План лекції. Тема: 8. Технології колективного та диференційованого навчання

Тема: 8.Технології колективного та диференційованого навчання.

ЛЕКЦІЯ

Ім. Василя Стефаника

Педагогічний інститут

Кафедра _теорії і методики початкової освіти

"ЗАТВЕРДЖУЮ"

Завідувач кафедри

_____________________________
(спеціальне звання)

________ __________________

(підпис) (прізвище, ініціали)

“___”____________ 200_ року

Навчальний час __2__ годин(и)

Для слухачів (курсантів, студентів) __________________________________ (назва Навчально-наукового інституту, факультету)

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри “___” _____________ 200_ року, протокол № ____.

Івано-Франківськ

1.Технологія колективного творчого виховання

2. Технологія диференційованого навчання

Література:

1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск, 1990. – 237с.

2. Амонашвили Ш.А. Здравствуйте, дети. –М., 1983. - 208с.

3. Ампілова Л. Інноваційна освітня діяльність – вимога часу// Завуч школи. – 2003. - №11. – С.4-5.

4. Бех І. Особистою зорієнтоване виховання: Посібник.‑ К.:ІЗМН, 1998.‑204с.

5. Бондар В.І. модульно-рейтингове навчання. – К., 1995. - 149с.

6. Буркова Л. Технології в освіті.‑ Рідна школа.‑ 2003.- № 2.‑ С.18-19.

7. Васьков Ю. В. Педагогічні теорії, технології, досвід: Дидактичний аспект.‑ Харків: Скорпіон, 2000.‑ 120с.

8. Голант Е. Я. Методы обучения в советской школе.‑ М.,1957. -245с.

9. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. – М.,1986. – 186с.

10. Дьяченко В. К. Новая дидактика.‑ М., 2001.‑ С.10.

11. Иванов С. В. Типы и структура уроков в школе.‑ М., 1952.- С.67-89.

12. Ільїн Є.М. Народження уроку.‑ М.,1986.‑ С.12-19.

13. Казанцев И. Н. Урок в советской школе.‑ М., 1956.- С.45-58.

14. Малафіїк І.В. Дидактика: Навчальний посібник. – К., 2005. – С.308 - 370.

15. Міжнародне співробітництво та університетська освіта: Матеріали міжнародної наукової конференції.‑ Миколаїв: МФНаУКМА,2000.‑ 264с.

16. Навчальна програма курсу „Освітні технології” /Наукові праці: Збірник.‑ Миколаїв: МФ НаУКМА, 2001.‑ Т. 13: Педагогіка.‑ 112с.

17. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи /За ред. І.А. Зязюна.‑ К.: Віпол, 2000.‑ 636с.

18. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. ‑ К., 1997. ‑ 415 с.

19. Смирнов С.А. Педагогика.‑ М., 2001.‑ 246-270с.

20. Старовойт Л.В. Модульна система у професійному навчанні //Рідна школа ‑ 1997.‑ № 5.‑ С.21-23.

21. Сучасна вища школа: психолого-педагогічний аспект / За ред. Н.Г. Ничкало.‑ К., 1999.‑ 450с.

22. Технології неперервної освіти: проблеми, досвід, перспективи розвитку: Збірник статей до традиційної IV Всеукраїнської науково-практичної конференції.‑ Миколаїв: МФ НаУКМА, 2002.‑ 336с.

23. Український педагогічний словник.‑ Київ: Либідь, 1997.‑ 376с.

24. Форми навчання в школі: книга для вчителя./ За ред. Ю.І.Мальованого.‑ Київ.:Освіта, 1992.‑ 134с.

25. Ярошенко О.Г. Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика. – К.:Партнер,1997. – 208с.

26. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій: Навч. посіб. / За ред. І.Зязюна.- К.,2003. – С.157.

Ключові слова: колективне навчання, диференційоване навчання,колективні творчі справи,рівнева диференціація.

1.Технологія колективного творчого виховання

Технологія колективного творчого виховання – особистісно - орієнтована, тому що кожній дитині знайдеться справа для душі, яку вона може організувати, зробити краще, ніж інші. Одна з головних ідей методики КТВ – формування особистості через єдиний виховний колектив, з однаковими вимогами до старших і молодших. Творчий підхід до процесу виховання забезпечується як групою засобів дружної виховної турботи (збудження, переконання, навчання, дружньої поваги, довіри, схвалення, секретного договору), співдружності старших та молодших колективів, роботи з рідними вихованців, співдружності педагогів, так і основними виховними засобами.

Форми колективної творчої діяльності:

- КТС – колективна творча справа;

- КТГ – колективна творча гра;

- КТС – колективне творче свято;

- ЧТД – чергування творчих доручень.

Великий загальний збір

Поєднання зборів – "вогника" та "старту", проводиться, коли від обговорення вже зробленого можна одразу ж перейти до складання плану загальних справ на наступний термін.

День народження колективу – це щорічне свято, під час якого в теплій, невимушеній атмосфері відбувається творчий огляд вірності традиціям та ідеалам колективу, турботи про його гідність, красу життя, єдність, про його друзів близьких і далеких.

Загальний збір – це вищий орган колективу, де вихованцями та їхніми старшими товаришами обговорюються і спільно вирішується найважливіші питання колективного життя.

Загальний збір – "вогник ". Обговорюють проведену справу або життя колективу за якийсь час, досвід інших колективів. Розмова проходить у мікро групах, а після цього – "по колу" із заключним словом ведучого.

Загальний збір – "старт". Перспективне планування колективного життя, розробляється план наступної творчої справи, обираються штаб свята, ради справи.

Збір народження колективу. На ньому закладаються перші традиції колективу: назва, девіз, емблема, пісня-гімн.

Колективна творча справа (КТС) — спільний пошук кращих рішень життєвоважливих завдань, тому що робиться спільно з дітьми і дорослими — виконуєть­ся, організовується, задумується, вирішується, оцінюється. У кожній КТС вирі­шується цілий ряд педагогічних завдань, відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного ставлення до оточуючого середовища.

Завдання організатора в тому, щоб спрямувати КТС на збагачення колективу й особистості соціальним цінним досвідом, на удосконалення кращих людських здібностей, потреб і відносин.[, 16-18]

Сорока Г.І.Сучасні виховні системи та технології. – Харків, 2002. – С.16-18.

Сутність технології колективного творчого виховання – формування особистості в процесі роботи на користь інших людей; в організації певного способу життя колективу, де все ґрунтується на засадах моральності та соціальної творчості.

Організатор бере участь у конкурсі нарівні з дітьми і пропонує свої варіанти. На загальних зборах заслуховуються й обговорюються всі варіанти. Один із них відбирається для здійснення і створюється вільний проект.

Вибирається рада справи, куди входить і дорослий організатор. Рада справи, спираючись на пропозиції первинних колективів, опрацьовує обраний варіант. Роль дорослого організатора полягає в тому, щоб допомогти учням врахувати місцеві умови (школи, міста, села), розподілити доручення між первинними ко­лективами. Організатор спрямовує творчу справу на розвиток в учнів творчого пошуку.

Непотрібно нав'язувати своїх пропозицій дітям, нехай вони прозвучать як ще один внесок у загальну справу, що обговорюється з іншими. Краще всього, якщо думка дорослого буде ніби розвитком того, що продумували діти.

Дуже важливо тактовно, ненав'язливо брати участь у роботі мікроколективів. Якщо нема цікавих варіантів, можна запропонувати декілька своїх. Вибравши з них один, діти відчують себе його авторами. Важливо вчити дітей (і насамперед власними прикладами) ставитись до своєї роботи як до частини загальної праці, як до турботи про колектив, про його честь. Із цих позицій треба вести контроль за підготовкою справ (самими дітьми, разом із старшими друзями, радою спра­ви), ставити вимоги, давати оцінку діям кожного і всіх разом.

Колективна підготовка справи. Тут організатор разом із керівним органом уточ­нює, коректує план її підготовки і правила проведення, потім безпосередньо органі­зовує виконання цього плану. Організатор повинен спрямувати увагу на заохо­чення ініціативи кожного учасника. Учні повинні брати активну участь у роботі над планом.

Проведення КТС. Ця стадія характеризується здійсненням конкретного плану, розробленого керівним органом з усіма корективами, які були внесені його учас­никами під час підготовки колективної творчої справи. Організатор слідкує за тим, як саме учні проводять колективну справу. Він допомагає учням у вирі­шенні тих чи інших питань, які виникли у дітей під час роботи. Якщо бачить, що справа йде в них не в потрібному напрямку, то координує її. Головне для організатора, як керівника і провідного учасника КТС,— збуджу­вати і зміцнювати мажорний план, дух бадьорості, впевненості у власних силах, у своїй здатності нести людям радість, прагнення перебороти будь-які труднощі.

Колективне підбивання підсумків КТС. На цій стадії важливу роль відіграють загальні збори учасників проведеної справи: це можуть бути або збори, на яких обговорюється життя колективу за минулий період, або спеціальні збори — „вог­ник”, присвячені результатам даної справи.

Організаційний момент бере на себе організатор. Він повинен добре продумати програму зборів, залучити до їх проведення не тільки учнів, а й інших учасників виховного процесу. Це залежить від виду КТС. Організатор повинен відвести дітям якнайбільшу роль у проведенні зборів, але це повинно проходити під його непо­мітним керівництвом.

Спочатку в мікроколективах (де кожен висловлює свою думку), а потім спільно розв’язуються питання, які стосуються позитивних сторін підготовки й прове­дення КТС. Організатор спрямовує колективний пошук кращих пропозицій, підхоплює і розвиває цінне, систематизує і узагальнює висловлені думки (пропозиції) і усе це робить разом з учнями.

Організатор тут виконує спрямовуючу функцію, забез­печує участь кожного вихованця в оцінці КТСшляхом бесід чи анкетування, стінгазетою чи лінійкою з творчими рапортами. Вихованці підбивають підсумки виконання власних виховних завдань на нараді педагогів, які брали участь у даній КТС, на нараді батьківського колективу (старших друзів мікроколективу) чи бать­ківських зборах.

Найближча післядія КТС. На цій стадії виконуються рішення, які були прий­няті загальними зборами. Роль організатора спрямована на роботу в мікроколективах. Тут вносяться зміни в чергові творчі доручення мікроколективами, спря­мовується робота з літературою, де говориться про питання КТС, намічається нова КТС.

На цій стадії організатор проводить відповідну роботу із вчителями. Вчителі повинні використовувати набутий досвід у навчальній роботі. Пропозиції, які виникли під час обговорення зробленого старшими товаришами вихованців — їхніми батьками, педагогами, реалізуються в подальшій виховній роботі.

Організатор повинен направити виконання рішень КТС у таке русло, в якому кожна КТС стала б ефективним засобом розв'язання виховних завдань, проявом турботи керівників колективу.

Колективна творча справа — це конкретне втілення багатогранної громадської турботи в єдності трьох її сторін: практичної, організаторської, виховної.

Мета технології – забезпечувати соціальне замовлення на людину нового, демократичного суспільства, якій притаманна активна життєва позиція.

Ключовими словами методики колективної творчої справи є „творчість” і „тур­бота”. Тому цю методику називають педагогікою загальної турботи. Послідовник І. П. Іванова С. Д. Поляков розробив ідеї цієї педагогіки. Таких важливих ідей він нарахував шість:

P Колективна організація діяльності (КО);

P Колективна творчість (КТ);

P Колективне цілепокладання (КЦ);

P Ситуація-зразок (СЗ);

P Емоційне насичення життя колективу (ЕН);

P Соціальна направленість діяльності колективу.

Технологія колективного творчого виховання дає можливість удосконалювати пізнавально-світоглядну, емоційно-вольову та дієву сфери особистості учня й педагога.

Дата добавления: 2014-01-04