Лекція № 7,8

1975 1995

Країни	Авторитарні	Частково демократичні	Ліберально -демократичні	Авторитарні	Частково демократичні	Ліберально -демократичні
Західна Європа, Північна Америка, Австралія, Нова Зеландія
Латинська Америка
Азія
Африка
Ближній Схід і Перська затока
Східна Європа і колишній СРСР
Всього
У %
1975 N=147	68.7%	7.5%	23.8%
1995 N=164				26.2%	26.2%	47.6%

З точки зору С. Гантінгтона, існує низка чинних моделей, що виконують функції механізму, що запускає політичної модернізації(?).

1. Подія-причина: деякі країни, будучи учасниками або свідками однієї тієї ж масштабної події, одержують поштовх до демократичних перетворень (наприклад, Друга Світова війна призводить до схожих результатів у декількох європейських державах).

2. Модель паралельного розвитку: група країн досягає одного рівня економічного розвитку, виробництва валового національного продукту на душу населення, що призводить до появи демократичних процедур, правил і інститутів.

3. Модель “сніжної купки” або “ефект демонстрації”: події в одній країні стають прикладом для наслідування в сусідніх державах. У третій “хвилі” демократизації ця модель була найбільш розповсюдженою.

4. Модель домінуючої події: безліч різноманітних чинників породжують схожі проміжні явища, що і призводять до однотипних результатів у несхожих між собою системах.

Вплив безлічі соціокультурних, економічних, геополітичних чинників формував різноманітні шляхи у процесі демократизації:

1. Циклічна модель - вагання низки країн (у першу чергу, Латинської Америки) між авторитаризмом і демократією.

2. Модель другоїспроби - в історії країн існував період демократичних реформ, але в силу втрати соціальної підтримки мас, зміцнювався авторитарний режим. Друга спроба, як правило, виявляється більш вдалою, бо є досвід затвердження інститутів демократії. Прикладом цієї моделі служать історії Німеччини, Італії, Австрії, Японії, Венесуели, Колумбії.

3. Модель демократії”, що переривається: демократичні перетворення викликали різку соціальну диференціацію, поляризацію і соціальну напруженість у суспільстві, що в підсумку призвело до цілеспрямованогозгортання реформ (Індія, Філіппіни);

4. Модель “направленої зміни”: характерна для країн першої “хвилі” і першого ешелону: стабільний авторитарний режим змінювався поступово за ендогенними (студенти знають?) причинами до стабільних демократичних режимів.

5. Модель 'деколонізації' - метрополії у власних колоніях дозволяли розвиватися демократичним інститутам (цим шляхом пішли всі колишні колонії Британської імперії)

[1] Философский словарь. (Под ред. И. Т. Фролова). - М., 1991. - C. 373.

[2] Lipset S. M. Political Man, London, 1960, p. 31;

[3] Там же, р. 39

[4] Rustow D. Transitions to democracy//Comparative Politics, vol. 2.1970, p. 340

[5]O'Donnell, G., Schmitter, P. and Whitehead, L. (eds) (1986) Transitions from Authoritarian Rule (4 volums), Baltimore, Johns Hopkins University Press;

[6] Mainwaring, S., O'Donell, G. and Valenzuela, J. (eds) (1992) Issues in Democratic Consolidation, South Bend, University of Notre Dame Press;

[7]Shain Y. and Linz, J. (eds) (1995) Between States: Interim Governments and Democratic Transitions. Cambridge University Press; Linz J. and A. Stepan (1996) Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America, and Post-Communist Europe. The Johns Hopkins University Press, Baltimore and London.

[8]Пршеворский А. Переходи до демократії//Шлях, 1993/3, з. 3;

[9] Автори таризм и демократия в развивающихся странах/В. Г. Хорос, Г. І. Мирский, К. Л. Майданик і другие. -М., 1996;

[10]S. Huntington The Third Wave. Democratization in the late twentieth century, Norman, University of Oklahoma Press, 1991;

[11]Democratization/edit/by David Potter, David Goldblatt, Margaret Kiloh, Paul Lewis, The Open University, Polity Press, 1997, p. 9;

[12]Democratization/Edit/by D. Potter, D. Goldblatt, M. Riloh,, P. Lewis/Polity Press., 1997, p. 9;

Дата добавления: 2014-01-04