До першого типу належать

До системи праці та соціального захисту населення належать стаціонарні соціально – медичні установи наступних типів.

До системи праці та соціального захисту населення належать стаціонарні соціально – медичні установи 4 типів:

- будинки – інтернати для осіб похилого віку та інвалідів, геріатричні будинки – інтернати, пансіонати для ветеранів війни та праці;

- психоневрологічні інтернати;

- дитячі будинки – інтернати 4 профілів;

- спеціальні будинки – інтернати для громадян похилого віку та інвалідів.

- будинки – інтернати загального типу для громадян похилого віку та інвалідів, це стаціонарна соціально – медична установа загального типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів війни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування;

- пансіонати для ветеранів війни та праці це установи інтернатного типу підвищеної комфортності;

- спеціальні житлові будинки для ветеранів та пенсіонерів. Функціонально вони є проміжною ланкою між стаціонарним доглядом і доглядом у громаді.

- спеціальні будинки – інтернати для громадян похилого віку та інвалідів це стаціонарна соціально – медична установа, призначена для постійного проживання осіб похилого віку, переважно з числа особливо небезпечних рецидивістів та інших осіб, за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, інвалідів і громадян похилого віку з колишніх засуджених, які потребують побутового, медичного обслуговування і цілеспрямованого виховного впливу, а також для громадян, яких за рішенням місцевих органів виконавчої влади переводять з інших інтернат них установ загального типу за систематичне порушення громадського порядку, вживання алкоголю, токсичних препаратів, за бійки тощо;

- геріатричні пансіонати це стаціонарна медико – соціальна установа для проживання осіб з вираженими віковими порушеннями психіки, підтвердженими висновком лікувальної – консультативної комісії охорони здоров’я;

До другого типу відносять психоневрологічні інтернати, які є стаціонарними соціально – медичними установами, призначеними для постійного проживання громадян із психоневрологічними захворюваннями, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування. Ці інтернати забезпечують умови, що сприяють соціально – психологічній реабілітації, адаптації підопічних у новому середовищі та організації їх трудотерапії.

До третього типу належать дитячі будинки – інтернати, це інтернати, що є соціально – медичними установами для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з вадами фізичного або розумового розвитку, які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Основними профілями цих інтернатів є:

- будинки – інтернати 1 профілю для дітей з фізичними вадами і нормальним інтелектом дошкільного та шкільного віку, для яких самостійне пересування є значно утруднене або неможливим, які частково себе обслуговують (змішані за статтю);

- будинки – інтернати, де можуть одночасно функціонувати:

а) відділення 2 профілю – для дітей із глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і обслуговувати (роздільні за статтю);

б) відділення 3 профілю – для фізично здорових дітей з глибокою розумовою відсталістю, які можуть самостійно пересуватись і не можуть самостійно обслуговуватись (роздільні за статтю);

в) відділення 4 профілю – для дітей різного ступеня розумової відсталості, які мають складні фізичні вади, не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися (змішані за статтю).

У дитячих будинках – інтернатах, крім усього іншого, мешканці забезпечуються:

1) засобами навчання і виховання у будинку – інтернаті першого та відділеннях другого профілю;

2) засобами корекції та виховання у відділеннях третього профілю;

3) спортивним інвентарем для проведення оздоровчої – спортивної корекції фізичних вад вихованців;

4) сільськогосподарською технікою та інвентарем для виробничих підрозділів і молодіжних відділень будинку – інтернату;

5) організацією працетерапії у виробничих підрозділах будинків інтернатів.

Діяльність дитячих будинків – інтернатів здійснюється відповідно до Типового положення про дитячий будинок – інтернат, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29. 12. 2001 р. № 549.

До четвертого типу відносять спеціальні будинки – інтернати для громадян похилого віку та інвалідів. Це медико – соціальні установи системи праці та соціального захисту населення для постійного проживання громадян похилого віку та інвалідів, що звільнилися з місць позбавлення волі й за якими відповідно до чинного законодавства встановлено адміністративний нагляд, а також для тих осіб, які направляються з приймальників – розподільників, раніше судимих або неодноразово притягнутих до адміністративної відповідальності за порушення громадського порядку, і які потребують стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

Порядок приймання, утримання, відрахування підопічних зі стаціонарних інтернатних установ залежить від наступних юридичних фактів:

- волевиявлення зацікавленої особи у влаштуванні в стаціонарний соціальний заклад;

- вік особи;

- потреби у сторонньому догляді, побутовому і медичному обслуговуванні;

- відсутність медичних протипоказань для перебування у стаціонарному закладі;

- рішенні компетентних органів про прийом до стаціонарної установи.

2. До Міністерства охорони здоров’я згідно конституційного права громадян на охорону здоров’я належить система заходів та установ, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини за максимально біологічно можливої індивідуальної тривалості життя.

Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров’я є Міністерство охорони здоров’я, а територіальним його органи на місцях.

Безпосередньо охорону здоров’я населення забезпечують санітарно – профілактичні, лікувальні – профілактичні, фізкультуро – оздоровчі, санаторні – курортні, аптечні, науково – медичні та інші заклади охорони здоров’я.

Складовою охорони здоров’я є лікувально – профілактична допомога. Вона надається поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково – дослідними інститутами та іншими акредитованими закладами охорони здоров’я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідний дозвіл (ліцензію). Для забезпечення лікувально – профілактичної допомоги громадян України, котрі мають відповідні пільги, встановлені законом створюються спеціальні лікувально – профілактичні заклади.

До системи Міністерства охорони здоров’я України входять будинки дитини. Це комунальні заклади охорони здоров’я для медико – соціального захисту дітей – сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розумового розвитку.

Їх діяльність регламентується Типовим положенням про будинок дитини, затвердженим наказом МОЗ України від 18 травня 1998р. № 123.

Будинки дитини, як правило, є двох типів:

а) будинок дитини загального типу – для медико – соціального захисту дітей – сиріт, дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть перебувати діти, які мають сім’ю, проте утримання та виховання їх у сім’ї з поважних причин не можливе, а також дітей із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

б) спеціалізований будинок дитини – для медико – соціального захисту дітей – сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізичного та розумового розвитку вікомвід народження до чотирьох років, а також:

1) з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки;

2) з органічним ураженням центральної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки;

3) з порушенням функції опорно – рухового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки;

4) з порушенням слуху та мови;

5) з порушенням мови;

6) з порушенням зору (сліпі, слабо зорі);

7) тубінфікованих хворих з малими та згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ – інфікованих.

Однією із установ, яка надає соціальні послуги є центр медико – соціальної реабілітації неповнолітніх. Це лікувально – реабілітаційний заклад для неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотичні засоби і психотропні речовини, а також для неповнолітніх, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до загальноосвітніх шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації.

3. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ, є головним органом з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.

Забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно – технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних загальноосвітніх шкіл і професійно – технічних закладів соціальної реабілітації, шкіл – інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти.

Дата добавления: 2014-01-04