Принципи стимулювання праці та вимоги для її організації

Сучасний етап розвитку народного господарства й суспільства пред'являє високі вимоги до організації стимулювання. Ці вимоги пов'язані і з ускладненням самого громадського праці: її змісту, знарядь, коштів, предмета, і зі зміною ролі працівника у виробництві, зрослими іусложнившимися його потребами.

Стимулювання праці може бути ефективним буде лише тоді, що його організація відповідає цілої низки вимог, найважливішими серед яких є комплексність,дифференцированность, гласність, гнучкість і оперативність.

Комплексність стимулювання передбачає єдність матеріальних й нематеріальних, індивідуальних і колективних, які заохочували і негативних стимулів.

>Дифференцированность стимулювання припускає використання різних стимулів стосовно різних групах працівників і окремих працівникам. Для одних соціальних груп особливо важливий розмір винагороди, й інших – публічна похвала, для третіх – просування службовими східцями, для четвертих – нагородження туристичної путівкою.

Диференціація стимулювання передбачає врахування сприйняття різними працівниками тих чи інших стимулів. Більше сприятливе сприйняття посилює дію застосовуваних стимулів.

Справедливість стимулювання означає відповідність винагороди трудовому внеску і формує відчуття рівності.

Важливим вимогою є гласність стимулювання. Реалізація цієї вимоги прямо сприяє поліпшенню сприйняття стимулювання через підвищення інформованості працівників. Гласність стимулювання дозволяє дати громадську оцінку праці працівників, сприяє формуванню та підтриманню хорошого психологічного клімату у колективі. Тому необхідно, щоб кожен працівник знав, внаслідок чого і чому заохочений чи покараний той чи інший член колективу.

Правильна організація стимулювання вимагає гнучкості і оперативності. Гнучкість передбачає регулярний перегляд існуючих умов стимулювання відповідно до зміною організаційно-технічних і соціально-економічних умов праці: зміною технічної бази праці (впровадження нового устаткування, підвищення рівня механізації, скорочення ручної праці тощо.), впровадженням нових форм організації праці, зміною соціально-демографічного і професійно-кваліфікаційного складу колективу.

Гнучкість передбачає також постійна розмаїтість в використовуваних стимулах, який дає можливості звикнути до них і цим знижувати ефективність стимулювання.

Оперативність вимагає, щоб заохочення чи покарання слід було якнайшвидше за вчинком. І тому безпосередні керівники колективу повинен мати у своєму розпорядженні певні, передбачені Законом фонди.

>Стимули до праці органічно включають послідовне здійснення в усіх галузях життя принципу соціальну справедливість, посилення зв'язку доходів працівника ніяк не (його витратами і результатами). Практично Україні цього принципу реалізується у вигляді соціальних гарантій. Найважливіші їх:

- гарантії формування, підтримки, розвитку здібностей людини, й у першу чергу здібностей до праці;

- гарантії реалізації здібностей у процесі праці (гарантії зайнятості, робочого місця та ходу виробничого процесу, забезпечує повноцінну реалізацію здібностей);

- облік у розподілі результатів і витрат праці, збереження за трудовим доходом ролі основного, визначального добробут працівника та його сім'ї (у сенсі – раціональне поєднання розподілу є у відповідності зі вартістю, ціною робочої сили ринку праці та розподілу за працею);

- гарантії у реалізації та обміну (гарантії товарного покриття грошових доходів населення і доступності благ над ринком товарів та

послуг переважної більшості населення лише з асортименту, а й у цінами та за тарифом);

- гарантії у сфері споживання (можливості досягнення вищих стандартів споживання) з урахуванням зростання доходів населення і підвищення реальної заробітної плати реальних доходів.

- істотну роль стимулюванні до праці грає розвиток доступу працівників до прийняття управлінські рішення, причому як безпосередньо з виробництва, а й у вищих рівнях управління.

Система матеріальним стимулюванням праці має бути адекватної інтересам як найманих працівників, і підприємців, об'єктивним за своєю природою. Під час розробки механізму стимулювання персоналу за результати праці необхідно використовувати комплексний підхід, до складу якого всю сукупність факторів, і закономірностей, що відбивають розвиток виробництва та особливості початку ринкових відносин. Система стимулювання праці покликана відбивати мету і спрямованість винагороди стосовно кожної групі, колективу і окремому працівникові. Вона повинна містити показники реального індивідуального та колективного результатів праці та враховувати разом із внеском реальні потреби кожного працівника.

Критерієм оцінки ефективності використовуваної системи стимулювання є справжня зацікавленість працівників у досягненні максимальних індивідуальних і колективних результатів праці, у найбільш повному використанні творчий потенціал. Віддзеркалення реальної зацікавленості виступає досягнення стратегічних партнерів і тактичних цілей підприємства міста і суспільства, чи це максимізація прибутку чи розвиток виробництва, розширення ринків збуту чи зниження ціни продукцію.

Дата добавления: 2014-01-04