Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 6 : Страхування відповідальності

/. Необхідність, зміст та класифікація страхування відповідальності

2. Страхування відповідальності власників транспортник засобів

3. Страхування професійної відповідальності.

1.

Страхування відповідальності в Україні представляє собою самостійну галузь страхування. Хоча в світовій практиці його часто відносять до особливого виду майнового страхування.

Страхування відповідальності є формою захисту від ризиків, що загрожують третій особі (її здоров'ю чи майну), однією з галузей страхування, що закріплена законодавчо. Зазначена галузь страхування поєднує в собі риси як майнового страхування, коли шкода завдається майну, так і особистого страхування, коли шкода завдана життю, здоров'ю громадян.

Об'єктом страхування відповідальності виступає відповідальність перед третіми особами, майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником:

• заподіяної їм шкоди особі або її майну;

• шкоди, заподіяної юридичній особі.

Під майновим інтересом необхідно розуміти збиток, який поніс би страхувальник, якби його відповідальність не була застрахована.

Мета страхування відповідальності - страховий захист економічних інтересів страхувальників, здатних заподіяти шкоду третім особам.

Предметом страхування відповідальності є:

• ризики особистого страхування (життя, здоров'я, працездатність) - ті, що пов'язані з можливістю заподіяння шкоди;

• ризики майнового страхування (знищення, нестачі, пошкодження).

До специфічній ознак страхування відповідальності відносять:

• суб'єктами страхових відносин є три сторони: страховик, страхувальник, третя сторона - застрахований, кому буде виплачуватись страхове відшкодування - наперед не визначений;

• невизначена вартість об'єкта страхування;

• забезпечує відшкодування збитку тертій особі і одночасно виступає у якості охорони майнових інтересів самого страхувальника;

• страхова сума встановлюється в договорі як ліміт (межа) відповідальності страхувальника, яка може виникнути при заподіянні страхувальником шкоди, на весь термін дії договору страхування чи на один страховий випадок, а для обов'язкової форми - встановлюється Кабінетом Міністрів України і може змінюватись не пізніше, ніж за два місяці до початку нового календарного року за поданням Уповноваженого органу. У відповідності до особливостей, які є характерними для страхування відповідальності, страховики вимушені створювати достатньо великі грошові резерви, щорічно відраховуючи їх у фонд майбутніх виплат.

Страхування відповідальності класифікується:

за формою здійснення: добровільне, обов'язкове;

за видами застрахованого суб'єкта страхових відносин: юридичні особи; фізичні особи;

за об'єктом страхування: страхування заборгованості; страхування на випадок відшкодування шкоди;

за видами договорів: звичайні, додаткові.

В свою чергу кожний з видів страхування відповідальності поділяється на підвиди. Наприклад, у відповідальності заборгованості найчастіше виділяють: страхування кредитів, депозитів тощо, а в страхуванні відповідальності на випадок заподіяної шкоди - страхування професійної відповідальності (лікарів, адвокатів, архітекторів-будівельників та інших., які займаються приватною практикою), відповідальності власників транспортних засобів, відповідальності перевізника, цивільної відповідальності підприємств - джерел підвищеної небезпеки тощо. Зазначені підвиди підлягають ще детальнішому поділу, в залежності від об'єктів страхування та роду небезпек.

Отже, страхування відповідальності поєднує в собі риси майнового та особистого страхування. Через страхування відповідальності відшкодовуються майнова шкода, спричинена третім особам, які наперед не відомі. Сам страхувальник при цьому не звільняється від адміністративної та кримінальної відповідальності. Здійснюється у добровільній та обов'язковій формі.

Необхідність страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів зумовлена:

1. Наявністю в цивільному законодавстві норми про відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, завдану потерпілим особам транспортним засобом як джерелом підвищеної небезпеки.

2. Масовим використанням автомобільних транспортних засобів і високим рівнем ризику (щорічно на автошляхах світу гине понад 100 тис. осіб, а на кожного загиблого припадає 4- травмованих. В Україні щорічно відбувається понад 200 тис. автоаварій).

3. Потребою забезпечити соціальний захист потерпілих у разі неплатоспроможності автовласника, винного в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У більшості країн світу страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів є обов'язковим. В Україні цей вид страхування здійснюється у добровільній формі з початку 90-х років XX ст., а в обов'язковій — зі січня 1997 р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175 та Закон України від 1 липня 2004 р. № 1961-ІУ).

Обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів координує Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), яке є спеціалізованим об'єднанням страховиків, що здійснюють цей вид страхування. Структура МТСБУ включає наглядову раду, виконавчий орган (який є юридичною особою) та 83 страховики — члени МТСБУ (14 із яких мають статус страховиків — повних членів).

Страхувальник — особа, яка володіє транспортним засобом, що належить їй на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди тощо) і експлуатує його.

Потерпілою особою може бути:

1. Фізична особа — пішохід, пасажир або водій будь-якого іншого транспортного засобу (ТЗ), життю і здоров'ю якого завдано шкоди під час руху (експлуатації) ТЗ страхувальника.

2. Особа, майну та іншим майновим інтересам якої завдано шкоди під час руху (експлуатації) ТЗ страхувальника.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода (ДТП), що сталася за участю транспортного засобу страхувальника і внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за заподіяну транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров'ю третіх потерпілих осіб, а саме:

1. Смерть або заподіяння шкоди здоров'ю, працездатності потерпілих осіб.

2. Пошкодження або знищення майна потерпілих осіб.

Розмір страхової премії при добровільному страхуванні залежить від розміру страхової суми і таких факторів: об'єм циліндрів двигуна внутрішнього згорання, що встановлений на ТЗ; пробіг (за спідометром) автомобіля; кількість місць для пасажирів і водія в ТЗ (пасажиромісткість) або вантажопідйомність, рівень фахової майстерності водія, зокрема з урахуванням кількості років безаварійної роботи.

При обов'язковому страхуванні Законом України № 1961 встановлюється обсяг страхової премії і страхової суми. Страхова премія залежить від типу ТЗ та об'єму двигуна, пасажиро-місткості (для легкових автомобілів та автобусів), території використання ТЗ, сфери використання ТЗ, ведійського стажу, кількості осіб, зазначених у договорі, наявності фактів порушення умов страхування, вантажопідйомності (для вантажних автомобілів). Залежно від виду шкоди (завдана життю, здоров'ю, майну) встановлюються відповідно дві страхові суми (ліміти відповідальності страховика). Так, згідно із Законом України від 1 липня 2004 р. № 1961-IV встановлено обов'язкові (мінімальні) ліміти відповідальності, що виплачуються за заподіяну внаслідок дорожньо-транспортних пригод шкоду:

• життю і здоров'ю третіх осіб — обсягом 51 000 грн на одного потерпілого;

• майну третіх осіб —обсягом 25 500грн на одного потерпілого, але не вище п'ятикратного ліміту відповідальності на один страховий випадок.

Страхове відшкодування підлягає сплаті при наявності прямої шкоди, заподіяної третій особі під час руху ТЗ, якщо має місце причинний зв'язок між рухом ТЗ і заподіяною ним шкодою. Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, потерпіла особа (її спадкоємець, правонаступник) звертається із заявою до страховика. У певних випадках при обов'язковому страхуванні страхова виплата за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілої особи, здійснюється за участю МТСБУ. До таких випадків, зокрема, належать: ДТП, скоєна ТЗ, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність; шкода життю, здоров'ю, завдана невстановленим ТЗ; настання ДТП з ТЗ внаслідок протиправних дій іншої особи; неплатоспроможність страховика — члена МТСБУ за його зобо­в'язаннями згідно з договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності.

При завданні шкоди внаслідок страхового випадку декількома ТЗ слід керуватися загальними положеннями чинного законодавства (ст. 1188 Цивільного кодексу):

• шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

• за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

• за наявності вини всіх осіб, внаслідок діяльності яких було завдано шкоди, обсяг відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення;

• якщо внаслідок взаємодії ТЗ було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Зазвичай, якщо винними в настанні ДТП є кілька власників ТЗ, то їх страховики відшкодовують шкоду третім особам пропорційно до вини страхувальників, визначеної згідно з чинним законодавством. При обов'язковому страхуванні потерпіла особа має право звернутися до одного з таких страховиків, який зобов'язаний відшкодувати шкоду відповідно до умов обов'язкового страхування.

Страховик не здійснює страхової виплати, якщо доведено, що шкоду страхувальником було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ст. 1187 Цивільного кодексу). Страховик може достроково припинити договір, якщо сума відшкодування перевищила сумарний ліміт відповідальності страховика обсягом 76500 грн. (ст. 19 Закону № 1961-ІУ).

Розвиненість автосполучень, їх використання у міжнародних відносинах, наявність ризиків відповідальності власників транспортних засобів зумовили необхідність створення міжнародної системи обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Така система була створена у 1949 р. і почала функціонувати в десятьох європейських країнах з 1953 р. під назвою Міжнародна система автострахування "Зелена Картка" (назву пов'язують із кольором страхових полісів).

Завданням Міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників — нерезидентів країни, де відбулася ДТП.

За період функціонування системи до неї приєднувалися здебільшого європейські держави. У наш час вона складається з понад 40 країн-учасників.

Для участі в системі "Зелена Картка" країна-учасник повинна виконувати низку умов:

1.Здійснювати обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

2.Створити єдину організацію для врегулювання збитків, заподіяних автовласниками країни на території інших держав, а також єдину організацію для врегулювання збитків автовласників-нерезидентів на її території.

3.Забезпечити безперешкодний трансфер вільно конвертованої валюти для страхових виплат.

Регулювання діяльності страховиків щодо страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в країні — учасниці системи автострахування "Зелена Картка" здійснює, як правило, Моторне транспортне бюро (Бюро), що укладає двосторонні угоди з відповідними Бюро інших країн. Страхові поліси, видані автовласникам-резидентам в країнах їх постійного перебування, дійсні та території всіх країн — учасниць системи "Зелена Картка".

При настанні ДТП за участю автовласників-нерезидентів Бюро цієї країни (або страховик, що є членом Бюро) здійснює виплату потерпілим, оформляє відповідні документи і адресує їх у Бюро країни автовласника-нерезидента, що скоїв ДТП. Це Бюро або страховик автовласника-нерезидента компенсують здійснені страхові виплати.

З 1997 р. Україна приєдналася до Міжнародної системи авто страхування "Зелена Картка", азі червня 1998 р. страховики — повні члени МТСБУ — можуть продавати страхові сертифікати "Зелена Картка". МТСБУ впродовж своєї діяльності уклало уніфіковані Єдині Угоди з уповноваженими організаціями — Бюро 42 країн — учасниць системи "Зелена Картка".

Під професійною відповідальністю переважно розуміють наслідки невиконання, недбалого або неякісного виконання професійних обов'язків, котрі виникають при виконанні робіт і наданні послуг.

Метою цього страхування є:

1)надання страхового захисту першим особам-страхувальникам (особам або колективам певних професій) при поданні проти них претензій про порушення юридичних норм, внаслідок чого у третіх осіб виникли матеріальні збитки;

2)відшкодування третім особам (споживачам продукції або послуг) збитків, заподіяних першими особами - страхувальниками при здійсненні професійної діяльності.

За способом надання страхового захисту страхування професійної відповідальності класифікується на індивідуальне і групове, а за видами ризиків - на окремі ризики, групові ризики та ризики нечесності працівників.

Страховими ризиками тут є:

1) збитки життю і здоров'ю;

2) майнові ризики, але останні переважно носять не характер знищення або пошкодження майна, як при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а виконання робіт, надання послуг, продажу товарів не тієї якості або не тих характеристик, які передбачені договором або які потрібні замовнику.

Саме тому страхування професійної відповідальності наближене до страхування відповідальності виробника за якість продукції, робіт чи послуг.

Перелік професій, чия відповідальність може страхуватися, за останні роки значно розширився. Це страхування розпочиналось з відповідальності лікарів і адвокатів, а зараз поширилось на відповідальність проектантів, будівельників, аудиторів, консультантів, вчителів і тренерів фізкультури, менеджерів. На розвинутих страхових ринках нараховується біля 100 різновидностей цього виду страхування і по мірі деталізації професій воно розвивається далі.

В Законі України "Про страхування" (редакція 2001 р.) відсутні прямі посилання щодо віднесення тих чи інших видів страхувань до страхування професійної відповідальності. На підставі аналізу видів страхувань, наведених у цьому законі, та обов'язкових і добровільних видів страхувань, які розвиваються на страховому ринку України, до переліку обов'язкових і добровільних видів страхувань професійної відповідальності можна віднести такі:

І. Обов’язкові види:

1. Страхування фінансової відповідальності тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи

2. Страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти збитки третім особам (перелік встановлюється Кабінетом Міністрів)

3. Страхування фінансової відповідальності управителя майном

4. Страхування відповідальності нотаріусів

І І. Добровільні види:

1. Страхування відповідальності юристів, юридичних консультантів, адвокатів

2. Страхування відповідальності нотаріусів

3. Страхування відповідальності аудиторів

4. Страхування відповідальності лікарів та медичного персоналу

5. Страхування відповідальності ліквідаторів підприємств

6. Страхування відповідальності представників будівельних професій (проектантів, архітекторів, будівельних інженерів, консультантів)

7. Страхування відповідальності ріелторів

Страхування професійної відповідальності є одним з найменш розвинених видів страхувань в Україні. Причинами цього є відсутність традицій і низький рівень розвитку загального законодавства, яке б встановлювало обов'язкові норми з цього приводу.

Страхові суми встановлюються за згодою сторін: або за величиною річного доходу юридичної чи фізичної особи, яка страхує професійну відповідальність; або за сумою претензій щодо відшкодування збитків третім особам за попередній період, як правило, за рік.

Базові тарифи за страхування професійної відповідальності коливаються в межах від 0,2 до 3-5 %. Встановлюються в індивідуальному порядку в залежності від ризиковості професії і можуть збільшуватись чи зменшуватись за допомогою поправочних коефіцієнтів.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Соматоформні розлади | Семінар
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 2524; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.04 сек.