Соціальна роль – це очікувана типова поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом

Процес засвоєння людиною соціальної ролі включає в себе три основних компо­ненти:

• інтерналізацію (тобто глибоке внутрішнє засвоєння) індивідом мотивацій орієнтирів поведінки;

• надання з боку суспільства індивіду сприятливих для нього умов діяль­ності у відповідності приписаними йому (і ним самим обраними) ролями;

• дотримання з боку виконуючих свої ролі індивідами належних рівнів сто­совно колективних експектацій (Т. Парсонс).

У функціонуванні соціальних ролей можна виділити три основних блоки:

• уявляюча роль — система певних очікувань і соціальних груп, орієнтова­на на суб'єкти ролевої поведінки;

• суб'єктивно сприймаюча роль — сукупність тих специфічних експек­тацій, які приписує сама собі людина, що має певний статус, тобто суб'єктив­на уява про те, як вона повинна вести себе у взаємодії з особами інших соціаль­них статусів;

• граюча роль — реально втілена в конкретних вчинках поведінки даної особистості, що володіє цим статусом, стосовно іншої особи (інших осіб) з іншим або однаковим статусом.

Виконання соціальної ролі — це завжди реальна поведінка людини в певній ситуації, яка може відрізнятися від приписаної ролі. Все тут залежить від того, як ми усвідомлюємо дану роль, як ведемо себе в певній ситуації, чи виходимо за рамки життєвого "сценарію" чи ні В ролевій теорії важливе місце відводиться також питанням прийняття ролі і розв'язанню ролевих конфліктів. Соціальні ролі виникають і здійснюються за умов соціальної взаємодії людини з іншими людьми. Але сама соціальна взає­модія стає можливою і ефективною лише тоді, коли взаємодіючі індивіди пра­вильно сприймають і однозначно оцінюють ролі.

Якщо соціальна роль в достатній мірі інтегрована в структуру людської особистості в процесі її соціалізації, то її взаємодія з іншими учасниками соціального процесу відбувається без конфліктів. Проте між поведінковою та іншими блоками ролевої структури можливі певні розбіжності, які призводять до виникнення внутрішньоособистісних, міжособистісних, внутрішньогрупових та інших конфліктів, в тому числі специфічних ролевих конфліктів, які виникають в ситуації, коли людина, як показав Р. Мертон, стикається із супе­речливими вимогами двох або більше несумісних ролей. Іноді людина вияв­ляє, що вона одночасно виконує дві і більше ролей. Ця ситуація ставить пе­ред нею суперечливі вимоги. Так часто буває, наприклад, коли працюючі жінки мусять задовольняти одночасно ролеві очікування працівниці, дружи­ни, матері, домогосподарки. Один із можливих шляхів подолання конфлікту — визнати деякі ролі більш важливими, ніж інші, і надати їх виконанню пріоритетне значення.

Соціалізація - це процес засвоєння особистісних якостей людиною на різних етапах її існу­вання, процес входження (включення) індивіда у соціум, що породжує зміни в соціальній структурі суспільства і в структурі особистості.

Соціалізація — складний процес засвоєння соціальних ролей і культурних потреб, який почи­нається з малечого віку і закінчується в глибокій старості (із смертю людини)

З Фрейд виділяє позитивні (стимулюють бажану поведінку) і негативні(попереджують небажану поведінку особистості, забороняють і придушують деякі моделі поведінки)механізми соціалізації: імітація та ідентифікація (позитивні); сором і вина (негативні).

Імітація – усвідомлені спроби дитини копіювати і наслідувати поведінку дорослих і друзів

Ідентифікація – засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цінностей і норм як своїх власних; процес ототожнення себе з іншими індивідами чи групами і зарахування себе до реально існуючих груп, що допомагає людині оволодіти різними видами соціальної діяльності людства

Сором – відчуття, що вас викрили і зганьбили

Вина – внутрішнє переживання і муки совісті

Оскільки за роки свого життя людина вимушена засвоювати не одну, а ба­гато соціальних ролей, просуваючись за віковою і службовою драбинкою, про­цес соціалізації продовжується все життя. До глибокої старості людина зас­воює свої уподобання, погляди на життя, правила поведінки, ролі і т. д.

В соціологічній літературі (Ч. Кулі, Дж. Мід, 3. Фрейд, Ж. Піаже) в соціалізації зазвичай виділяють три періоди: дотрудовий, трудовий і післятрудовий і чотири стадії:

• рання (від народження до вступу до школи);

• навчання (з моменту вступу до школи до закінчення очних форм за­гальної і спеціальної освіти). Це період молодості, яка має, за Б. Ананьєвим, ранній (21—25 років) і пізній етап (26—34 роки);

• соціальна зрілість (основна, яка охоплює період активної трудової і сус­пільно-політичної діяльності);

• завершення життєвого циклу (з моменту припинення постійної трудової діяльності в рамках офіційних організацій

Агенти соціалізації — люди і установи (соціальні структури), які відповіда­ють за навчання культурним нормам і засвоєння соціальних ролей. До них відносять:

• агентів первинної соціалізації — батьків, братів і сестер, бабців і дідів, близьких і далеких родичів, друзів сім'ї, однолітків, вчителів, тренерів, лікарів, лідерів молодіжних групувань;

• агентів вторинної соціалізації — представників адміністрації школи, учи­лища, університету (інституту), підприємства, армії, міліції, церкви, держави, засобів масової інформації, політичних партій і т. д.

Оскільки соціалізація в даному випадку поділяється на два види — первіс­ну і вторинну, остільки і. агенти соціалізації діляться на первинних і вторинних.

Первинна соціалізація торкається безпосереднього оточення і включає перш за все сім'ю і друзів. Вторинна відноситься до опосередкованого, або формально­го оточення і складається із впливу установ і інститутів. Роль первинної соціа­лізації є великою на дотрудовому періоді і ранній та навчальній стадії, а вто­ринної — на трудовому і пгслятрудовому періоді і на стадії соціальної зрілості і завершення життєвого циклу особистості.

Агенти вторинної соціалізації впливають у вузькому напрямі, вони викону­ють одну-дві функції. Школа дає знання, підприємство — засоби існування, церква — духовне спілкування і т. п. Агенти первинної соціалізації універ­сальні, вони виконують безліч функцій: батько виконує роль здобувача засобів існування, опікуна, дисциплінатора, вихователя, вчителя, друга.

Дата добавления: 2014-01-04