Компетенція районних служб частково збігається з компетенцією обласних служб

Їх мета – розвиток і формування особистості, забезпечення соціально – психологічної реабілітації і трудової адаптації учня, виховання в нього загальнолюдських цінностей, громадянської позиції.

Утримання, навчання та виховання дітей – сиріт, позбавлених батьківського піклування, в інтернатних установах здійснюється у дитячих будинках та загальноосвітніх школах – інтернатах всіх типів і форм власності.

Психологічна служба у структурі освіти є складовою державної системи охорони фізичного та психічного здоров’я молодих громадян України діє з метою виявлення і створення оптимальних соціально – психологічних умов для розвитку особистості.

Організовує діяльність психологічної служби та педагогічного патронажу в системі освіти.

Соціальні послуги, що надаються дітям органами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України складаються з наступних:

Психолого – медико – педагогічні консультації є державними діагностико– корекційними структурами,що функціонують у системі освіти і науки України та Академії педагогічних наук України.

Їх структуру становлять:

центральна ПМПК; республіканська (АРК) ПМПК; обласні, Київська та Севастопольська міські ПМПК; районні міські ПМПК. Крім того у кожній загальноосвітній спеціальній школі (школі - інтернаті) створені шкільні психолого – медико – педагогічні комісії.

Діяльність ПМПК спрямована:

1) на виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей, які потребують корекції фізичного або розумового розвитку, віком до 18 років;

2) направлення їх до спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, установ і закладів системи праці та соціального захисту населення;

3) надання індивідуальної корекційної допомоги та добір відповідних програм навчання цієї категорії дітей;

4) консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів, медичних працівників з питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленням у психофізичному розвитку;

5) просвітницьку діяльність серед населення.

Соціальні послуги, що надаються психологічною службою системи освіти України регламентуються Положенням про психологічну службу системи освіти України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 3 травня 1999р. № 127 і Типовим положенням про центри практичної психологічної і соціальної роботи, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 14 серпня 2000р. № 385.

Служба забезпечує своєчасне і систематичне вивчення психофізичного розвитку дитини, мотивів її поведінки і діяльності з урахуванням вікових, інтелектуальних, фізичних, статевих та інших індивідуальних особливостей, створення умов для саморозвитку та самовиховання, сприяє виконанню освітніх і виховних завдань навчальних закладів. Діяльність служби в системі освіти України забезпечується практичними психологами (соціальними педагогами), які мають вищу спеціальну освіту. За своїм статусом працівники служби належать до педагогічних працівників.

Завдання психологічної служби системи освіти України полягають:

1) у сприянні повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку дітей на кожному віковому етапі, у створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку;

2) забезпеченні індивідуального підходу до кожної дитини на основі її психолого – педагогічного вивчення;

3) профілактиці й корекції відхилень в інтелектуальному й особистому розвитку дитини.

Основними видами діяльності психологічної служби є:

- діагностика – психологічне обстеження дітей і підлітків, їх груп та колективів, моніторинг змісту й умов індивідуального розвитку дітей та учнівської молоді, визначення причин, що ускладнюють їх розвиток та навчання;

- корекція – здійснення психолого – медико – педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психофізичному та індивідуальному розвитку і поведінці, схильності до залежностей та правопорушень, подолання різних форм девіантної поведінки, формування соціально корисної життєвої перспективи;

- реабілітація – надання психолого – педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді, які перебувають у кризовій ситуації (постраждали від соціальних, техногенних, природних катастроф, перенесли тяжкі хвороби, стреси, переселення, зазнали насильства тощо), з метою адаптації до умов навчання і життєдіяльності;

- профілактика – своєчасне попередження відхилень у психофізичному розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям у навчально – виховному процесі;

- прогностика – розробка, апробація і застосування моделей поведінки групи та особистості у різних умовах, проектування змісту і напрямів індивідуального розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, між групових взаємовідносин та освітньої ситуації у регіоні.

Діяльність психологічної служби включає такі головні напрями:

1) консультативно – методична допомога всім учасникам навчально – виховного процесу з питань навчання та виховання дітей та підлітків, допомога органам державного управління у плануванні освітньої діяльності; 2) просвітницька – пропагандистська робота з підвищення психологічної культури в навчальних закладах та сім’ї;

3) превентивне виховання (через засоби масової інформації, у процесі вивчення шкільних предметів у рамках навчальних програм або як окремого предмета), метою якого є формування в учнів орієнтації на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров’я профілактика алкоголізму, наркоманії, СНІДу і злочинності серед неповнолітніх.

Психологічна служба в системі освіти України складається з трьох основних ланок:

1) Українського науково – методичного центру практичної психології та соціальної роботи;

2) обласних, районних (міських) центрів практичної психології і соціальної роботи або методистів методичних кабінетів районних (міських) відділів освіти, які відповідають за психологічну службу;

3) практичних психологів, соціальних педагогів, котрі працюють у навчальних закладах.

Обласні центри практичної психології та соціальної роботи створюються управліннями освіти і науки обласних держадміністрацій. Центри можуть функціонувати як структурні підрозділи закладів післядипломної освіти або як юридичні особи.

Районні (міські) центри практичної психології і соціальної роботи створюються районними (міськими) відділами освіти й методично підпорядковуються обласним центрам.

Такі центри можуть функціонувати як структурні підрозділи методичних кабінетів або як юридичні особи. Центри практичної психології і соціальної роботи (методисти) організовують діяльність «телефонів довіри», кабінетів корекції кризових станів, психологічних (сімейних) консультацій, профільних консультпунктів, реабілітаційних центрів залежно від соціально – психологічних потреб регіону.

Практичний психолог навчального закладу:

1) бере участь у здійсненні освітньої, виховної роботи, спрямованої на забезпечення всебічного особистісного розвитку дітей та учнівської молоді, збереження їх повноцінного психічного здоров’я;

2) проводить психолого – педагогічну діагностику готовності дитини до навчання в період її переходу з однієї вікової групи до іншої;

3) розробляє та впроваджує розвивальні, корекційні програми навчально – виховної роботи;

4) сприяє підліткам у виборі професій з урахуванням їх ціннісних орієнтацій, здібностей, життєвих планів і можливостей, готує учнів до свідомого життя;

5) здійснює превентивне виховання, профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших залежностей і шкідливих звичок серед підлітків;

6) проводить психологічну експертизу і психолого – педагогічну корекцію девіантної поведінки неповнолітніх;

7) формує психологічну культуру вихованців, учнів, педагогів, батьків; консультує з питань психології, її практичного використання в організації навчально виховного процесу.

Посада практичного психолога вводиться в дошкільних закладах, усіх типах загальноосвітніх, професійно – технічних навчальних закладах, міжшкільних навчально – виробничих комбінатів згідно з нормативами.

Соціальний педагог навчального закладу:

1) здійснює посередництво між освітніми установами, сім’єю, трудовими колективами, громадськістю, організує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

2) сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

3) залучає до культурно – освітньої, профілактично – виховної, спортивно – оздоровчої, творчої роботи різні установи, громадські організації, творчі спілки, окремих громадян;

4) впливає на подолання особистісних, міжособистісних, внутрісімейних конфліктів, надає потрібну консультативну психолого – педагогічну допомогу дітям і підліткам,, групам соціального ризику, дітям які потребують піклування тощо.

Посада соціального педагога вводиться у загальноосвітніх навчальних школах, школах – інтернатах для дітей, які потребують соціальної допомоги, школах (ПТУ) соціальної реабілітації для дітей, які потребують особливих умов виховання, професійно – технічних навчальних закладах згідно з нормативами. Соціальні педагоги зараховуються у ці навчальні заклади за наявності вакантних посад практичних психологів.

З метою реалізації державної політики у сфері дошкільної освіти в Україні функціонують такі типи дошкільних навчальних закладів:

1) ясла – для дітей віком від двох місяців до трьох років, де забезпечується догляд за ними, а також їх розвиток і виховання;

2) дитячий садок – для дітей віком від трьох до шести (семи) років, де забезпечуються їх догляд, розвиток, виховання та навчання;

3) ясла – садок – для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років де забезпечуються їх догляд, розвиток виховання та навчання;

4) ясла – садок компенсую чого типу (спеціальні й санаторні) – для дітей віком від двох до шести (семи) років, які потребують корекції фізичного та розумового розвитку; тривалого лікування та реабілітації відповідно до їх особистісних можливостей.

5) ясла – садок комбінованого типу – для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, до складу якого можуть входити групи загального розвитку, спеціальні, санаторні, сімейні, прогулянкові, короткотривалого перебування у різних поєднаннях;

6) центр розвитку дитини – для дітей віком від двох до шести (семи) років, які виховуються вдома чи відвідують інші заклади, де забезпечується їх фізичний, розумовий і психологічний розвиток та оздоровлення, а в разі потреби – корекція фізичного або розумового розвитку;

7) ясла – садок сімейного типу – для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, які перебувають в родинних стосунках де забезпечується їх догляд, розвиток виховання і навчання в умовах сім’ї.

У сфері дошкільної освіти держава: 1) надає всебічну допомогу сім’ї у розвитку, виховання та навчанні дитини; 2) забезпечує доступність і безплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти; 3) піклується про збереження та зміцнення здоров’я, психологічний і фізичний розвиток дітей; 4) сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форми власності.

Дитячі будинки та загальноосвітні школи – інтернати всіх типів і форм власності для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, навчально – виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям – сиротам, дітям позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя.

У цих закладах діти перебувають від 3 років до здобуття базової чи повної загальної середньої освіти, а в разі необхідності – до повноліття, на повному державному утриманні за рахунок коштів відповідних бюджетів та інших не заборонених законодавством джерел фінансування.

Головними завданнями інтернатних закладів є:

1) забезпечення утримання та виховання дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

2) забезпечення всебічного розвитку, фізичного, соціального та психічного здоров’я вихованців;

3) створення умов, сприятливих для проживання дітей, їх навчання та виховання; 4) забезпечення соціального захисту;

5) медико – психолого – педагогічної реабілітації та соціальної адаптації вихованців;

6) реалізація прав дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, на належні умови проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки їх до самостійного життя і праці.

Для дітей – сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування створюються інтернати таких типів:

1) дитячий будинок – навчальний заклад інтернатного типу для дітей дошкільного та шкільного віку;

2) загальноосвітня школа – інтерна т;

3) спеціалізована школа – інтернат – загальноосвітній навчальний заклад з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

4) спеціальна загальноосвітня школа – інтернат для дітей які потребують корекції фізичного та розумового розвитку;

5) загальноосвітня санаторна школа інтернат для дітей які потребують тривалого лікування.

Інтернатні заклади можуть бути державної, комунальної та приватної форми власності.

Дитячі будинки створюються за рішенням відповідного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування за погодженням із МОН України і комплектуються дітьми з однієї місцевості.

Також дитячі будинки можуть створюватися та комплектуватися за рішенням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування й утримуватися за рахунок коштів місцевого бюджету.

У системі МОН України діють спеціальні загальноосвітні школи – інтернати для дітей з вадами фізичного або розумового розвитку.

Особливості умов виховання, навчання й утримання учнів, охоронно – педагогічного режиму в спеціальній школі визнаються:

1) спеціальним режимом дня та системою навчальної, виховної і корекційної роботи;

2) створення спеціальних умов для корекційної спрямованості навчання, від6новлення здоров’я, подолання порушень психічного і фізичного розвитку, коригування порушень аналізаторів і формування мовлення учнів;

3) здійснення індивідуального та диференційованого підходу в навчанні та вихованні з урахуванням характеру порушення;

4) забезпечення умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття учнем соціально необхідного мінімуму обов’язкових вимог до рівня й обсягу загальної середньої освіти.

В Україні функціонують такі типи навчально – виховних закладів з дошкільним відділенням для дітей – глухих – підготовчий, 1 – 10 класи; - зі зниженим слухом (перше і друге відділення) – підготовчий, 1 – 10 –й класи; - сліпих – 1 – 10 – й класи; - зі зниженим зором – 1 – 10 –й класи; - з важкими порушеннями мови (перше і друге відділення) – підготовчий, 1 -10 класи; - з наслідками поліомієліту і церебральними паралічами – підготовчий, 1 – 10 – й класи; - із затримкою психічного розвитку – підготовчий, 1 – 9 – й класи; - розумово відсталих (допоміжні) перше і друге відділення) – підготовчий, 1 -10 – й класи.

Спеціальні школи є триступеневими:

1 ступінь – початкова школа, що забезпечує початковий рівень загальної середньої освіти;

2 ступінь – основна школа, що забезпечує неповну загальну середню освіту;

3 ступінь – старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Навчання, виховання та утримання у загальноосвітніх школах – інтернатах дітей, які потребують соціальної допомоги – це загальноосвітній навчальний заклад 1 – 2, 1 – 3 ступенів, що забезпечують реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги на загальну середню освіту.

Головним завданням школи інтернату є утримання, виховання та навчання дітей, які потребують соціальної допомоги (не мають необхідних умов для виховання та навчання в сім’ї), розвиток їх природних здібностей, формування соціально зрілої особистості.

Школа – інтернат може бути державної, комунальної чи приватної форм власності. Комплектування шкіл – інтернатів комунальної форми власності вихованцями, здійснюється управліннями освіти й науки обласних держадміністрацій або районними, міськими відділами освіти.

Навчання, виховання та утримання у загальноосвітніх санаторних школах – інтернатах дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації здійснюється у загальноосвітньому навчальному закладі 1 – 3 ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування.

Головним завданням санаторної школи – інтернату є відновлення і зміцнення здоров’я дітей у поєднанні із загальноосвітньою підготовкою, надання їм кваліфікованої медико – психолого – педагогічної допомоги, сприяння їх самовизначенню. Такі школи можуть бути різних форм власності, Рішення про створення санаторної школи – інтернату комунальної форми власності приймається облдержадміністрацією за погодженням із МОН України.

Відповідно до профілю захворювання в Україні функціонують такі санаторні школи – інтернати:

1) для дітей з психоневрологічним захворюванням;

2) хворих на скаліоз; 3) із захворюванням серцева – судинної системи;

4) із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання;

5) із хронічними неспецифічними захворюваннями органів травлення;

6) хворих на цукровий діабет;

7) з малими і неактивними формами туберкульозу.

Організація діяльності загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації направлена на створення умов для життя, навчання та виховання учнів.

Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання дітей та підлітків у школі соціальної реабілітації визначаються: 1) спеціальним режимом дня та системою навчально – виховної роботи; 2) постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями; 3) виключенням можливості вільного виходу учнів за межі території школи соціальної реабілітації без дозволу адміністрації. Вказані школи підпорядковуються управлінню освіти і науки облдержадміністрацій. Нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів у діяльності школи соціальної реабілітації здійснюється органами прокуратури.

Організація діяльності професійних училищ соціальної реабілітації є компетенцією МОН України. Направлення підлітків на навчання до училища здійснюється судами у встановленому законом порядку. Діяльність цих училищ регламентується положенням.

Соціальні послуги, що надаються департаментом Міністерства соціальної політики України у справах сім’ї, молоді та спорту.

Департамент у справах сім’ї, молоді та спорту є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, рівності прав і можливостей жінок та чоловіків.

Департаменту підпорядковані управління у справах сім’ї та молоді облдержадміністрацій.

Ці управління, зокрема виконують такі повноваження:

- сприяють наданню фінансової підтримки для виконання програм дитячих, молодіжних, жіночих та інших громадських організацій і благодійних фондів;

- сприяють залученню коштів підприємств, установ та організацій для соціальної підтримки дітей, молоді жінок і сім’ї;

- сприяють упровадженню прогресивних форм виховання дітей – сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

- удосконалюють систему пошуку та відбору талановитих і обдарованих дітей та молоді, сприяють підтримці їх розвитку;

- організовують та беруть участь у проведенні фестивалів, конкурсів, виставок, змагань, інших заходів, спрямованих на підвищення культурно – освітнього рівня дітей та молоді;

- здійснюють організаційно – методичне керівництво з організації оздоровлення, змістовного відпочинку, дозвілля, трудового і патріотичного виховання дітей та молоді;

- проводять інформаційну – роз’яснювальну роботу серед населення, в тому числі через друковані та інші засоби масової інформації, з питань, що належать до його компетенції, в установленому порядку проводять рекламну та видавничу діяльність.

Відділ у справах сім’ї та молоді райдержадміністрації:

- забезпечує виконання національних, державних, галузевих, міжгалузевих та регіональних програм щодо поліпшення становища дітей, молоді, жінок і сім’ї, заохочення материнства, охорони дитинства, оздоровлення, відпочинку і дозвілля дітей та молоді;

- здійснює в межах своєї компетенції організаційно – методичне керівництво і координацію роботи з організації оздоровлення, змістовного відпочинку, дозвілля, трудового і патріотичного виховання дітей та молоді;

- координує діяльність районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді;

- розробляє і подає на розгляд відповідної місцевої держадміністрації пропозиції щодо бюджетних асигнувань на виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, молоді, жінок і сім’ї, заохочення материнства, охорони дитинства, оздоровлення, відпочинку і дозвілля дітей та молоді;

- залучає жіночі, дитячі, молодіжні, інші громадські та благодійні організації до виконання соціальних програм і реалізації проектів;

- сприяє наданню фінансової підтримки для виконання соціальних програм дитячих, молодіжних, жіночих інших громадських організацій та благодійних фондів;

- сприяє створенню мережі молодіжних центрів, молодіжних центрів праці, центрів ресоціалізації наркозалежної молоді, інших дитячих, молодіжних, жіночих та сімейних закладів соціального спрямування;

- сприяє залученню коштів підприємств, установ та організацій для соціальної підтримки дітей, молоді, сім’ї і дітей;

- проводить інформаційно – роз’яснювальну роботу серед населення, в тому числі через друковані та інші засоби масової інформації, з питань, що належать до його компетенції, в установленому порядку проводить рекламну та видавничу діяльність;

- забезпечує організацію і бере участь у проведенні фестивалів, конкурсів, виставок, змагань та інших заходів, спрямованих на підвищення культурно – освітнього рівня дітей та молоді.

У складі департаменту у справах сім’ї, молоді та спорту діє Державна соціальна служба для сім’ї та молоді.

Основними завданнями цієї служби є:

- участь у реалізації державної політики з питань сім’ї дітей та молоді;

- визначення перспектив і напрямів проведення соціальної роботи, сприяння діяльності, пов’язаної з проведенням соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

- координація і контроль за діяльністю центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- участь у міжгалузевій координації та регулюванні соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

- наукове – методичне та інформаційно – аналітичне забезпечення соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

- організація виставкової та видавничої діяльності.

Ця служба згідно покладених на неї завдань:

- узагальнює практику застосування законодавства із питань соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю;

- готує пропозиції щодо державних соціальних стандартів та нормативів соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

- розробляє нові соціальні технології, форми і методи соціальної роботи із сім’ями, дітьми і молоддю;

- організовує тренінги і семінари для працівників центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціалістів і волонтерів, залучених до цієї роботи;

- погоджує положення про обласні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

- проводить науково – практичні конференції, семінари з питань соціальної роботи із сім’ями, дітьми та молоддю;

- організовує соціологічні дослідження з проблем сім’ї, дітей та молоді;

- здійснює заходи, спрямовані на залучення міжнародної фінансової та технічної допомоги, міжнародних грантів;

- вживає заходів з розвитку інформаційної мережі центрів, її інтеграції у галузеву, державну та міжнародні інформаційні системи;

- сприяє виробленню та поширенню соціальної реклами;

- видає інформаційно – довідкові бюлетені, науково – методичні матеріали;

- здійснює фінансування заходів, спрямованих на виконання загальнодержавних та інших програм з питань сім’ї, дітей та молоді.

Служба у справах неповнолітніх обласної держадміністрації відповідно до покладених на неї завдань:

- організовує розроблення і здійснення заходів, спрямованих на поліпшення становища дітей, їх фізичного, інтелектуального та духовного розвитку, запобігання бездоглядності й правопорушенням серед неповнолітніх на відповідній території;

- забезпечує здійснення на відповідній території профілактичних заходів з виявлення та усунення причин й умов, які сприяють вчиненню неповнолітніми правопорушень, а також вивчення позитивного впливу на поведінку окремих неповнолітніх сім’ї, трудових колективів підприємств, установ та організацій усіх форм власності;

- надає органам виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності, громадським організаціям, громадянам у межах своєї компетенції практичну, методичну та консультативну допомогу і координує їх зусилля у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх та профілактики правопорушень серед них;

- контролює та координує діяльність районних служб у справах неповнолітніх;

- подає пропозиції до проектів державних та регіональних програм, планів і прогнозів у частині соціального захисту, забезпечення прав, свобод і законних інтересів неповнолітніх та запобігання вчиненню ними правопорушень;

- забезпечує в межах своєї компетенції контроль за виконанням законодавства, що регулює соціальний захист неповнолітніх і запобігання вчинення ними правопорушень, дотриманням законодавства про працю неповнолітніх на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності;

- здійснює контроль за умовами утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних установах для неповнолітніх, організацією виховної роботи в навчальних закладах усіх форм власності за місцем проживання;

- бере участь у правовому вихованні неповнолітніх, забезпечує їх інформування з питань працевлаштування, навчання, оздоровлення та відпочинку, разом з іншими заінтересованими органами сприяє їх працевлаштуванню;

- утворює, реорганізує та ліквідує притулки для неповнолітніх, погоджує їх утворення іншими організаціями та громадянами;

- організовує і здійснює разом з іншими заінтересованими органами заходи з соціального захисту неповнолітніх, виявлення причин та умов, що спричиняють дитячу бездоглядність і профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

- бере участь у створенні разом з управлінням охорони здоров’я центрів медико – соціальної реабілітації неповнолітніх;

- розробляє і подає на розгляд облдержадміністрації пропозиції щодо бюджетних асигнувань на реалізацію програм і здійснення заходів соціального захисту неповнолітніх та утримання підпорядкованих їй закладів;

- здійснює заходи соціального патронажу стосовно неповнолітніх, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі;

- проводить інформаційно – роз’яснювальну роботу в межах своєї компетенції через засоби масової інформації.

Основними завданнями Служби у справах неповнолітніх райдержадміністрації є:

- реалізація на відповідній території державної політики з питань соціального захисту неповнолітніх і запобігання дитячій бездоглядності та вчиненню правопорушень неповнолітніми;

- визнання пріоритетних напрямів у справі неповнолітніх, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові дітей, запобігання, дитячій бездоглядності та профілактики правопорушень серед неповнолітніх на відповідній території;

- розроблення і здійснення самостійно та разом з іншими структурними підрозділами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, об’єднаннями громадян заходів спрямованих на поліпшення становища і соціального захисту неповнолітніх, забезпечення прав і свобод а також законних інтересів неповнолітніх, запобігання бездоглядності та вчиненню ними правопорушень, усунення причин, що породжують ці явища, а також здійснення контролю за виконанням цих заходів;

- координація зусиль місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності у вирішенні питань соціального захисту неповнолітніх та організації роботи, спрямованої на запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них;

- формування громадської думки щодо поліпшення становища неповнолітніх, профілактики їх правопорушень, сприяння реалізації державної політики з питань соціального захисту неповнолітніх.

Крім того, до компетенції районних служб належить:

- проведення разом із кримінальною міліцією у справах неповнолітніх роботи з виявлення та обліку осіб, які втягують неповнолітніх в антигромадську діяльність:

- створення консультативних центрів і «телефонів довіри» та організація їх роботи;

- сприяння разом з відділами освіти своєчасного влаштування дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, вжиття заходів для захисту прав та інтересів неповнолітніх, які виховуються в сім’ях опікунів чи піклувальників, закладах освіти для неповнолітніх, інших закладах, у тому числі приватних, і потребують соціальної допомоги та реабілітації;

- ведення разом із зацікавленими органами обліку дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, неповнолітніх, які виховуються в сім’ях, в опікунів чи піклувальників, які не забезпечують необхідних умов для їх життя, навчання та розвитку, неповнолітніх, які залишили заклади освіти чи потребують допомоги у працевлаштуванні, та вживає заходів щодо їх влаштування;

- прийняття рішення про направлення до центру медико – соціальної реабілітації неповнолітніх, які вживають алкоголь, наркотичні засоби і психотропні речовини, а також тих, які за станом здоров’я не можуть бути направлені до шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації.

Дата добавления: 2014-01-04