Тема 3.2 Взуття

План:

1. Загальні відомості про взуттєві товари.
2. Споживні властивості шкіряного взуття та чинники, що їх формують.
3. Характеристика асортименту шкіряного взуття.
4. Вимоги до якості і перевірка якості взуттєвих товарів.
5. Маркування, пакування і зберігання шкіряного взуття.

Самостійна робота:

1.Характеристика взуттєвої промисловості в Україні та перспективи розвитку взуттєвих товарів.

2.Споживні властивості взуття та чинники, що їх формують.

3.Маркування, пакування і зберігання взуття.

Література:

1.Кушнір М.К., Тихонова Н.П. Товарознавство непродовольчих товарів. Товарознавство взуттєвих товарів. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2001, с. 136 – 235;

2.Войнаш Л.Г., Байдакова Л.І. та ін. Товарознавстов непродовольчих товарів. Частина 2. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 2004, с. 339 – 387;

3..Полікарпов І.С., Пугачевський Е.М., Стефаник Е.М. Товарознавство та кодування непродовольчих товарів. – К.: НМЦ „Укоопосвіта”, 1995, с.98 – 119;

4.Справочник товароведа непродовольственных товаров. В 3 т. – Москва: Экономика, 1990, т.3, с. 288 - 340.

5.Товарознавство непродовольчих товарів. Опорний конспект,

частина 2, с. 114-141.

1. Загальні відомості про взуттєві товари.

Взуття призначене захищати ноги від несприятливого впливу зовнішнього середовища в різних кліматичних умовах, від механічних пошкоджень та інших шкідливих впливів. Взуття з явилося на ранній стадії розвитку людства.

Першим взуттям була знята „панчохою” шкура з кінцівок тварин, якій надавали форму мішечка або футляра, стягуючи його стеблами рослин, коріннями чи жилами тварин. Потім стопу почали обгортати шматком шкіри і закріплювати на нозі зшивками. Так продовжувалося багато століть.

З часом помітили, що шкура стає м’якішою і довговічнішою під дією диму, просочуючи її розтопленим жиром і розминаючи. Пізніше було винайдене дублення рослинними дубителями і галунами.

У Стародавньому Єгипті взуття мало підошву із жорсткої шкіри, а верх – із смужок м’якої. Все взуття було симетричним.

Взуття в Стародавній Греції виготовлялося з відкритим або асиметричним носком. Підошва відповідала контуру стопи і кріпилася до ноги ремінцями або шнуруванням. Взуття не мало задників і каблуків.

Істотні зміни в конструкції взуття відбулися в ХУ – ХУІІ ст., коли заготовку почали формувати на копилі й прикріплювали до устілки, а потім пришивали підошву. Починається застосування каблуків. У другій половині ХІХ ст.. вже використовують швейні машини, зароджується механічний спосіб виготовлення взуття.

У ХХ ст. розпочинається інтенсивна хімізація взуттєвого виробництва. Деталі низу зі шкіри поступово змінюються гумовими і пластмасовими.

Залежно від застосованих матеріалів і технології виготовлення взуття розподіляється на шкіряне, гумове, полімерне та валяне.

Для верху шкіряного взуття застосовуються натуральні, штучні і синтетичні шкіри та текстильні матеріали.

Полімерне взуття виготовлюється із застосуванням полівінілхлориду і поліуретану.

Валяне взуття виготовлюється з вовни.

Шкіряне взуття виготовлюється підприємствами взуттєвої промисловості, гумове і полімерне – хімічної, а валяне – підприємствами текстильної промисловості.

Виробництво взуття складається з:

· Моделювання;

· Конструювання;

· Розкрию та розрубу матеріалів;

· Обробки деталей;

· Складання заготовок;

· Формування заготовок;

· Прикріплення деталей низу;

· Впорядкування взуття;

· Маркування;

· Пакування

Для виготовлення низу взуття використовуються:

· Натуральні шкіри;

· Гуми (пористі, непористі, шкіроподібні);

· Пластмаси (поліуретани, ПВХ, капрон).

Для виготовлення верху взуття використовуються:

Дата добавления: 2014-01-04