Можна твердити, що ринок фінансових послуг (РФП)- це сукупність відносин з надання платних послуг його професійними учасниками – посередниками, реальним та фінансовим інвесторам

Фінансова послуга у широкому сенсі трактується як будь-яка операція з фінансовими активами (коштами, цінними паперами, борговими зобов’язаннями та вимогами) в інтересах третіх осіб з метою збереження їх вартості або отримання прибутку.

Та економіко-правових засад використання фінансових інструментів.

Спробуємо порівняти поняття “фінансовий ринок” та “ринок фінансових послуг”.

Спочатку надамо визначення терміну „ послуга”.

Послуга – це діяльність, результат якої виступає не в якості речі, а в якості діяльності. Споживчою вартістю послуги не є матеріальний ефект. На відмінність від матеріального блага виробництво та споживання послуги часто є тотожними, одномоментними у часі.

Що стосується саме фінансових операцій (кредитування, залучення активів, їх зберігання, відчуження, управління ними, страхування ризиків, факторинг та т.п.), то вони за своєю природою є не чим іншим як чистими (нематеріальними) послугами.

Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”( розд.2,ст.4) регламентує більш десятка видів фінансових послуг:

- випуск та обслуговування платіжно-розрахункових документів (чеків, карток);

- довірче управління фінансовими активами;

- діяльність з обміну валют;

- залучення фінансових активів із зобов’язанням їх повернення (наприклад: операції РЕПО, депозитні операції);

- фінансовий лізинг;

- надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

- надання гарантій та доручень;

- переказ грошей;

- страхові послуги;

- послуги з накопичувального пенсійного забезпечення;

- торгівля цінними паперами;

- факторинг;

- інші послуги, які відповідають критеріям щодо їх визначення.

Не зайве відмітити певну термінологічну плутанину, коли висловлення “Фінансовий ринок”, “Ринок фінансових послуг”, ”Ринок фінансових цінностей”, ”Ринок цінних паперів”, ”Ринок фіктивного капіталу” вживаються як понятійно тотожні.

На рисунку 1 показані співвідношення деяких з цих понять.

Рис. 1. Складові народногосподарського обігу

Рис. 1. Місце ринку фінансових послуг в загальноринковій системі

В той же час бюджет та фінансовий ринок також не діють ізольовано, бо, з одного боку, уряд досить часто звертається до фінансових ринків за грошовими ресурсами, а з іншого - "доводить" ресурси до приватного сектора через фінансові інститути (державні позики, державні облігації). Але уряд несе головну відповідальність за створення середовища, яке буде сприяти ефективному розвитку фінансових систем. Це передбачає необхідність вирішення про­блем, пов'язаних із:

Ø економічними стимулами та макроекономічним середо­вищем;

Ø політикою фінансового сектора;

Ø юридичною і регулятивною інфраструктурою; встановленням меж сфери послуг фінансового сектора;

Ø надійністю та конкурентоспроможністю фінансових інститутів.

Дата добавления: 2014-01-04