Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Соціальні дії управлінського характеру і детермінуючі їх фактори




 

Можна виділити наступні види управлінських, чи соціальних дій управлінського характеру, кожна з яких передбачає виконання низки функцій управління: командно-розпорядчі, організаційні, інформаційні та аналітичні, підбір кадрів та робота з ними. Крім перелічених, слід назвати дії, що відносяться до роботи з документами.

Розділ змісту діяльності працівників будь-якого апарату управління, що виявився об’єктом дослідження, на соціальні дії, з яких складається ця діяльність у відповідності з колом їх посадових обов’язків, дозволяє емпірично вивчати та оцінювати наскільки повно та якісно вони виконують обов’язки, тобто ролеві функції У результаті отримуємо цінні дані і для наукових висновків і для практики управління. Наприклад, проведення атестації кадрів.

Наступний комплекс проблем, який виявляє інтерес для соціології управління у цій сфері, – фактори, під впливом яких здійснюються ті чи інші управлінські дії, що детермінують різні прояви діяльності суб’єктів управління. Можна виділити два типи таких факторів – внутрішні, тобто такі, що відносяться до внутрішнього світу людини, яка здійснює управлінські дії, і зовнішні по відношенню до нього.

Внутрішні фактори – це потреби, інтереси, ціннісні орієнтації людини, що виступає суб’єктом управління, мотиви, які безпосередньо спонукають її до дії.

У багатьох випадках управлінські дії викликані потребами самого процесу управління і субота відповідної діяльності, у тому числі того, що втілює у собі роль керівника. Це нормально, якщо мова іде про потреби, пов’язані саме із здійсненням управлінських функцій, наприклад, потреби в отриманні інформації, у зусиллях складу підпорядкованих кваліфікаційними спеціалістами тощо. У деякій мірі допустимо, коли дія управлінського персоналу народжується власними потребами людей, що до них відносяться і зв’язана з проявом їхньої життєдіяльності, що знаходиться поза межами виконання управлінських функцій, наприклад, потребами покращувати умови праці чи отримання додаткових винагород. Але коли власні життєві потреби управлінців стають домінуючими, тим більше, якщо їх задоволення пов’язане з порушенням законів, управління приймає деформований характер.

Управлінська діяльність може викликатися також потребами тих людей, які є об’єктом управління. Наприклад, дія адміністрації підприємства – у вигляді складової частини управління виробництвом – зі створення більш сприятливих і безпечних умов праці. Чи дія уряду з розширення можливостей для працевлаштування громадян. Але головним змістом управління у цій чи іншій суспільній системі є досягнення такого її функціонування, за якого вона певним чином забезпечує задоволення потреб суспільства чи, у крайньому випадку, більш масштабної суспільної системи, у межах якої і заради чого вона створена та існує.

Як відомо, будь-яка державна установа створюється заради того, щоб забезпечувати відповідні потреби суспільства і його громадян (займатися працевлаштуванням, соціальним забезпеченням, організацією освіти тощо. Значить, саме ці потреби соціуму повинні бути вихідним фактором, який визначає управлінську діяльність у цій системі (організації) і тим самим основну масу управлінських дій зайнятих цією діяльністю працівників.

Під час вивчення управлінської діяльності у конкретній організації завдання соціології управління полягає у тому, щоб встановити, які і чиї потреби домінують для визначення її спрямованості і характеру, дій управлінського персоналу (у першу чергу керівників), з яких вона складається. Якщо виявиться, що ця діяльність служить не стільки забезпеченню суспільних, скільки власних потреб персоналу чи керівництва організації, стан управлінської діяльності повинен кваліфікуватися як деформований, що вимагає проведення більш чи менш радикальних заходів для її перетворення.

На підставі потреб формуються інтереси, реалізація яких спрямована на задоволення конкретних потреб. Тому управлінські дії у більшості випадків здійснюються під впливом інтересів тих, хто їх здійснює. Під час цього інтереси окремої особи, яка здійснює такі дії, не завжди чи не у повні мірі співпадають з інтересами системи, у якій відбувається управління, та з інтересами суспільства в цілому. Відповідно, розглядаючи в соціологічному плані будь-яку конкретну управлінську діяльність, необхідно вияснити, якими інтересами вона викликана і наскільки узгоджуються інтереси особисті, групові, корпоративні, державні та ін.

У системі суб’єктивних факторів управлінської діяльності інтереси у сукупності з ціннісними орієнтаціями формують мотиви їх поведінки, що виступають безпосередньо пробуджуючим фактором дій. У залежності від характеру ціннісних орієнтацій мотиви можуть бути недостатньо соціально приймальними чи взагалі не приймальними.

Простіше кажучи, людина, виконуюча управлінські функції, може іти до мети „кривим шляхом”. Крім цього, мотиви можуть бути різними за силою впливу – досить сильно закликаючи до дії, не дуже сильно або взагалі слабо.

Під час розгляду конкретної діяльності необхідний аналіз мотивів, якими керуються здійснюючі її особи. На підставі такого вивчення можуть бути застосовані засоби із вдосконалення системи мотивації управлінських кадрів.

Другий ряд факторів, детермінуючих управлінські дії, – зовнішніх по відношенню до внутрішнього психічного світу людини – включає в себе соціальний статус управлінця, тобто, його положення в управлінській системі. Різний статус породжує різні ролеві функції, що пов’язано з різними повноваженнями. На практиці буває, що одні працівники того чи іншого управлінського апарату не виконують покладені на них за статусом і визначені ролевими функціями управлінські дії, а інші, навпаки, виконують дії, які не відповідають їхньому статусу, тобто, такі, що виходять за межі їхніх повноважень. До того ж народжені соціальним статусом ролеві приписи в одних випадках виконуються у конкретній управлінській діяльності краще, в інших – гірше.

Завдання соціології управління при вивченні будь-якої конкретної управлінської системи полягає у виясненні: ф) наскільки відповідають дії, виконуючі різними її працівниками, їхньому соціальному статусу; б) наскільки успішно реалізуються в управлінських діях ролеві приписи працівників. Отримані дані дозволяють долати виявлені відхилення управлінської діяльності різних категорій працівників від ролевих приписів і добиватися більш повної реалізації цих приписів у їхній управлінських діях.

Другий зовнішній фактор – соціальні цінності і соціальні норми, які

виступають регуляторами будь-якої, у тому числі управлінської, діяльності. Сутність і механізми дій цих регуляторів розглядається у загальній соціологічній теорії. Соціологія управління розглядає, наскільки дія управлінських кадрів, особливо керівників різних рівнів відповідають, по-перше, домінуючим у суспільстві цінностям, що виражається у ціннісних орієнтаціях відповідних суб’єктів. По-друге, соціологія управління встановлює, наскільки управлінські дії відповідають соціальним нормам, у першу чергу правовим, але також нормам моральності і правилам, що встановлені в самих організаціях та інших об’єднаннях (внутрішньо організаційним, корпоративним).

Аналіз управлінських дій під кутом зору їхньої відповідальності ціннісно-нормативним регуляторам сприяє подоланню відхилень від них і тим самим вдосконаленню управлінської діяльності.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 386; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.