Тема 5. Взаємодія держави і громадянського суспільства

1. Взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства

2. Сутність та призначення громадянського суспільства

1. Взаємодія держави та інститутів громадянського суспільства МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ Р О З ’Я С Н Е Н Н Я 03.02.2011 Розвинуте громадянське суспільство є невід'ємною складовою всіх демократичних правових держав світу.В умовах плюралістичної демократії держава поступається частиною своїх повноважень в державній та управлінській сферах соціальної життєдіяльності самоорганізуючим та самоуправляючим структурам, які його утворюють. Очевидно, що сильна держава неможлива без розвиненого громадянського суспільства, яке стає дієвим чинником державотворення за умови конструктивного та соціально відповідального діалогу з державою в межах правового поля.З метою налагодження ефективної взаємодії органів виконавчої влади з громадськими інститутами у листопаді 2007 року розпорядженням Уряду № 1035-р (1035-2007-р) схвалено Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства.Громадянське суспільство активно сприяє процесам політичної демократизації, набуття державою ознак правової, відстоюючи матеріальну і духовну незалежність людини від держави, домагаючись правової гарантії такої незалежності, захисту приватних і суспільних інтересів людей. Разом з тим, має бути зворотний зв'язок державних інститутів з громадськістю, оскільки правова держава має реагувати на запити і потреби асоційованого громадянства, видавати відповідні законодавчі акти та слідкувати за їх виконанням. Іншими словами, вона повинна створити ситуацію правової захищеності громадян, сформувати сприятливе правове поле для діяльності створюваних ними громадських інститутів.Тому особливого значення набуває проблема взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами державної влади України. Нині ця взаємодія відбувається у таких правових формах: 1. Участь Інституту громадянського суспільства (ІГС) у нормотворчій діяльності держави, яка забезпечується участю у розробленні та обговоренні проектів нормативно-правових актів.Участь у правотворчій діяльності є найпоширенішою формою участі громадських організацій у державному управлінні.Громадське обговорення проектів нормативних актів є обов'язковим етапом нормотворчого процесу в системі органів виконавчої влади. Консультації з громадськістю в нормотворчому процесі проводяться з метою залучення громадян до участі в управлінні державними справами, надання можливості для їх вільного доступу до інформації про діяльність органів виконавчої влади, а також забезпечення гласності, відкритості та прозорості в діяльності цих органів. Проведення консультацій з громадськістю має також сприяти налагодженню системного діалогу органів виконавчої влади і громадськості, підвищенню якості підготовки та прийняття рішень з важливих питань державного і суспільного життя з урахуванням думки громадськості, створенню умов для участі громадян у розробленні проектів таких рішень. Консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави та життєвих інтересів широких верств населення.2. Участь ІГС у правозастосовчій діяльності держави, яка забезпечується шляхом:- передачі повністю повноважень державних органів;- передачі часткової повноважень державних органів;- громадського контролю.З метою залучення громадських організацій до правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади законодавством передбачена передача громадській організації повністю повноважень (функцій), що їх виконує відповідний державний орган, або передача лише окремих функцій державних органів громадським організаціям, які діють паралельно або спільно з відповідними органами держави. Громадські організації також беруть участь у наданні адміністративних послуг на підставі повноважень, які їм надані законом або нормативно-правовим актом органу виконавчої влади.Це також залучення інститутів громадянського суспільства до надання соціальних послуг; здійснення інститутами громадянського суспільства громадського контролю за діяльністю органів державної влади у формі громадського моніторингу підготовки та виконання рішень, експертизи їх ефективності, подання органам державної влади експертних пропозицій, утворення спільних консультативно-дорадчих та експертних органів, рад, комісій, груп для забезпечення врахування громадської думки у формуванні та реалізації державної політики; проведення органами державної влади моніторингу і аналізу громадської думки, забезпечення своєчасного публічного реагування на пропозиції та зауваження громадськості; ознайомлення широких верств населення з формами його участі у формуванні та реалізації державної політики, виконання спільних проектів інформаційного, аналітично-дослідницького, благодійного і соціального спрямування тощо.3. Участь ІГС у правоохоронній діяльності держави, яка забезпечується шляхом:- реалізації права складати протоколи про адміністративні правопорушення;- участі ІГС у діяльності органів внутрішніх справ по забезпеченню охорони громадського порядку;- реалізації права вживати спільно з працівниками міліції заходів до припинення адміністративних правопорушень і злочинів;- участі ІГС з органами Державної прикордонної служби України в охороні державного кордону.За останні роки Верховною Радою України прийнято ряд важливих законів, які розширили предмет, зміст і межі громадського контролю за діяльністю держави. Наприклад, громадські організації беруть участь у здійсненні цивільного контролю над Воєнною організацією держави та правоохоронними органами, здійснюють громадський контроль за дотриманням законів, спрямованих на запобігання та протидію корупції, з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству.У здійсненні правоохоронних повноважень органів виконавчої влади беруть участь громадські організації, наділені деякими державно-владними повноваженнями. Так, відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (80732-10) (ст. 255) у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи. Протоколи про правопорушення мають право складати також представники громадських організацій або органів громадської самодіяльності: член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону; громадський інспектор Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.Запровадження наведених форм участі інститутів громадянського суспільства в управлінні державними справами на сьогодні визначено низкою нормативно-правових актів. Зокрема:- Законами України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” (1160-15), „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (1045-14), „Про організації роботодавців” (2436-14), „Про фізичну культуру і спорт” (3808-12), „Про захист прав споживачів” (1023-12), „Про асоціації органів місцевого самоврядування” (1275-17);- актами Кабінету Міністрів України: Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства (розпорядження від 21.11.2007 №1035) (1035-2007-р), Регламент Кабінету Міністрів України (постанова від 8 липня 2009 р. №712) (712-2009-п), Порядок сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади (постанова Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. №976) (976-2008-п), постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2009 р. №1302 (1302-2009-п) „Про додаткові заходи щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики”, постанова Кабінету Міністрів України від 6 січня 2010 р. №10 (10-2010-п) „Про затвердження Порядку залучення громадян до формування та реалізації державної політики”.Сутність і зміст наведених правових актів дозволяють зробити висновок, що сучасна українська правотворча та правозастосовча практика відповідає вимогам, що ставляться до сучасних демократичних держав, створюючи всі необхідні передумови для самостійного вирішення громадськістю питання участі у прийнятті та реалізації рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування.Проте чи готові інститути громадянського суспільства до взаємодії з державою, чи достатньо ефективно працюють механізми довіри з боку ІГС: відкритість, прозорість діяльності органів державної влади, можливість здійснення перевірок, звітність.З метою вирішення цих та інших питань комунікативної політики Міністерством юстиції підготовлено проекти:- Законів України „Про громадські організації”; „Про волонтерський рух”; Про основні засади державної комунікативної політики в Україні”.Громадське обговорення зазначених проектів проводилось на сайті Міністерства (http://www.minjust.gov.ua/0/discuss)Органи виконавчої влади повинні приділяти увагу правоосвітній роботі з інститутами громадянського суспільства, щоб навчити їх використовувати створені державою механізмів їх залучення до правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності держави.Зокрема, слід роз'яснювати положення Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. №1035-р (1035-2007-р), Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2008 р. №976 (976-2008-п), Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. №1378 (1378-2004-п).Міністерство юстиції України розпочало проведення правоосвітніх заходів для організацій громадянського суспільства.Перші кущові семінари-тренінги „Покращення взаємодії влади і громадськості в питаннях реалізації статутних завдань громадськими і благодійними організаціями та їх залучення до ухвалення рішень” відбулися у 2010 році в Кіровограді та Хмельницькому. У заходах взяли участь 83 громадські організації із 12 областей та міста Києва.За відгуками учасників семінари стали суттєвим внеском у поліпшення правової культури, правової свідомості організацій громадянського суспільства.У листопаді органами юстиції за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні та ПРООН проведено міжрегіональні семінари-тренінги для ІГС у м. Житомирі та м. Донецьку.25-27 вересня 2010 року у м. Львові відбулась III Міжнародна наукова конференція „Розвиток громадянського суспільства: духовність і право”.Організаторами заходу виступили Міністерство юстиції України, Міжнародна наукова громадська організація „Міжнародна Академія духовних наук”, Львівський національний університет імені І.Франка при підтримці Координатора ОБСЄ в Україні. В ході конференції порушувалося широке коло питань, що знаходиться у сфері уваги громадських організацій як в Україні, так і у світі - від питань морального та фізичного здоров'я нації до демографічної політики, національних та культурних традицій. У заході взяли участь громадські організації з України, Грузії, Росії. Для учасників конференції були проведені тренінги з питань реалізації своїх прав, визначених законодавством.Така робота органів юстиції спрямована на довгострокову перспективу, її наслідком має стати максимальне узгодження діяльності інститутів громадянського суспільства із законодавством України, підвищення якості статутних документів, що подаються до легалізуючих органів, і, відповідно, оптимізація правової експертизи, процесів утворення і діяльності цих інститутів, їх взаємодії із органами державної влади, зокрема, уміння використовувати створені державою механізми їх залучення до правотворчої, правозастосовчої та правоохоронної діяльності держави.Таким чином, з усього сказаного можна резюмувати, що взаємодія державних інститутів з інститутами громадянського суспільства є умовою існування правової демократичної держави, інститути громадянського суспільства є партнерами держави у реалізації нормотворчих, правозастосовчих та правоохоронних функцій, взаємна довіра є умовою ефективної співпраці, а громадська ініціатива є запорукою успішного діалогу. 2. Сутність та призначення громадянського суспільства

Поняття „ громадянське суспільство ”, як правило, використовується в зіставленні з поняттям „держава”. Вони відображають різноманітні аспекти життя суспільства, які протистоять один одному.

Громадянське суспільство:

· є сукупністю міжособових відносин і сімейних, суспільних, економічних, культурних, релігійних і інших структур, які розвиваються в суспільстві зовні кордонів і без втручання держави.

· постає у вигляді соціального, економічного і культурного простору, в якому взаємодіють вільні індивіди, що реалізовують приватні інтереси і здійснюючі індивідуальний вибір.

· Генезис поняття „громадянське суспільство”. Можна сказати, що поняття „громадянське суспільство” є ще більш давним аніж знання про політику. Згадки про громадянське суспільство, роздуми про його значення і призначення виникли ще дві з половиною тисячі літ тому.

Аристотель не виділяє державу з суспільства. В його вченні, як і в теорії Платона, мають місце тоталітарні тенденції: людина - частина держави, особисті інтереси підпорядковані суспільному благу.

Николо Макіавеллі вважав, що вищим втіленням людського духу є держава, а метою, значенням і щастям життя - служіння їй. В одній з своїх робіт Макіавеллі пише про прагнення держави знесилити і підірвати всяку діяльність суспільства, щоб піднестися. Тут очевидно розрізнення автором держави і громадянського суспільства, політичної і цивільної сфер.

Томас Гоббс вже використовує поняття «громадянське суспільство, хоча і непослідовно. З одного боку він затверджує, що громадянське суспільство не зв'язано цивільними законами, звичаями, правом, тобто як би відокремлено від громадянського суспільства. З другого боку - він вважав, що держава, подібно біблійній істоті Левіафану, підпорядковує собі все і вся, і через поняття «громадянське суспільство» показує, що воно саме підкоряється державі

Основоположник лібералізму Джон Локк вперше поставив особу вище за суспільство і державу, а свободу - вище за інші цінності. Активно використовуючи поняття „громадянське суспільство”, він проголошує певною мірою примат громадянського суспільства над державою. Суспільство виникає до держави і важливіше, довговічніше за неї. Розпад держави не викличе розпаду суспільства, тоді як ніякій державі не встояти у разі руйнування суспільства.

Шарль Монтеськ’є вслід за Локком розділяв суспільство і державу. Громадянське суспільство виникає до держави, яка і виростає з громадянського суспільства, щоб запобігти або нейтралізувати вороже відношення людей другові до друга. Жан-Жак Руссо також показує громадянське суспільство як суспільство, що перетворюється в державу, але тільки за допомогою суспільного договору. Він сформулював саме поняття громадянського суспільства.

Принципово новими положеннями збагатив розгляд проблеми громадянського суспільства німецький мислитель Г.Гегель, згідно якому:

· громадянське суспільство є сукупністю індивідів, що задовольняють за допомогою праці свої повсякденні потреби;

· основою громадянського суспільства є приватна власність;

· рушійною силою історичного прогресу є не громадянське суспільство, а держава, яка захищає людину від випадковостей, забезпечує справедливість і реалізує загальність інтересів;

· громадянське суспільство та індивід підпорядковані державі, бо саме воно інтегрує окремих індивідів і їх групи в органічну цілісність;

· небезпека існування всеосяжної держави полягає в тому, що воно поглинає громадянське суспільство і не прагне гарантувати громадянам їх права і свободи.

К.Маркс вказав на обмеженість концепції Гегеля про взаємостосунки громадянського суспільства і держави. Полемізуючи з Гегелем, він не протиставляв державу громадянському суспільству, але доводив, що державна влада не повинна нав'язувати свою волю останньому. Держава, здійснюючи владні функції, повинна спиратися на потреби та інтереси громадянського суспільства, розумно виражати і захищати їх, шукати варіанти зближення, подолання виникаючих суперечностей. Марксисти розглядали взаємини між державою і громадянським суспільством як відносини між публічною владою та індивідуальною свободою.

Поняття і сутність громадянського суспільства. Історично громадянське суспільство прийшло на зміну традиційному, станово-кастовому, в якому держава практично співпадала з майновими класами і була відособлена від основної маси населення. Громадянське суспільство по суті своїй буржуазне: його основою є вільний індивід, незалежний від влади і форм колективного життя. Найістотніша передумова його свободи - інститут приватної власності, що формує розвинуту цивільну самосвідомість.

Відособлення громадянського суспільства від держави відбувалося в процесі ліквідації станової нерівності і роздержавлення суспільних відносин. Початок даному процесу поклав формування представницької держави, виступаючої від імені всього населення.

Відособлення суспільства від всепроникаючої влади держави завершилося в ході революцій ХVП–ХVШ століть і подальших реформ. Сам же перехід відображав формування нових соціально-економічних, політичних і культурних реальностей:

· всеосяжним розвитком товарно-грошових відносин;

· промисловою революцією;

· появою прошарку самостійних товаровиробників;

· кризою легітимності абсолютистських режимів;

· секулярізацією (звільненням від церковного впливу) індивідуальної і масової свідомості;

· виникненням політичних партій, які стали важливим каналом трансляції різнорідних інтересів різних груп.

Головними передумовами громадянського суспільства є:

· законодавче закріплення юридичної рівності людей на основі наділення їх правами і свободами;

· юридична свобода людини, обумовлена матеріальним благополуччям, свободою підприємництва, наявністю приватної власності, яка є економічною основою цивільного суспільства;

· створення механізмів саморегуляції і саморозвитку, формування сфери невладних відносин вільних індивідів, що володіють здатністю і реальною можливістю здійснювати свої природні права.

Сам термін „громадянське суспільство” використовується як в широкому, так і у вузькому значеннях. В широкому значенні громадянське суспільство включає всі соціальні структури і відносини, які безпосередньо не регулюються державою. Воно виникає і змінюється в ході природноісторичного розвитку як автономна, безпосередньо не залежна від держави сфера. При такому підході громадянське суспільство сумісно не тільки з демократією, але і авторитаризмом, і лише тоталітаризм означає його повне, а частіше часткове поглинання політичною владою.

У вузькому значенні - це суспільство на певному етапі свого розвитку, коли воно виступає соціально-економічною основою демократичної і правової держави. Сучасне розуміння громадянського суспільства в політології переважно виходить з цього вузького значення.

Громадянське суспільство - це сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави, а також розгалужена мережа незалежних від держави суспільних інститутів, реалізуючих індивідуальні і колективні потреби.

Головні ознаки громадянського суспільства:

· розмежування компетенції держави і суспільства, незалежність інститутів громадянського суспільства від держави в рамках своєї компетенції;

· демократія і плюралізм в політичній сфері;

· ринкова економіка, основу якої складають недержавні підприємства;

· середній клас як соціальна основа громадянського суспільства;

· правова держава, пріоритет прав і свобод індивіда перед інтересами держави;

· ідеологічний і політичний плюралізм;

· свобода слова і засобів масової інформації.

Громадянське суспільство є системою, в якій переважають горизонтальні (невладні) зв'язки і відносини, що само організовується і само розвивається. В державі ж переважаючими є вертикальні зв'язки. В основі функціональної взаємодії громадянського суспільства і правової держави лежить принцип єдності і боротьби протилежностей. З одного боку, вони як би протистоять один одному, а з іншою - вони неможливі один без одного.

Структура громадянського суспільства. В сучасній політології громадянське суспільство розглядається як складна і багаторівнева система невладних зв'язків і структур. Вона включає: 1) всю сукупність між особових відносин, які розвиваються зовні кордонів і без втручання держави; 2) розгалужену систему незалежних від держави суспільних інститутів, що реалізовують повсякденні індивідуальні і колективні потреби. Оскільки повсякденні інтереси громадян нерівнозначні, остільки і сфери громадянського суспільства мають визначену підпорядкованість, яку можна виразити таким чином:

· перший рівень між особових взаємодій - базові (первинні, вітальні) потреби в їжі, одязі, житлі і т.д., забезпечуючи життєдіяльність індивідів. Вони задовольняються завдяки виробничим відносинам і реалізуються через такі суспільні інститути, як професійні, споживацькі та інші об'єднання та асоціації;

· другий рівень між особових взаємозв'язків - потреби в продовженні роду, здоров'ї, вихованні дітей, духовному вдосконаленні, інформації, спілкуванні, сексі і т.д., які реалізують комплекс соціокультурних відносин (включаючи релігійні, сімейно-шлюбні, етнічні та інші взаємодії) в рамках таких інститутів, як сім'я, церква, освітні і наукові установи, творчі союзу, спортивні суспільства і т.д.;

· третій, вищий рівень між особових відносин складають потреби в політичній участі, пов'язані з індивідуальним вибором на основі політичних переваг і ціннісних орієнтацій. Політичні переваги індивідів і груп реалізуються за допомогою груп інтересів, політичних партій, рухів і т.д.

Якщо розглянути сучасне громадянське суспільство в промислово розвинутих країнах світу, то воно виглядає як суспільство, що складається з величезного числа самостійно діючих груп людей, що мають різну спрямованість. Так, структура громадянського суспільства США є розгалуженою мережею різних добровільних асоціацій громадян, лобістських груп, муніципальних комун, добродійних фундацій, клубів по інтересах, творчих і кооперативних об'єднань, спортивних і інших суспільств, релігійних, суспільно-політичних і інших організацій і союзів. Ці самостійні, незалежні від держави суспільно-політичні інститути часом протистоять один одному, борючись за довір'я громадян, гостро критикують і викривають соціальне зло в політиці, економіці. моральності, в суспільному житті і на виробництві. В Україні сьогодні відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще дуже далекий від завершення. Чисельні міністерства, відомства, комітети, підкомітети комісії і т.д. поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики. За висновками вітчизняних політологів і соціологів, Україна є лідером серед постсоціалістичних європейських держав за рівнем недовіри населення владним структурам. Нерозвиненість громадянського суспільства в Україні простежується у загрозливо низькому ріні замученості громадян до організованої громадсько-політичної діяльності і дуже низькому рівні політичної ефективності (оцінка суб’єктом своєї змоги впливати на політичні події та рішення), що пов’язано із слабким розвитком правової системи у державі і правової свідомості у людей. Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідною є реструктуризація українського суспільства. До тенденцій трансформації соціальної структури нашої держави можна віднести фактичну відсутність середнього класу й значного поступу в його формуванні, люмпенізацію численних верств населення, появу нових власників, поляризацію багатства і бідності, збереження старою номенклатурою своїх позицій. Понад 85 відсотків населення Україні займають положення нижче середнього класу й існує в умовах крайньої невизначеності та невпевненості. Чинниками формування в Україні громадянського суспільства є вільні та альтернативні політичні вибори, референдуми, незалежні (насамперед, від органів влади) засоби масової інформації, розвиток місцевого самоврядування, політичні партії, здатні репрезентувати групові інтереси, наявність ринкових відносин і економічного плюралізму.

ПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДО ТЕМИ:

1. Що таке цивільне суспільство? Що відображає це поняття?

2. Які основні етапи визрівання ідеї цивільного суспільства?

3. В чому специфіка трактування взаємостосунків держави і цивільного суспільства в Г.Гегеля і К.Маркса?

4. В чому суть цивільного суспільства? Як відбувалося відособлення суспільства від держави?

5. Які головні передумови цивільного суспільства?

6. Розкрийте зміст поняття «цивільне суспільство» в широкому і вузькому його значенні. В чому різниця цих значень?

7. Назвіть основні ознаки цивільного суспільства?

8. Яка структура цивільного суспільства? Спробуйте зобразити її у формі схеми.

9. Як сучасне цивільне суспільство взаємодіє з державою?

Дата добавления: 2014-01-04