Тема: „Соціологія політики і культури”

Тема 10. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень

1. Соціологія праці й управління, її поняття і категорії.

а) потреби в соціальному управлінні та суспільні інтереси;

б) спільне та відмінне в управлінні та владі;

в) соціологічний вимір суб'єктів управління.

3. Контроль за керівною елітою - головна проблема соціального управління:

б) демократичний контроль - запорука захисту суспільних інтересів;

в) варіанти соціального планування: між індикатором та директивою.

а) поняття про самоврядування, основні його концепції;

б) практика самоврядування у вирішенні соціальних проблем;

в) самоврядування й влада: соціологічний вимір відносин.

Мета: розглянутисоціально-політичну сфера суспільства, систему політичних відносин. Визначити предмет й об’єкт соціології політики, типологію видів політики.

2. Політика як соціальний інститут. Суб'єкти політичної влади.

3. Політичні інститути і політичні відносини.

4.Політика та її визначення у різних соціологічних школах і напрямках.

6. Політичні процеси в сучасній Україні. Електоральна поведінка громадян України.

Мета: визначити особливості вивчення релігії, види та їх еволюцію; розглянути місце соціології в системі наук про релігію

5. Релігійні організації та соціальна релігійна ситуація у сучасній Україні.

6. Тенденції розвитку релігійних процесів в українському суспільстві. Проблема релігійних конфліктів в Україні.

Мета: Розглянути соціологічне дослідження як спосіб поєднання теоретичного та емпіричного рівнів соціально-наукового знання. Висвітлити проблему об’єкта і предмета дослідження. Сформувати вміння визначати мету, завдання, цілі, гіпотези соціологічного дослідження.

1. Метод опитування та його функції в різних галузях суспільного життя (журналістика, педагогіка, охорона здоров'я, юриспруденція, психологія та ін.).

5. Питання як інструмент отримання емпіричних даних:

6. Переваги і недоліки опитування як методу набуття первинної соціологічної інформації.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Тема 1-2. Вступ до соціології. Історія розвитку і становлення соціології. 1. Натуралізм в соціології XIX - початку XX ст. 2. Психологічна соціологія кінця XIX - початку XX ст. 3. Емпірична соціологія основні риси методології У.Томаса і Ф.Знанецького; 4. Розробка експериментального методу в соціології Д.Кемпбеллом. 5. З.Бауман про філософські зв'язки постмодерністької соціології.

Тема 3-4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура. Особистість у системі соціальних зв’язків. План: 1. Суб’єкт-об’єктні та ролестатусні теорії особистості. 2. Нормативно-ціннісна і категоріальна моделі соціальної структури теоретичного напряму; 3.Дистрибутивна і мережна моделі соціальної структури емпіричного напряму

Тема 5. Соціологія культури. Соціологія конфлікту План: 1. Основні категорії соціології культури. 1. Внутрішня структура культури та її форми. 2. Соціальні функції культури. 3. Методологічні засади соціологічного аналізу культури. 4. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні.

Тема 6 Економічна соціологія План: 1. Специфіка і статус економічної соціології як галузі наукового пізнання 2. Теоретичні передумови виникнення та основні етапи розвитку економічної соціології 3. Розвиток економічної соціології в Україні 1.

Тема 7. Соціологія праці та управління. План: 1. Виникнення і розвиток соціології праці 2. Основні категорії соціології праці 3. Соціальні аспекти зайнятості і безробіття

Тема 8 Соціологія політики. План: 1. Соціологічні дослідження політичної системи суспільства та її інститутів 2. Соціологія влади 3. Соціологія держави 4.Соціологія політичних партій і партійних систем

Тема 9. Соціологія релігії. План: 1. Предмет соціології релігії та історія и розвитку 2. Релігія як соціальний інститут, її організаційні форми і функції 3. Історичні типи релігійних вірувань та сучасні релігійні системи

Тема 10.. Організаційна структура соціологічної роботи в Україні і проведення соціологічних досліджень. План: 1. Соціологічні дослідження в структурі соціологічної науки 1. Методологічні підходи до вивчення об'єкта досліджень 2. Експертні опитування. Біографічний метод 3. Статистичний аналіз емпіричної інформації

1. Соціологія політики як наука: об’єкт. предмет та наукові категорії (політична сфера, політичні відносини, політична культура, політичне життя).

2. Функції політичної соціології. Структура соціології політики.

4. Предмет соціології культури. Структура та функції культури.

5. Основні форми, види культури у сучасному суспільстві.

Соціологія політики – це галузева соціологічна теорія, предметом якої є соціально-політичні відносини, що виникають між індивідами, групами, спільнотами. організаціями, партіями, інститутами з приводу завоювання. розподілу та збереження влади.

Соціологія політики вивчає політичне життя суспільства та його складові в соціальному контексті. Водночас соціологія політики є галуззю політології, оскільки пов’язана з вивченням проблем політичної влади.

Об’єктом соціології політики є політичне життя у суспільстві в усьому розмаїтті його проявів.

Предметом соціології політики є соціальний механізм влади та її вплив у суспільстві на різних етапах його розвитку й функціонування. Саме вивчення механізму перетворення соціального у політичне відрізняє соціологію політики від ін. політичних дисциплін.

Є такі наукові категорії соціології політики:

- „ політична сфера ”, що об’єднує фактично всі явища політичного характеру. Це політичний простір, у якому відбуваються всі політичні процеси. Політична сфера структурована, що відображається у поняттях „політичні відносини”, „норми”, „організації”, „установи”, „свідомість”;

- „політичне життя” – об’єднує елементи і процеси політичної діяльності;

- „демократія” – відображає способи участі народу у політиці, у соціальному управлінні суспільством;

- „ політична культура” – знання і вміння використовувати політику як засіб освоєння та перетворення світу;

- „політична система” – цілісна сукупність взаємопов’язаних елементів політичної сфери, що функціонально взаємодіють.

Зазначимо, що до політологічних понять „ політика”, держава”, „влада” соціологія привнесла такі поняття, як політичні статус, роль, позиція, очікування, орієнтація, соціалізація, інституалізація, цінність та ін. Центральною, об’єднуючою категорією є влада..

- визначення рівня політичної стабільності суспільства у той чи інший момент, виявлення умов, що спричиняють „функціональні розлади” політичної системи;

- розроблення шляхів забезпечення політичної злагоди різних соціальних груп, рухів, сил;

- прогнозування політичних змін, виявлення зон політичної напруженості та запобігання можливим конфліктам;

- пошук шляхів виходу із соціально-політичних конфліктів.

Структура соціології політики (спеціалізовані розділи):

Ø соціологія соціальних рухів. політичних партій, громадських об’єднань і рухів;

Ø соціологія держави та її окремих інститутів;

Ø соціологія політичної свідомості, в тому числі громадської думки і політичної ідеології;

Ø соціологія міжнародних політичних відносин.

3. Політика є сферою діяльності, що пов’язана з відносинами між класами. націями та ін. соціальними групами з приводу державної влади – її завоювання, утримання і використання у власних цілях.

Поняття „політика” багатогранне. Воно, по-перше, охоплює політичну систему суспільства, роль і співвідношення в цій системі держави, партій і громадських організацій, зміст політичної влади, способи розроблення і впровадження в життя державної політики. По-друге, характеризує участь різних соціальних верств у політичному житті, політичну культуру та її виховання, регулювання суспільно-політичних відносин, становище особистості, питання демократії. По-третє, охоплює зовнішньополітичну активність держав, діяльність різних міжнародних рухів і об’єднань, міжнародні відносини.

У політиці найповніше й найглибше відбиваються корінні економічні інтереси класів. Тому економічна політика виступає однією з важливих галузей політики держави. У той же час неприпустимим є диктат політики над економічною сферою, намагання підкорити розвиток виробництва, економіки політичним цілям.

Розрізняють внутрішню політику і зовнішню політику, які тісно пов’язані між собою. Згідно сфер суспільного життя розрізняють політику економічну, соціальну, національну, військову, культурну та ін.

- політичні відносини між державами, націями, класами, соціальними групами(політичні форми боротьби, форми класового і національного насильства, мир і війна, компроміс, консенсус тощо);

- діяльність суб’єктів політики (політична діяльність особистості, політичних партій, груп, організацій, держав у цілому та ін.;

- політична свідомість (погляди, концепції, ідеї та теорії, якими керуються люди в суспільно-політичній діяльності).

Отже, соціологія політики – дисципліна, яка вивчає взаємовідносини між суспільством і державою, соціальним ладом і політичними інститутами.

4. Соціологія культури – це галузь соціологічного знання, що вивчає закономірності функціонування та розвитку культури як суспільного явища, а також форми виявлення цих закономірностей у людській діяльності.

Зазначимо, що феномен культури настільки складний і багатогранний, що кожна наука – філософія, історія, мистецтвознавство, етнографія, культурологія й соціологія - знаходить свою специфічну предметну нішу при дослідженні цього суспільного явища. Соціологію цікавить насамперед роль культури у функціонуванні і розвитку суспільства. Культура як суспільний феномен чутливо реагує на всі зміни, що відбуваються у соціумі. Вона також здійснює певний вплив на нього, формуючи і визначаючи переважну більшість соціальних процесів (наприклад, групоутворення, соціальна мобільність тощо).

Предметом соціології культури є соціальні аспекти функціонування культури у суспільстві.

Об’єктом соціології культури є діяльність людей, що пов’язана з виробництвом, поширенням і споживанням культурних цінностей як матеріальних, так і духовних.

Культура – це матеріальні і духовні цінності, а також жива людська діяльність, пов’язана з їх створенням, поширенням і збереженням.

Структура культури: цінності, норми, звичаї, етикет, традиції, мова, обряди,ритуали, церемонії, уподобання, мода, закони, табу тощо.

До основних функцій культури (тобто сукупності її ролей) як суспільного явища належать такі:

- гуманістична - полягає у розвитку творчого потенціалу людини;

- гносеологічна, або пізнавальна – полягає у тому, що культура є основним засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної спільноти, окремої людини;

- кумулятивна – спрямована на накопичення і збереження соціального досвіду;

- інформаційна – полягає у трансляції соціального досвіду;

- комунікативна – це функція соціального спілкування;

- нормативно-регулююча або управлінська функція – полягає в тому, що культура є важливим інструментом соціального управління поведінкою людини у суспільстві;

- ціннісно-орієнтаційна - культура задає певну систему цінностей на які орієнтується людина у процесі життєдіяльності;

- інтегруюча – забезпечує цілісність самої культури, усвідомлення цієї цілісності індивідами.

- за суб’єктом виділяють культуру суспільства, культуру нації, класу, інших соціальних груп, особистості;

- за функціональною роллю культуру можна поділити на загальну, необхідну кожному членові того чи іншого суспільства, і спеціальн у (професійну), необхідну людям тієї чи іншої професії;

- за походженням є народна культура, що виникає певною мірою стихійно, створюють її непрофесійні автори (казки, билини, пісні, міфи тощо);

елітарна культура, яка створюється інтелігенцією, професіоналами, сприйняття творів мистецтва вимагає високого рівня освіти (академічна музика, література, образотворче мистецтво). Добутки елітарної культури створюються привілейованою частиною суспільства або за її замовленням.;

масова культура - доступна для всіх верств населення. Як явище масова культура виникла у ХХ ст. внаслідок розвитку засобів масової інформації. Головна її функція – розважально-компенсаторна.

Виокремлюють також такі види культури, як домінуюча культура, субкультура та контркультура.

Домінуюча – це культура, яку поділяють більшість членів того чи ін. суспільства і яка є антонімом контркультури.