільше травмують психіку чоловіка, слід назвати появу полюцій у непідготовлених до цього підлітків і їх часто­ту, мастурбацію із її фатальними наслідками, спонтанні ранкові ерекції статевого члена, які можуть виникати то «дуже часто», то «надто рід­ко», розміри зовнішніх статевих органів, особливо пеніса і т.п.

Усвідомлення, що ти «не такий, як всі», безперечно, відбива­ється і на інтимній поведінці молодої людини. Навіть при найбільш сприятливих умовах спроби коїтусу переносяться на «потім», або здійснюються з метою ще раз довести самому собі, що всі спроби – «це безрезультатна втрата часу». Кожна статева близькість змушує ще більше замкнутися в собі, хвилюючись як за свій сором, так і за безперспективність майбутнього. Частота таких близькостей визна­чається одиницями не лише в місяць, але і в рік, і навіть інколи в роки. Не дивно, що більшість з них приречені на невдачу у вигляді прискореного закінчення статевого акту, внаслідок великої перерви між статевими актами.

Імпотенція - це нездатність чоловіка здійснити повноцінний статевий акт. Імпотенція обумовлюється нездатністю створювати в печерис­тих тілах статевого члена тиск, який необхідний для його введення в піхву або для підтримання цього тиску до моменту еякуляції. Існує декілька класифікацій імпотенції. Про первинну - говорять у випад­ку, якщо у хворого не було нормальної статевої функції, вторинною - називають порушення статевої функції, яка вже спостерігалась ра­ніше. Крім того, розрізняють імпотенцію, яка обумовлена первинно-психологічними чинниками, і органічну імпотенцію. Серед причин органічної імпотенції варто назвати механічні ушкодження, судинні, гормональні порушення та їх поєднання.

Імпотентним чоловік вважається в тому випадку, якщо він:

- не відчуває статевого потягу до жінки;

- не досягає в результаті потягу достатньої ерекції;

- не може в момент ерекції ввести статевий член у піхву;

- не відчуває при зносинах оргазму;

- передчасно завершує акт сім'явилиттям.

Імпотенція поділяється на тимчасову та постійну. Тимчасова імпотенція може виникнути від перевтоми чи психологічного на­пруження, різкої зміни кліматичного чи часового поясу, як наслідок стресових ситуацій, у т.ч. і в сексуальній сфері.

Причини імпотенції:

1. Ненормальна робота статевої секреції.

2. Алкоголізм, наркоманія, надмірне куріння, груповий секс.

3. Перенапружена інтелектуальна праця, сидіння перед телеві­зором, комп'ютером, і т.п.

4. Невроз очікування. Якщо колись, у силу якихось епізодичних причин - перевтоми, нервового напруження, - чоловік виявився не­спроможним, його потім починає переслідувати страх невдачі. Ці тривожні побоювання, очікування нової невдачі ведуть до гальму­вання ерекції або ж до надто швидкої еякуляції.

5. Неправильна поведінка жінки у випадках сексуальних зривів, прояви незадоволення, демонстративне відвертання від чоловіка; вживання образливих слів, замість того, щоб відвернути увагу чоло­віка, заспокоїти.

6. Страх мати імпотенцію.

7 Надмірна емоційність, вразливість.

Дата добавления: 2014-01-04