Відображення на рахунках одержаної продукції,виконаних робіт і наданих послуг. Калькуляція виробничої собівартості продукції, робіт і послуг

Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку продукції власного виробництва передбачено синтетичні рахунки:

26 «Готова продукція»;

27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»;

28 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі».

Синтетичний рахунок 26 «Готова продукція». Готова продукція – це продукція (виріб, напівфабрикати, робота послуги), що повністю закінчена обробкою на конкретному підприємстві, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад. Рахунок 26 «Готова продукція» - активний. За дебетом рахунка відображають надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю, а за кредитом – її списання на різні цілі (для внутрішнього господарського використання, реалізації тощо).

Наприклад, оприбуткована готова продукція власного виробництва (наприклад, цегла). При цьому запис буде проведено на дебет рахунка 26 «Готова продукція» і кредит рахунка 23 «Виробництво».

Синтетичний рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» -активний. Продукцію сільськогосподарського виробництва поточного року обліковують за плановою собівартістю, яка в кінці звітного року доводять до фактичної собівартості.

На цьому рахунку обліковують продукцію, одержану від власних рослинницьких,тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, яка призначена для продажу на сторону та для іншого невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі в невиробничу сферу, наприклад, в дитячі садки, їдальні тощо); продукцію, яка призначена для споживання в тваринницьких підрозділах як корми або для виробництва кормів у кормоцехах; продукцію, яка вирощена для годівлі худоби, наприклад, зелену масу; насіння та посадкового матеріалу, включаючи саджанці, призначені для закладання та ремонту насаджень.

За дебетом рахунка 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» відображають надходження сільськогосподарської продукції, за кредитом – вибуття сільськогосподарської продукції внаслідок продажу, для виробничого споживання та ін.

Синтетичний рахунок 21 «Тварини на вирощування та відгодівлі» -активний. На субрахунку 21.1 «Молодняк тварин на вирощуванні» відображають приплід, отриманий в галузі тваринництва. Продукцію власного виробництва протягом року оприбутковують і списують за плановою собівартістю за планово-обліковими цінами (а куплену – за фактичною собівартістю). Наприкінці року після визначення фактичної собівартості, планову оцінку продукції коригують до рівня фактичної.

Різницю між плановою і фактичною собівартістю продукції списують з кредиту рахунка 23 «Виробництво» на дебет тих рахунків, на яких вона обліковується або на дебет тих рахунків, на які її було списано протягом року. Визначену різницю списують додатковою бухгалтерською проводкою, якщо фактична собівартість більша за планову, або способом «Червоне сторно», якщо фактична собівартість менша за планову.

«Червоне сторно» - цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки-проводки (кореспондуючі рахунки і сума) червоним чорнилом або звичайним, обведений дужками Д-т 23 – К-т 20 – сума (425,00).

Такий запис при підрахуванні підсумків вважається таким,що має від’ємний знак, тобто від підсумку мінусується (вираховується). Кореспонденція рахунків при цьому залишається такою, як і на її оприбуткування:

Д-т рахунків 26 «Готова продукція», 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва», 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» - К-т рахунка 23 «Виробництво».

Фактичну собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції визначають за даними аналітичного обліку виробництва (на підставі витрат, віднесених на відповідну культуру (групу культур), групу тварин, чи виробництв), тобто за окремими об’єктами обліку витрат.

Витрати за окремими культурами і групами тварин складаються як з прямих витрат, що безпосередньо відносять на відповідні культури і групи тварин, так і з витрат, що розподіляються.

У сільськогосподарському виробництві під час визначенні фактичної собівартості одержаної продукції мають місце різні об’єкти калькуляції (це види основної, супутньої і побічної продукції – зерно, солома, гній, молоко, приплід та ін.).

У рослинництві, за винятком продукції, яку одержують від окремих сільськогосподарських культур, об’єктами визначення собівартості сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай наступного року, тобто роботи, які належать до незавершеного виробництва та ін.

У практичній діяльності має місце певна послідовність визначення собівартості продукції.

1. Обчислюють собівартість продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, які надають послуги основному виробництву (вантажний автомобільний транспорт – собівартість 1 т/км; гужовий транспорт – собівартість одного робочого дня за всіма видами робочої худоби і одного кормо-дня; електропостачання – 10 квт/год. електроенергії, відпущеної споживачам; теплопостачання – 1 гкал теплоенергії; водопостачання – 1м³ води та ін.).

2. Розподіляють загальновиробничі витрати. Суму, визначену на рахунку 92 “ Загальновиробничі витрати ”, розподіляють на об’єкти обліку витрат пропорційно прямим витратам без вартості насіння і садивного матеріалу – у рослинництві, кормів – у тваринництві, матеріалів – у промисловості.

3. Визначають загальну суму виробничих витрат на об’єктах обліку (культури, групи культур, групи тварин та ін.).

4. Обчисляють собівартість продукції рослинництва, тваринництва, підсобних промислових виробництв по переробці сільськогосподарської продукції.

Об’єктами обчислення собівартості в рослинництві є окремі види основної, супутньої і побічної продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур.

Щоб визначити фактичну собівартість основної продукції рослинництва (1 ц зерна, 1 ц коренеплодів та ін.), потрібно із загальної суми витрат вирахувати вартість побічної продукції і одержану різницю розділити на кількість одержаної продукції.

Собівартість побічної продукції (солома, полова, гичка) визначають залежно від віднесених на них витрат за нормативами, встановленими на основі витрат на збирання, скиртування, пресування, транспортування та інші роботи по заготівлі цієї продукції.

Об’єктами обчислення собівартості продукції тваринництва є, наприклад, в молочному скотарстві – 1 ц молока, 1 голова приплоду та 1 т гною. Гній оцінюють за фактичними витратами на його заготівлю (вартість підстилки (соломи), амортизація транспортерів, транспортні витрати тощо). Одна голова приплоду обчислюється за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

З тим, щоб визначити суму витрат, яка буде віднесена га основну продукцію – молоко, необхідно із загальної суми витрат вирахувати суму, що становить вартість приплоду та гною, а залишок розділити на кількість одержаного молока (центнерів).

Дата добавления: 2014-01-04