Мета, суть та принципи державного регулювання ринку цінних паперів

Тема 5. Державно-правове регулювання ринку цінних паперів в Україні

Пара – ИКЛ

Пара – ЕЖЗ

Правове регулювання ринку цінних паперів в Україні.

Фондовий ринок є особливою сферою життє­діяльності суспільства, в якій відбувається перерозподіл власності, потоків капіталів, переоцінка фінансових інструментів, формування нових економічних відносин і суб’єктів. З огляду на це державне регулювання фондового ринку є невід’ємною частиною механізму його функціонування, а система державних інституцій – головним структуроутворюючим елементом. З метою впорядкування фондового ринку та зміцнення дисциплінованості його учасників, підтримання довіри до фондового ринку та його динамічного розвитку держава здійснює регулювання ринку цінних паперів. Система державно-правового регулювання повинна виконувати такі функції: визначення ключових напрямів фондового ринку та ролі учасників цього ринку; створення для них сприятливого законодавчого та регулюючого середовища; підвищення їх відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недобросовісної конкуренції і обману інвесторів, маніпулювання цінами та шахрайства з фінансовими ресурсами.

Досвід функціонування країн з розвинутими економіками свідчить про те, що ринок цінних паперів є одним із найбільш регульованих та регламентованих державою на відміну від інших ринків (зокрема, товарного або валютного).

Необхідність державного регулювання ринку цінних паперів обумовлюється низькою причин:

По-перше, на ринку, де знаходяться в обігу різні види цінних паперів та їх похідні, реалізуються загальнонаціональні інтереси держави, а саме:

підтримання процесу розширеного відтворення суспільного виробництва, як основи формування та подальшого розвитку економіки країни;

зміцнення політичного та економічного суверенітету держави;

піднесення міжнародного авторитету України;

забезпечення активної та збалансованої інвестиційної політики держави;

встановлення соціальної стабільності в суспільстві;

відновлення довіри населення до держави;

формування сучасної структури власності та методів у правління в галузях, що мають загальнодержавне значення зуврахуванням інтересів суспільства, держави.

По-друге, на ринку цінних паперів постійно присутні та активно взаємодіють інтереси різних його учасників – емітентів, інвесторів, професійних учасників, інститутів-регуляторів. Ці інтереси можуть вступати у протиріччя між собою і з метою забезпечення стабільності та правового впорядкування ринку, регламентації взаємовідносин між усіма його учасниками держава запроваджує відповідну систему регулювання.

По-третє, головною діючою особою на ринку цінних паперів виступає інвестор – як іноземний, так і вітчизняний. На будь-якому ринку цінних паперів найбільш масовим інвестором є населення. Але характерною рисою останнього є те, що цей інвестор не має спеціальних знань і кваліфікації з питань ринку цінних паперів. Отже, без створення надійної системи захисту прав та майнових інтересів громадян, а також інших інвесторів неможливо забезпечити подальший розвиток ринку капіталів, і це під силу лише єдиному інституту – державі.

Таким чином, державне регулювання ринку цінних паперів – здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється з метою:

реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

забезпечення однакових можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

гарантування прав власності на цінні папери;

захисту прав учасників фондового ринку;

інтеграції в європейський та світовий фондові ринки;

дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог законодавчих актів;

запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Для виконання державою переліку завдань щодо регулювання ринку цінних паперів необхідно створити відповідну структуру державного регулювання зазначеного ринку та обов’язкове запровадження його найрізноманітніших форм.

До форм державного регулювання ринку цінних паперів можна віднести:

1) прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

2) регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

3) видача ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

4) заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності ліцензії на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

5) реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

6) контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

7) створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

8) контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

9) установлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

10) контроль за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

11) контроль за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

12) проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

5.2. Система державних органів на ринку цінних паперів

Одним з необхідних елементів механізму державного регулювання є його структурно-організаційна форма – система державних органів та недержавних організацій, які наділені повноваженнями щодо реалі­зації цієї функції державного управління.

Виділяють декілька етапів становлення державних органів, які здійснюють регулювання ринку цінних паперів в Україні. Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” (1991р.) Міністерство фінансів та його фінансові органи, Кабінет Міністрів України отримали ряд повноважень для здійснення регулюючих, контролюючих та інших функцій на фондовому ринку. До компетенції Верховної Ради належить прийняття законодавства ринку цінних паперів. Інші державні органи, зокрема Національний банк, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація, здійснюють регулювання та контроль на ринку цінних паперів у межах повноважень, визначених чинним законодавством.

З початком приватизаційних процесів в Україні певні регулюючі та контролюючі функції на ринку фондових цінностей став виконувати Фонд державного майна.

Як відомо, при створенні акціонерних товариств у процесі приватизації державного майна (на первинному ринку) та під час їх подальшого перепродажу (на вторинному рику) виникають групи інституційних інвесторів, які акумулюють значні пакети акцій приватизованих підприємств. З метою контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства та недопущення недобросовісної конкуренції під час здійснення підприємницької діяльності й було створено Антимонопольний комітет України.

Але особливим недоліком у системі органів, які здійснювали державне регулювання ринку цінних паперів, була відсутність спеціального державного органу, який виконував би найважливіші функції на ринку цінних паперів. Хоча Уряд України робив певні спроби підвищити ефективність державного регулювання та контролю за цим особливим сектором економіки (Постанова Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо державного регулювання і контролю за ринком цінних паперів” від 23.08.1994 № 585), проте вони були досить невдалими (утворена Комісія з цінних паперів мала дуже обмежені повноваження і практично не діяла). І лише в черні 1995 р. було зроблено значний крок у становленні спеціального органу – Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (Указ Президента України “Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку” від 12.06.95р. № 446/95.

Однак діяльність цього органу й досі не була закріплена законодавчо. Із прийняттям у вересні 1995 р. Концепції функціонування та розвитку фондового ринку завершується етап пошуку моделі державного регулювання ринку цінних паперів в Україні і розпочинається етап розробки та впровадження методів такого регулювання.

З метою концентрації регулятивних та контролюючих зусиль щодо ринку цінних паперів у єдиному державному органі приймається Закон України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу”, видається Указ Президента України “Про внесення змін та доповнень Указу Президента України “Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій”. Згідно з цими законодавчими актами до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі – Комісії) переходять функції регулювання та контролю за ринком, видачі дозволів на діяльність щодо випуску та обігу цінних паперів, реєстраційної та депозитарної діяльності з цінними паперами.

І, нарешті, в жовтні 1996 р. Законом України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (далі – Закон) встановлюється, що державне регулювання зазначеного ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, визначаються її завдання та повноваження.

Закон указує лише на один уповноважений орган у сфері контролю на ринку цінних паперів – Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Крім того, названий Закон містить указівку на те, що у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, Комісія надсилає матеріали до Антимонопольного комітету України. Але насправді контроль ринку цінних паперів у межах своєї компетенції здійснюють також й інші органи, які в Законі України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» не названі: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Фонд державного майна України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, правоохоронні органи.

Представники усіх зазначених органів входять до складу Координаційної ради при Президентові України з питань функціонування ринку цінних паперів, створеної Указом Президента України “Про Координаційну раду з питань функціонування ринку цінних паперів в Україні” (рис. 5.1.)

Рис. 5.1.

Система органів, які здійснюють регулювання, контроль та управління на РЦП

	Державні органи		Повноваження

Для забезпечення ефективної та оптимальної реалізації функцій регулювання на ринку цінних паперів важливе значення має точне розмежування між органами виконавчої влади предмета контролю, повноважень контролюючих органів та створення ефективних механізмів взаємодії між контролюючими органами щодо обміну інформацією, одержаною в ході контролю, запобігання правопорушенням, вжиття заходів впливу до осіб, що вчинили порушення, в тому числі і притягнення до юридичної відповідальності. Саме тому ми зупинимося на окресленні компетенції державних органів, що здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів.

Верховна Рада України здійснює контроль щодо Комісії, яка є їй підзвітною. Крім того, Верховна Рада контролює кадрові призначення у Комісії: голова Комісії, її члени призначаються за погодженням з Верховною Радою України.

Відносини, пов'язані з формуванням та погашенням державного боргу шляхом випуску цінних паперів, перебувають під контролем Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України. Згідно з ч. 1 ст. 16 Бюджетного кодексу України Кабінет Міністрів доручає Міністерству фінансів України здійснювати державні запозичення, зокрема і у формі випуску державних облігацій, тобто приймає рішення про випуск облігацій зовнішньої та внутрішньої державної позики і контролюється його виконання Міністерством фінансів України.

Міністерство фінансів України, по-перше, реалізує право на здійснення державних внутрішніх і зовнішніх запозичень і виконує обов'язки емітента державних цінних паперів. По-друге, на базі Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України було утворено Державний комітет фінансового моніторингу України.

Контрольні повноваження Міністерства фінансів України поши­рюються також і на нормотворчу діяльність Комісії. З Міністерством фінансів України повинні погоджуватись ті нормативно-правові акти Комісії, предметом регулювання яких є особливості ведення обліку операцій з цінними паперами, правила та операційні стандарти гро­шового клірингу і розрахунків за операціями з цінними паперами, особливості бухгалтерського обліку інститутів спільного інвестування.

Окрім Комісії, діяльність учасників фондового ринку щодо здійснення операцій з цінними паперами контролюється й іншими органами державної влади в межах виконання останніми поставлених перед ними завдань. Одним з таких органів є Антимонопольный комітет України.

Основним завданням Антимонопольного комітету України, як визначено у ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Це завдання реалізується Антимонопольним комітетом в усіх сферах підприємництва, зокрема і на ринках фінансових послуг (ринок цінних паперів є одним з ринків фінансових послуг).

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» передбачає здійснення Антимонопольним комітетом України державного контролю за дотриманням законодавства про захист еко­номічної конкуренції інститутами спільного інвестування, компанія­ми з управління активами, зберігачами та реєстраторами власників іменних цінних паперів інститутів спільного інвестування.

З метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб'єктів господарювання, до однієї з форм якої Закон України «Про захист економічної конкуренції» від­носить безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у влас­ність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб'єкта господарювання. Якщо сукупна вартість активів чи сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації перевищує суму, еквівалентну 12 млн. євро, таке придбання, згідно із ч. 1 ст. 24 Закону України «Про захист економічної конкуренції», може вимагати одержання попереднього дозволу Антимонопольного комітету України або адміністративної колегії Антимонопольного комітету України.

Крім того, органи Антимонопольного комітету України іншими актами законодавства уповноважені:

погоджувати план розміщення акцій підприємств-монополістів у процесі приватизації;

надавати згоду на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації і приватизації;

погоджувати проекти установчих документів і планів розміщення ак ­ цій холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації;

давати згоду на поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації.

На ринку цінних паперів Національний банк України корис­тується повноваженнями щодо контролю, по-перше, нормотворчої діяльності ДКЦПФР та, по-друге, банків – учасників ринку цінних паперів.

Формами державного контролю з боку Національного банку є:

1) погодження нормативно-правових актів Комісії та рішень про видачу банкам ліцензій на провадження депозитарної діяльності на ринку цінних паперів;

2) видача банкам дозволів на здійснення пев­них операцій на ринку цінних паперів.

Погодження з Національним банком України потребують нормативно-правові акти Комісії, що регулюють особливості отримання комерційними банками дозволу на депозитарну та розрахунково-клірингову діяльність, додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками, особливості ведення обліку банками опера­цій і цінними паперами, порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну депо­зитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» і ч. 9 ст. 10 Закону України «Про цінні папери і фондовий ринок» Національний банк України здійснює обслуговування обігу державних цінних паперів, зокрема і депозитарну діяльність щодо цих паперів.

Значну частину ринку цінних паперів складають відносини, пов'язані з приватизацією державних підприємств та іншого майна, зокрема і акцій, що знаходяться у державній власності. Цим обу­мовлено участь на ринку цінних паперів Фонду державного майна України. Ця участь має подвійну природу: з одного боку, Фонд вис­тупає продавцем цінних паперів, що знаходяться у державній влас­ності й підлягають продажу, з другого – Фонд здійснює державний контроль за виконанням покупцем цінних паперів умов конкурсу. Зокре­ма, умови конкурсу включають одержання згоди Антимонопольного комітету України на придбання пакету акцій. Крім того, Фонд контро­лює показники діяльності відкритих акціонерних товариств, акції або корпоративні права на які належать державі, а також разом з Антимонопольним комітетом України проводить аналіз діяльності раніше створених державних холдингових та акціонерних компаній. Одним зпоказників, що контролюється фондом, є фінансові результати діяльності емітентів - акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації і приватизації державних підприємств. Наказом Фонду державного майна України від 07.04.1998 р. № 679 був затверджений Порядок контролю за нарахуванням дивідендів, одержаних від акцій (часток,паїв) господарських товариств, які є у державній власності.

Нагляд та правозастосування на ринку цінних паперів є предметом діяльності правоохоронних органів: прокуратури, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України. Органи прокуратури здійснюютьзагальний нагляд щодо діяльності державних органів та учасників ринку цінних паперів.

Дата добавления: 2014-01-04