Ювелірна справа. Римська кераміка відрізняється від грецької не тільки незрівнянно меншими художніми цінностями, але й усім своїм характером

Скло

Кераміка

Римська кераміка відрізняється від грецької не тільки незрівнянно меншими художніми цінностями, але й усім своїм характером. Основна й глибока відмінність між ними полягає в тому, що римляне використовували переважно рельєфний декор. Найвідомішим керамічним центром був Арециум, продукція якого широко вивозилася. Аретинські вироби, від жовтогарячого до темно-червоного кольору, мали рельєфні прикраси, іноді відлиті у формі, іноді виконані окремо й потім приєднані до посудини, іноді виліплені прямо на посудині. Цей тип кераміки проводився від ІІ ст. до н.е. до II в. н.е. Римляне виготовляли також теракотові світильники, що призначали іноді для новорічних подарунків.

Гончарному посуду з Арециума наслідували галльська й рейнська кераміка, які поступово й витиснули її; рейнська кераміка часто має підпис-печатку майстерні, вона виготовлена з більш твердої маси й покрита більш блискучим лаком, ніж вироби інших майстерень. Головними місцями керамічного виробництва в Галлії були Грофесенк в Авероні (від 30 до 100 р. н.е.), Банассак у Лозері (кінець I ст.), Лезу в районі Пюі-де-Дом (з 40 ст. до н.е. до III ст.). У Лезу, де налічувалося більш сотні майстерень, виявлені печі й гончарне круг. Декор галльських виробів ілюструє епізоди грекоримскої міфології й свідчить про романізацію Галлії.

У цілому можна сказати, що римська кераміка носила скоріше промисловий характер, ніж художній. Вона цікава нам, оскільки показує розмах поширення декоративних мотивів на початку епохи масового виробництва. В одній тільки печі в Грофесенкі було виготовлено 30 тисяч посудин.

В античному Римі виробництво художнього скла досяглося найвищого розквіту. Римляне надзвичайно розвили й поширили це мистецтво. Їм належить честь винаходу техніки дуття, що зробила в цьому мистецтві повний переворот. Склодувна трубка з'явилася вперше в I ст. до н.е., очевидно, у сирійців. Нова техніка знайшла застосування не тільки в Італії, але й в Іспанії, Галлії й Німеччині. Рим і Александрія були центрами виробництва предметів розкоші зі скла, оскільки в цих багатих містах ремісники могли без труднощів збувати свій товар. З винаходом дуття скляні вироби ввійшли в повсякденний побут. Стекло придбало прозорість і лише іноді мало синюватий або зеленуватий відтінок. Вироби вдувалися у форму, що давало бездоганно правильний рельєфний декор. До нас дійшло чимало невеликих чаш такого типу з підписом сидонського майстри Енніона. що жив в I ст. н.е. (одна з них перебуває в Музеї Метрополітен, Нью-Йорк). Форми цих виробів досить різноманітні.

Застосування форм дозволяло виготовляти всілякі види посудин: у формі людської голови, мавпи, виноградної грони, птаха, риби. Часто вони декорувалися джгутом зі скручених скляних ниток, іноді пофарбованих. У такій манері й з віртуозною майстерністю виконані численні флакони для пахощів сірійського виробництва I-III ст.

Любов до яскравої барвистості, властива Стародавньому Єгиптові, не зникла безвісти. Між III і I ст. до н.е. у Єгипті почалося виробництво мозаїчного скла, а потім, приблизно в I ст. до н.е., виник так званий «по- ліхромний стиль». Вироби цього стилю користувалися більшим попитом і поширилися по всій Римській імперії. Техніка його полягала в інкрустації простим візерунком ще гарячого виробу шматочками скла різного кольору, наприклад жовта квітка із червоним сердечком. Таким методом виготовлялося намисто, браслети, кубки й таці. Іноді поліхромністъ досягалася комбінацією різних матеріалів; прикладом може служити стаканчик синього скла, вдутий усередину срібної ажурної посудини (I ст. н.е.; Лондон, Британський музей).

Була відома також техніка гравіювання по склу, розпис, двошарове скло, що імітує камею, самий знаменитий зразок якого - прославлена Портлендська синя ваза з білими фігурами. Існувала й інша тонка техніка - золочене скло. Золотий листик приклеювався на поверхню скляної посудини, потім на ньому за допомогою різця вирізався потрібний малюнок, зайвий метал знімався, і оголювалося скляне тло, яке давало контраст із позолоченими ділянками, особливо якщо стекло мало хоча б легке фарбування; по закінченню цього етапу роботи зверху накладали шар скла, що міцно фіксував візерунок. Один з найвидатніших зразків цього виду -прекрасний чоловічий портрет на синьому тлі II ст. до н.е. Ми зустрінемося з подібною технікою в ранньохристиянськім мистецтві. Деякі скляні вироби імітують кераміку, інші - бронзу, але більша їхня частина має форму, властиву саме цьому матеріалу. Найбільш гарні зразки римського скла відносяться до часу Антонінов і Сєверов.

Вироби, особливо дорогі через їхню крихкість, виготовлялись головним чином на сході, зокрема в Александрії. Вони експортувалися іноді дуже далеко; так, наприклад, скляна писана ваза із зображенням Ганімеда була знайдена в розкопках Беграма (Париж, Музей Гіме).

Популярність східних виробів викликала переселення багатьох стеклоробів у Рим, у Галлію, на Рейн, де вони могли з успіхом займатися своїм ремеслом і навчати йому місцевих майстрів. У Галлії проводилися скляні вироби 138 різних видів - від невеликих флаконів для пахощів до великих поховальних урн.

Від нормандського стеклороба Фронтіна, що працював наприкінці III ст., залишилися підписані речі, крім того, він створив оригінальний вид посудини у формі барила, нагадавши тим самим, що галли з'явилися винахідниками бочки. Рейнське місто Кьольн мав популярність своїм скляним виробництвом. Там був виявлений найрідший зразок діатрети — посудини, яка являє собою чудо віртуозної техніки: посудина укладена в подобу ажурного футляра із сітки, прикріпленої до його поверхні тонкими скляними нитками. Діатрета з Кьольна, що відноситься до першої половини IV ст. н.е., складається з кол зеленого скла, по горлу розташований грецький напис із з'єднаних один з одним рельєфних букв, що виражає побажання щастя. Сітка екземпляра із Тріра збереглася майже без вад (илл. 402); ця остання посудина - одна з вершин античного художнього скла. Не уступає йому кубок із зображенням легенди про Лікурге (Лондон, Британський музей); створений в IV ст., він прикрашений рельєфними ліпними фігурами, деякі деталі декору ажурні, стекло триколірне й включає два відтінки зеленого й пурпуровий кольори.

Із золотих виробів збереглися майже винятково прикраси. У цій області ми знову зустрічаємося з еклектизмом римлян. Помітний вплив виявив на них мистецтво этрусків і елліністичної Греції. Але, у порівнянні з ними, римські ювелірні вироби більш важкі й строкаті.

До нас дійшли золоті й срібні персні, прикрашені портретами, золоті браслети з Помпей у формі змії в наслідування грецьким зразкам і браслети у вигляді смужок з порожніх півсфер з Боскореале (Париж, Лувр), шпильки для волось із фігуркою на кінці-еротом, Афродітою, рідше крилатою Перемогою (Нью-Йорк, Музей Метрополітен). Збереглися також золоті медальйони-підвіски й серги, що були в такій моді в римлянок, що вони надягали їх по нескольку одночасно, дзенькотячи ними на ходу, точно дзвіночками.

З творів класичної епохи слід відзначити золоте карбоване погруддя Марка Аврелія в збруї, знайдений в Аванші (Швейцарія) і відноситься до II ст. (Аванш, Римський музей; илл. 404). Це прекрасне погруддя відрізняється дуже високою якістю матеріалу й роботи і являє собою характерний зразок римського портретного мистецтва.

До пізнього періоду відносяться чаша з масивного золота з Ренна й браслет з Пон-Одемера, створені в Галлії (Париж. Національна бібліотека.

Кабінет медалей). Чудова чаша з Ренна зроблена з великою майстерністю, у середині її в техніці карбування зображений Вакх, що тріумфує над Гераклом, ця сцена облямована багатофігурним бордюром, а по внутрішньому краю чаші розташовано шістнадцять золотих імператорських медалей; чаша датується початком III ст. Браслет з Пон-Одемера виконаний із золота й суцільно покритий легким ажурним візерунком рослинних завитків і листів, краю браслета ввігнуті й прикрашені карбуванням. Час його створення можна віднести до IV ст.

Срібло представлене виробами парадного призначення й столовим посудом, які дійшли до нас у досить великій кількості - як окремі предмети, так і цілі скарби, зариті в землю перед ворожими навалами. Самі знамениті із цих скарбів знайдені в Боскореалі, у Бертувиллі і в Гільдесгеймі. Ми вкажемо тут на вироби не настільки відомі, хоча й не менш видатні. Насамперед згадаємо ряд виробів ваза з будинку Менандра в Помпеях, де був знайдений в 1930 р. столовий сервіз масивного срібла на чотири персони, що складається з 115 предметів: прикрашені міфологічними сценами чаші, блюдця, блюда, тарілки, ложки. Назвемо також срібний стаканчик з Вікарелло із пластичним зображенням танцюючої менади, канфар з написом «Саттія, дочка Люція», сито, що належало їй, ще одне сито, дірочки якого розташовані у вигляді декоративного мотиву. Перші з перерахованих речей чудові своїми художніми цінностями, інші цікаві тим, що по них ми можемо судити про якість рядової продукції. Провінції не відставали від Рима; так, були знайдено три предмети галльської роботи, кожний з яких вартий уваги (усі три в Луврі): карбована маска божества з Анжу, чашка з ручками у формі здиблених баранів з Лериса в Ардеші й, нарешті, великий таз для води у формі раковини, 0,41 м довжиною, що походить із Гренкур-лез-Аврінкур в Артуа.

Серед більш пізніх речей відзначимо кубок, знайдений у Кастелі біля Майнца (III ст.), і різні предмети з Есквіліна (близько 380 р.) з написом «Прожекта, дружина Секунда», зокрема чаша для окроплення із зображенням Венери. До того ж часу відносяться скарби, недавно відкриті в Мілденхоллі (Суффолк, Англія) і біля Базеля (Швейцарія). Серед предметів з Мілденхоллу особливо цікаво велике блюдо діаметром в 0,6 м з гарною фігурою Океану в центрі й чотирма дельфінами навкола нього.

У цілому на срібних виробах переважають сюжети з міфології й легенд, вакхічні мотиви, анімалістичні й рослинні візерунки, завиток і інші елементи античного декору.

Дата добавления: 2014-01-04