Функції управління

Зміст управлінської діяльності виражається в загальних і спеціальних функціях. Загальними називаються такі, які можна побачити у здійсненні будь-якої управлінської діяльності – на виробництві, у державному апараті, в армії тощо. Спеціальні функції управління залежать від виду системи, у якій воно здійснюється, і від виду самої управлінської діяльності – технологічного, економічного, соціального та ін.

У відповідності до проаналізованої раніше специфіки соціологічного підходу до вивчення управлінської діяльності і до предмету соціології управління, остання розглядає загальні функції управління як один із загальних механізмів людської життєдіяльності, а спеціальні (конкретні) – тільки ті, що відносяться до управління соціального у вузькому розумінні. Можна виділити п’ять функцій управління.

1. Аналіз проблемної ситуації. Управління починається з виявлення суб’єктом управління проблеми (чи комплексу проблем), що вимагають свого рішення засобом управлінського втручання. Після цього потрібно проаналізувати пов’язану з нею ситуацію: сутність народжених нею явищ, їхній зв’язок з іншими явищами та процесами, гостроту проблеми, ступінь терміновості її вирішення, можливості її вирішення і наявність необхідних для цього ресурсів тощо. Конкретні методи такої аналітичної роботи залежать від сфери діяльності, у якій вирішуються управлінські завдання, що розглядаються, і від виду управління і розробляються вони в межах галузі знань, яка відноситься до цієї діяльності. Так, відповідно до виробництва є спеціальна економіко-управлінська дисципліна – аналіз господарської діяльності. Добре розроблені методи аналізу ситуацій управління військами у військовій науці тощо. Соціологія управління покликана розкривати загальні принципи проведення такої роботи, а детально – методи аналізу ситуацій, пов’язаних із соціальними проблемами.

Здійснення даної функції вимагає отримання різноманітної інформації, що характеризує стан ситуації, що аналізується. Необхідним інструментом отримання інформації, яка стосується соціальних проблем, а також соціальних аспектів технологічних, економічних, політичних, духовно-ідеологічних проблем при аналізі відповідних проблемних ситуацій, є емпіричні дослідження.

2. Постановка мети управління і розробка варіантів її досягнення, варіантів вирішення проблем. Мета як суттєва ознака управлінської діяльності проявляється у двох різних планах. По-перше, життєдіяльність соціальної системи, в якій здійснюються управлінські впливи, які нас цікавлять, ще до того, як ми починаємо розглядати їх і незалежно від них, визначається поставленими перед нею цілями, заради яких вона створена та існує. Життєдіяльність виробничої організації визначається поставленими перед нею цілями випускати продукцію, яка в найбільшій мірі відповідає попиту і з найменшими затратами. Діяльність органів місцевого самоуправління визначається цілями забезпечення соціальних потреб населення. Так само можна говорити про будь-яку організацію і в соціальній системі.

Іншим проявом постановки мети в управлінській діяльності є постановка цілей самої діяльності, що утворює зміст функції, яку необхідно розглянути. Коли зрозумілі проблеми, котрі потрібно вирішувати, проаналізована проблемна ситуація, повинні бути поставлені цілі, які необхідно досягнути. При цьому досить часто буває так, що для досягнення кінцевої мети потрібно реалізувати деякі проміжні чи побічні цілі, тому вибудовується цілий ланцюжок чи „дерево” цілей. Коли засобом управлінських впливів потрібно вирішувати не одну, а декілька проблем, потрібно визначити пріоритети, ступінь і послідовність рішення окремих з них, у відповідності з якими визначаються цілі. Це робиться з урахуванням значущості і гостроти різних проблем і наявності необхідних ресурсів. У порядку їх значущості повинні визначатися технологічні, економічні та інші проблеми, що вимагають рішення. При цьому слід пам’ятати про пріоритетності цілей, що стосуються рішення соціальних проблем.

По можливості цілі бажано формулювати з використанням кількісних індикаторів. Зрозуміло, що в таких випадках і вихідний стан, що виявляється під час аналізу проблемної ситуації, слід описувати за допомогою тих самих кількісних індикаторів.

Планування на стадії розробки планів уявляє собою не що інше, як передбачення мети. Воно включає також розробку різних варіантів досягнення поставленої мети, вибір різних шляхів і засобів рішення проблем, що вимагають управлінських дій. Оскільки складні проблеми, як правило, можуть бути вирішені різними шляхами, завдання суб’єкта управління полягає у тому, щоб знайти оптимальний з них з урахуванням конкретних умов і обставин. Здійснюючи такий вибір, потрібно враховувати можливі наслідки реалізації кожного варіанту, особливо соціальні наслідки. Таким чином, управлінська функція, яку ми розглядаємо включає в себе таку діяльність як прогнозування.

3. Розробка і прийняття управлінського рішення. Прийняття рішення – головний пункт в управлінській діяльності. Саме у цьому акті, найбільш повно проявляється сутність управління.

В одних випадках прийняття рішення уявляє собою досить простий акт, наприклад, призначення на посаду. В інших випадках рішення є більшим і складнішим за складом вміщених в нього заходів і дій документів. Наприклад, ухвалення якогось плану, програми діяльності. Звернемо увагу, що такі документи – це також види рішень. Таким чином розробка плану відноситься і до функції передбачення мети, і до функції розробки і прийняття управлінського рішення.

Соціологію управління у здійсненні цієї функції стосовно всіх видів рішення цікавить, наскільки демократично здійснюється їх розробка і прийняття, а також наскільки повно відображаються в них соціальні аспекти завдань, що вирішуються. Зокрема, важливо вияснити, як під час виконання цієї функції проявляються відношення співучасті між керівниками і керованими, і забезпечити всемірний розвиток цих відносин, тобто залучення виконавців до розробки і прийняття управлінських рішень. Що стосується рішень, сутність яких у повній мірі відноситься до соціальної проблематики, предметом соціології управління буде виступати і аналіз їх змісту.

4. Організаційна діяльність реалізується у різних проявах у створенні і перетворенні організаційних структур шляхом здійснення необхідних для цього управлінських дій, у правильній розстановці кадрів і організації їх повсякденної діяльності тощо. Велике значення має організація виконання прийнятих управлінських рішень. У цьому зв’язку важливо виявити, яку реакцію прийняте рішення викликає у виконавців, який характер відносин складається в них із суб’єктом управління з цього приводу. Розгляд цього у теоретичному і прикладному планах відноситься до завдань соціології управління. При виявленні недостатнього позитивного, а тим більше негативного відношення виконавця до прийнятого рішення, необхідно проаналізувати систему їх мотивації і прийняти заходи для її підвищення, більш повного приведення в дію різних стимулів. Стимулювання виконавців, яке нерідко уявляється особливою функцією, є складовою частиною організаторської функції.

5. Контроль виконання і корегування управлінської програми. Зміст цієї

функції полягає у тому, що суб’єкт управління, по-перше, повинен отримувати регулярну інформацію по каналах зворотного зв’язку про діяльність тих, хто виступає об’єктом управління, зокрема, про те, як виконуються його рішення. По-друге, виявляючи неналежне виконання керівниками (індивідами, групами, організаціями) своїх обов’язків, він повинен реагувати на це, а не займати пасивну позицію, бо управління у цьому випадку втрачає свій зміст. Потрібно виробляти і здійснювати необхідні і відповідні конкретним обставинам заходи, здатні забезпечувати реалізацію управлінських дій. Іноді отримана суб’єктом управління інформація може показати, що якісь його дії, вимоги, рішення не реалізуються тому, що в даних конкретних обставинах вони не можуть бути виконані. Це означає, що їх необхідно під коректувати, тобто піддати їх частковим змінам.

Щодо спеціальних (конкретних) управлінських функцій, вони вивчаються соціологією управління тільки стосовно до управління соціального (у вузькому значенні). Безсумнівно, система конкретних функцій соціального управління відповідає системі процесів, які можна йменувати соціальними у вузькому змісті слова, тобто такими, що відносяться до соціальної сфери суспільного життя. Система цих процесів і відповідних їм конкретних функцій соціального управління уявляється наступним чином.

Перша група. Процеси змін безпосередніх умов життя людей і у відповідності з цим – функцій, спрямованих на вдосконалення цих умов: створення надійних умов охорони прав і безпеки громадян; створення умов, що забезпечують членам суспільства можливість для отримання засобів для існування і зростання їхнього благополуччя, покращення умов праці; забезпечення адаптації людей до зміни соціальних обставин; покращення матеріально-побутових умов життя членів суспільства, розвиток соціально-побутової інфраструктури; створення і вдосконалення умов участі громадян в управлінні державою, суспільством, виробництвом.

Друга група. Процеси Змін у змісті життєдіяльності людей, в їх соціальних якостях і образі життя: забезпечення росту освітянського і культурного рівня членів суспільства, забезпечення і укріплення дисципліни та правопорядку, розвиток трудової, соціально-політичної та інших видів громадської активності, формування у людей прийнятності до інноваційних орієнтацій.

Третя група. Процеси формування і розвитку соціальних систем як цілісних утворень, зміна їх соціальної організації і структури: формування і розвиток соціальних спільнот і управлінські впливи на ці процеси; формування і поповнення персонального складу різних організацій, підбір і розстановка кадрів, оцінка персоналу, формування і розвиток соціальної організації інституціоналізованих утворень; розвиток соціальної структури різних людських об’єднань, її оптимізація під впливом управлінських дій; соціальні переміщення (міграція, мобільність) та управління ними; зміна сутнісних характеристик життєдіяльності соціальних систем (їх інтегрованості, згуртованості тощо); конфліктні взаємодії у суспільних системах і управління їхнім розвитком.

Вивчення того, к і наскільки ефективно здійснюються перелічені функції, і визначає розкриття змісту управлінської діяльності у соціальній сфері суспільного життя.

Дата добавления: 2014-01-04