Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової культури

Предмет та основні напрямки соціології культури

Соціологія культури - це спеціальна соціологічна теорія, яка вивчає закономірності функціонування культури у суспільстві.

Соціологічний аналіз культури був започаткований О.Контом, Г.Спесером, М.Вебером, П.Сорокіним, проте самостійною галуззю соціології став у 60-70-х рр. XX ст.

Соціологія культури вивчає:

- місце і роль культури в суспільній системі;

- зміст, форми і напрями культурної діяльності;

- культурний рівень різних соціальних прошарків;

- культурні потреби та способи їх задоволення;

- стан, зміст та ефективність діяльності соціальних інститутів та
закладів культури, якісний склад кадрів у сфері культури;

- ситуацію на ринку художньо-культурної продукції;
особливості публіки та репертуар культурних закладів;

- проблеми управління у сфері культури.

Серед теоретичних проблем соціології культури важливою є проблема співвідношення політичної культури та культурної політики; зв'язок культури і соціальної структури, культурної статики та культурної динаміки; природа культурних конфліктів та способи їх вирішення тощо. Сучасна соціологія культури змістила акценти з аналізу особливостей функціонування різноманітних культурних інститутів та закладів і аналізу рівня та якості споживання культурних цінностей до людини як суб'єкта культури. Вона вивчає зміст соціального життя людей, головною культурною ознакою якого є процес перетворення людини із засобу на мету суспільного розвитку.

Залежно від того, хто створює культуру і який її рівень, розрізняють такі її види: загальнолюдську, елітарну, народну, масову та різновиди: субкультуру, контркультуру, антикультуру.

Загальнолюдська культура - це культура, вироблена людством протягом усієї історії його існування. Кожне суспільство має певну сукупність культурних зразків, які сприймаються усіма членами суспільства. Така сукупність називається домінуючою або загальною культурою. Водночас окремі групи суспільства розвивають певні культурні комплекси, що не сприймаються усіма членами суспільства,

Третій тип („технократичний"). Люди, які належать до даного типу, добре орієнтуються в умовах соціального середовища, вміють підкорити життєві обставини своїм довгостроковим планам. Для них характерне порівняно одноманітне життя, в якому переважає життєвий позитивний досвід і суттєве розмежування суспільного і власного. В орієнтаціях переважає службова кар'єра, особисте життя.

Четвертий тип („неадаптований"). У житті цих людей переважає негативний життєвий досвід, найчастіше в силу їх особистісних властивостей. У багатьох представників цієї групи професійна не адаптованість пояснюється випадковістю вибору професії, який є невідповідним їхнім індивідуальним особливостям. Вони погано орієнтуються у вимогах соціального середовища, не мають чітких орієнтирів у своєму житті.

Дата добавления: 2014-01-04