Структура соціології. • загальні соціологічні теорії, які відображають визначаль­ні тенденції становлення й функціонування соціальних спільнот

• загальні соціологічні теорії, які відображають визначаль­ні тенденції становлення й функціонування соціальних спільнот, роль і місце у цих процесах людини як істоти соціальної;

• спеціальні та галузеві соціологічні теорії або теорії середнього рівня (цей термін ввів у науковий обіг американський соціолог Р. Мертон), якімають набагато вужчий пізнаваль­ний ракурс, ніж загальносоціологічні, розглядають в основному окремі сфери суспільного життя, соціальних груп і інститутів, поєднують в собі теоре­тичний і емпіричний рівні дослідження.

• емпіричні соціологічні дослідження, скеровані на з‘ясування, аналіз і узагальнення соціальних фактів: дій, вчин­ків і мислення людей, конкретних продуктів людської діяльності, розвитку і взаємодії створених людьми соці­альних спільнот.

Усі ці компоненти соціологічного знання тісно пов'язані між собою: без науково обґрунтованої теорії емпіричні соціологічні дослідження не в змозі дати достовірної карти­ни соціальних процесів, узагальнити їх у струнку систему, а сама теорія, в свою чергу, ризикує відстати від життя і пе­ретворитися на догму, якщо вона не живиться первинною соціологічною інформацією про зміни і нові тенденції у розвитку суспільства.

Соціологія безпосередньо включається у життя суспільства через виконання нею певних соціальних функцій. До них у першу чергу належать:

• теоретико-пізнавальна (концентрація, пояснення, поповнення та збагачення існуючого соціологічного знання, розробка концепцій, теорій і категорій даної науки на основі дослідження соціальної дійсності; соціологія на всіх своїх рівнях і в усіх своїх складових компонентах забезпечує прирощен­ня нового знання про різні сфери соціального життя, розкриває перспективи соціального розвитку, виявляє у суспільстві те, що вимагає радикальних перетворень і змін тощо);

• описово-інформаційна (систематизація, опис, нагромадження дослідницького ма­теріалу у вигляді аналітичних записок, різних наукових звітів, статей, книг; соціологи проводять систематич­ний опис і накопичення матеріалу, на основі якого у по­дальшому робляться практичні висновки, приймаються управлінські рішення, законодавчі акти, здійснюється со­ціальний контроль над соціальними процесами; інфор­мація соціологів допомагає проаналізувати стан соціаль­но-психологічного клімату і напруги у трудових колекти­вах, навчальних групах, установах, запобігти виникнен­ню і вибуху соціальних конфліктів);

• функція соціального планування (соціологи надають ре­зультати своїх досліджень для планування розвитку різ­номанітних сфер суспільного життя, завдяки чому соці­альне планування здійснюється в усіх країнах світу неза­лежно від соціальних систем; воно охоплює різні галузі, починаючи від процесів життєдіяльності світового співтовариства, окремих регіонів і країн і закінчуючи соціаль­ним плануванням життя міст і сіл, окремих підприємств, колективів тощо);

• прогностична функція (соціологія здатна виробляти нау­ково обґрунтовані прогнози про тенденції розвитку со­ціальних процесів і спільнот в майбутньому; особливо важливо мати такі прогнози у перехідні, як зараз, епохи розвитку суспільства. В цьому аспекті соціологія може визначати діапазон можливостей і вірогідностей; подати декілька сценаріїв можливих процесів, пов'язаних з кож­ним із обраних сценаріїв; розрахувати ймовірні втрати по кожному з обраних варіантів, визначити побічні ефекти, а також довготермінові наслідки).

За умови виконання соціологією цих функцій вона здатна посісти важливе місце у житті суспільства і кожної людини.

Дата добавления: 2014-01-04