Динаміка розвитку почуттів

На рівні біологічних форм існування у тварин, коли індивід виступає лише як організм, емоційні реакції пов'язані з органічними потребами та інстинктивними формами життєдіяльності. Саме протікання основних для тваринного організму форм життєдіяльності, пов'язаних з самозбереженням, харчуванням, розмноженням, визначає його емоційні реакції.

На рівні історичних форм існування у людини, коли індивід виступає вже як особистість, а не лише як організм, емоційні процеси пов'язані вже не тільки з органічними потребами, але й духовними потребами, з тенденціями і установками особистості і різноманітними формами діяльності, що формується в ході історичного розвитку. Об'єктивні відносини, в які вступає людина в процесі задоволення своїх потреб, породжують різноманітні його почуття. Розвиваючі у процесі трудової діяльності людей форми співробітництва породжують різноманітні соціальні почуття. Навіть якщо звернутися до сімейним почуттям, то, незважаючи на органічні основи сексуального почуття, все ж не раз назавжди дані почуття породжують різні форми сімейного життя, а змінюються в процесі суспільно-історичного розвитку форми сім'ї породжують змінюються і розвиваються сімейні почуття. Людські почуття висловлюють у формі переживання реальні взаємини людини як суспільної істоти зі світом, перш за все з іншими людьми.

У цих історичних формах суспільного буття людини, а не в одних лише їх фізіологічні механізми потрібно перш за все шукати матеріальні основи людських почуттів та емоцій, так само як в основних формах біологічного існування, а не в одних лише їх фізіологічні механізми самих по собі треба в кінцевому рахунку шукати матеріальні основи емоцій у тварин.

Через ставлення до інших людей формуються у людини і специфічні людські почуття до самого себе як людській істоті, як особистості, формуються особистісні почуття як почуття суспільні.

Не поява особистісних почуттів породжує особистість і специфічне для людини ставлення не тільки до навколишнього світу, але і до самого себе, а становлення в процесі суспільної практики й історичного розвитку особистості як суб'єкта практики і конкретного носія суспільних відносин породжує особистісні почуття.

Сама праця, основа людського існування, стає найважливішим джерелом людських почуттів. Найважливіші людські емоції, які грають в житті зазвичай дуже велику роль і істотно позначаються на загальному емоційному стані, на настрої людини, пов'язані зазвичай з ходом його трудової діяльності, її успіхом або неуспіхом, її успіхами або невдачами.

Емоційна сфера, життя почуттів проходить у дитини довгий шлях розвитку, перш ніж досягне тієї складності і різноманіття, які доступні дорослій людині.

На підставі спостережень, проведених над емоційними реакціями новонароджених, Уотсон стверджує, що реакція гніву, страху і любові у дітей вроджені. Проте цілий ряд наступних більш ретельних досліджень (М. Шерман, Пратт, Нельсон, Сун [Коротку зведення новітніх досліджень з цього питання див М. С. Jones and В. S. Burks, Personality development in Childhood. A Survey of Problems, Methods and experimental Findings, Waschington, 1936.] та ін) показав, що реакції страху і гніву в перший час після народження невиразні, вони диференціюються пізніше. Повторивши досліди Уотсона, Шерман встановив - шляхом опитування багатьох осіб, у числі яких були також особи, що спеціалізувалися на догляді за дітьми, - що визначення характеру емоційної реакції немовлят грунтувалося переважно на знанні ситуації, стимулу; в тих випадках, коли ці останні були невідомі, визначення емоційної реакції ставало дуже хитким, недостовірним.

Шерман, Брідж, Бюлер та ін допускають тому в якості первинних лише дуже недиференційовані реакції «уникнення незадоволення», на основі яких лише згодом утворюються відносно складні реакції «страху» і «гніву», які об'єднують в єдине ціле ряд компонентів, і таку ж недиференційовану спочатку позитивну реакцію.

Найбільш ранні емоційні прояви дитини пов `язані насамперед з органічними потребами і відчуттями.

Найважливіший етап надалі емоційному розвитку дитини настає тоді, коли не тільки відчуття, але вже і подання починають викликати все більш різноманітні і складні почуття. На цій новій основі виникають нові почуття, які відбивають усе більш складну і все більш свідоме життя. Розширюється коло тих явищ, які викликають емоції.

Заодно з розширенням кола явищ, які викликають у дитини певні, вже доступні йому емоції, розширюється і коло емоцій або почуттів, доступних дитині. Рано проявляється в дитини почуття симпатії до близьких людей, безпосередньо його оточуючим, що піклуються про нього. Вже в ранньому дитинстві, в переддошкільного віці можна спостерігати у дітей більш-менш яскраво виражені симпатії і переваги до матері або батьку, до бабусі і т. д. Це почуття симпатії поступово починає поширюватися на ширше коло людей, обіймаючи і тих, хто менш близько стикається з дитиною, на тварин і т. д. Воно стає разом з тим все більш свідомим.

З цього, спочатку дуже нескладного, почуття симпатії починається розвиток у дитини соціальних почуттів. У зв'язку з розвитком соціальних почуттів відбувається і розвиток особистісних почуттів - самолюбства, чутливості до образи, до осуду і на похвалу, і т. д.

У дошкільному віці, а іноді й раніше можна спостерігати у дітей уже й прояв естетичних почуттів.

Дата добавления: 2014-01-04