Соціологія громадської думки

Соціологія громадської думки - галузева соціологічна наука, предметом вивчення якої є закономірності і механізми формування і функціонування оціночного ставлення великих соціальних груп, верств, класів, народу в цілому до актуальних проблем дійсності, які викликають суспільний інтерес.

Під громадською думкою розуміється сукупність думок людей відносно питань, які мають суспільний інтерес. Громадська думка завжди пов'язана з ціннісними відносинами, тож в дуже різних випадках вона може розглядатися через єдиного суб'єкта - носія.

Відомий російський соціолог Б. Грушин вважає, що дослідження об'єкта громадської думки треба вести з таких позицій:

• аналіз загальної здатності судження громадської думки з точки
зору специфіки віддзеркалення в ньому дійсності;

• виділення деяких критеріїв, перш за все формальних, в силу яких
те або інше явище незалежно від його конкретного змісту стає об'єктом
громадської думки.

Масове вивчення громадської думки у США та інших країнах розгортається у XX ст. після виходу у світ праці німецького соціолога Ф.Тьонніса „Критика громадської думки" (1922 р.). В 30-х рр. з відкриттям Інституту Д.Геллапа у вивченні громадської думки посилюються професіоналізм, вводиться у практику науково обґрунтована вибірка, більш ретельно розробляються анкети, ' створюються спеціальні соціологічні центри, котрі займаються збиранням інформації з проблем ринку, реклами, споживання тощо. У 60-х рр. в США створюється Інститут С.Харріса, який проводить цілий ряд не лише загальнонаціональних, але й серію міжнародних опитувань.

В сучасній науковій літературі підкреслюється, що соціологічний підхід до вивчення громадської думки повинен базуватися як на розумінні її в якості структурного елемента свідомості, так і на фіксації її ролі в системі соціальних відносин і розгляду всього контексту „свідомість - соціальне середовище" (В.Осовський, М.Чурілов, Є.Хмельно, О.Якуба, Є.Головаха, Н.Паніна). Цей підхід відбив духовно-практичний характер громадської думки, як свідомості, що переходить у дію, реальну активність, норму поведінки і відіграє роль регулятора.

Основними рисами громадської думки є: стабільність, вагомість, інтенсивність, поширеність, результативність, компетентність, соціальна

• розкриття сутності поняття „книга", „журнал", „газета", „динаміка
книги", „функції книги", „соціальний статус книги";

• аналіз динаміки книги та чинників, які обумовлюють п динаміку;

• вивчення особливостей та якісно-кількісних характеристик книги;

• виявлення закономірностей її функціонування в просторі (тобто у
взаємозв'язку одне з одним) та в часі (тобто в їх послідовному розвитку);

• дослідження механізму прояву цих закономірностей в певному
суспільстві;

• виявлення проблем, пов'язаних з функціонуванням книги, та
пошук шляхів щодо їх вирішення.

Соціологи вивчають книгу на макро-, мезо-, мікрорівнях На макрорівні їх цікавлять закономірності функціонування книги на рівні суспільства На мезорівні вивчається динаміка цих зв'язків на рівні соціальних груп, соціальних інститутів, організацій. На мікрорівні аналізуються взаємовпливи та взаємовідносини між книгою та читачами в процесі читання, досліджується читацька культура, читацька активність, читацька поведінка.

Соціологія читання - соціологічна теорія, одна із галузей соціологи, тісно пов'язана з іншими її складовими соціологією культури, соціологією засобів масової комунікації, соціологією книги, соціологією науки, соціологією освіти, соціологією виховання тощо.

Об'єктом соціології читання виступає читач, текст у будь-якій його формі (книга, журнал, газета, дискета) та зв'язки між ними, а предметом її є все те, що знаходиться в межах даного об'єкта Серед основних питань, над якими працюють дослідники, можна назвати наступні:

• розробка основних базових понять соціології читання як науки
(наприклад „читання", „читач", „динаміка читання", „соціологія читання"
„об'єкт соціології читання", „предмет соціології читання" та ін.);

• дослідження окремого читача, його читацької культури, її
компонентів, читацької поведінки, читацької активності, соціально-
демографічних характеристик груп читачів (великих чи малих);

• дослідження соціальних зв'язків на а) макро-, мезо-, мікрорівнях;
б) індивідуальному та груповому рівнях, в) рівнях впливу особистісних
чинників та чинників зовнішнього середовища.

Основними завданнями і одночасно напрямами досліджень вітчизняної соціології читання в умовах соці о культурної трансформації, що відбувається у нашому суспільстві, є:

• з'ясування причин спаду читацької активності людей, особливо в
молодіжному середовищі;

• з'ясування стану задоволення читацьких потреб в умовах
комерціалізації книжкової справи;

• аналіз впливу телебачення, системи ІІ^ІТЕКМЕТ та інших засобів
масової комунікації на читацьку поведінку особистості;

початку XX ст. - К., 1993.

Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів України. - К.: Каравела, 1999.

Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. - К., 1995.

Соціологія. Курс лекцій / За ред. В.М.Пічі. - К., 1996є

Соціологія. Навч. посібник. Упорядник П.П.Марчук. - Тернопіль, 1998.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. - Харків-Київ, 1998.

Степаненко В. Українська соціологія в пошуках себе // Філософська і соціологічна думка. - 1993.- № 11-12.

Черниш Н.Й. З історії розвитку соціології в Україні // Современное общество. - 1993,- № 1.

Ядов В.А. Размышления о предмете социологии // СОЦИС- 1990.-№2.

Якуба О.О. Соціологія. Навч. посібник для студентів. - Харків, 1996.

Дата добавления: 2014-01-04