Типологія особистості у соціології

В основу побудови типології особистостей у соціології покладений аналіз особистості через життєдіяльність, через її спосіб життя. Найважливішим типологічним критерієм при цьому є рівень активності, міра суб'єктивності, що проявляється в організації життя.

Перший тип умовно називається „гармонійний". Основними його характеристиками є широка гама зв'язків із соціальним середовищем, що забезпечується включенням в основні сфери життєдіяльності та широким спектром соціальних ролей. Такі особистості мають чітко виражені цілі, вміють підпорядковувати своє життя реалізації цих цілей, керувати своїм життям. Головними життєвими орієнтаціями у таких людей є цікава робота, гармонійні взаємовідносини в сім'ї, широкі громадські інтереси.

Другий тип (традиційний). Для людей цього типу особистості характерна середня за рівнем включеність у соціальне середовище. Це проявляється і через досить обмежене коло соціальних ролей, які вони реалізують. При певній професійній спрямованості сім'я та її благополуччя є головним орієнтиром у їх житті.

тобто формують свою культуру, яка відрізняється від загальної і називається субкультурою. У субкультурі зберігається загальна культура, але виникають додаткові елементи, які забезпечують регулювання зв'язків у відповідних соціальних інститутах - військова, лікарська, сімейна. Субкультура не відмежовується і не протистоїть пануючій культурі, а співіснує паралельно з нею.

Контркультура - це субкультура, цінності ті норми якої суперечать цінностям і нормам пануючої культури. Даний термін був запроваджений Т.Роззаком після студентських бунтів 60-х рр. XX ст., а теоретиками контркультури можна вважати таких філософів, як Г.Маркузе та Ж.-П.Сартр. Характерними ознаками контркультури були критика репресивності сімейного життя, буржуазних цінностей, заклик дати людині можливість робити те, що вона хоче і т.п.

Паралельно із контркультурою вживається і поняття „антикультура" - такі суспільні явища, процеси та ідеї, які суперечать принципам гуманізму. Прикладом антикультури є фашистська політика, різні прояви расизму, тероризму.

Елітарна культура - це сукупність зразків, які належать до класичних взірців витончених мистецтв, музики, літератури, призначених для культурної еліти суспільства. Створюється вона фахівцями високого класу.

У сучасному суспільстві під впливом засобів масової інформації виникає масова культура - особливий спосіб буття культури, що продукується і відтворюється за допомогою засобів масової комунікації, які культивують спрямованість на стандартизацію системи домінуючих матеріальних і духовних цінностей, типів соціальної поведінки, уявлень, думок тощо. Вона з'явилась у середині XX ст., коли засоби масової інформації стали доступними усім прошаркам населення. Масова культура витісняє як елітарну, так і народну. їй властива зорієнтованість на масове невибагливе сприйняття, поверховість і стандартизація.

Народна культура (аматорська) створюється людьми, що не мають професійної підготовки і пов'язана з життям народу. Це - казки, легенди, міфи, пісні, танці.

Література

Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. - К., 1996.

Ионин Л.Г. Социология культуры. Учеб. пособие. - М., 1996.

Лісовий В. Культура і цивілізація // Філософська соціологічна думка.-1993.-№ 1.

Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів України. - К.: Каравела, 1999.

Современная западная социология. Словарь. - М., 1990.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. Пер. с англ.- М.,

1992.

Социология культуры: Методология и методика социологического исследования-М., 1988.

Соціологія. Курс лекцій / За ред. В.М.Пічі.- К.,1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Під заг. ред. В.І.Воловича. - К., 1998.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. - Харків-Київ, 1998.

Теорія та історія світової та вітчизняної культури. Курс лекцій, - К., 1992.

Дата добавления: 2014-01-04