Неопозитивізм

На відміну від класичного позитивізму О. Конта і Г. Спенсера, неопозитивізм бачив завдання філософії не в систематизації та узагальненні спеціально-наукового знання, а в діяльності з аналізу мовних форм знання.

Виникнення і формування неопозитивізму обєднало в собі багато напрямки позитивістської філософії: логічне атомізм, логічний позитивізм, загальну семантику (близькі до цих напрямах операціоналізм, прагматизм).

Основне місце на цьому етапі еволюції позитивізму займають філософські проблеми мови, символічної логіки, структури наукового дослідження та ін

Мета філософії - логічне прояснення думок; філософія не теорія, а діяльність і результат її - не деяку кількість «філософських пропозицій», але прояснення наукових пропозицій.

Традиційна філософія позбавлена сенсу, єдина функція філософії полягає в тому, щоб за допомогою логічного аналізу очистити мову науки від безглуздих псевдопредложеній.

Суть логічний аналіз мови науки полягала у виділенні 3-х типів пропозицій:

• Логіко-математичні пропозицій (або аналітичні). Логіко-математичні пропозиції не можуть бути помилковими або щирими, тому що не відображають ніякої реальності. Вони можуть бути правильними чи неправильними, тобто відповідати або не відповідати правилам їх побудови, прийнятим конвенціональної.

• Емпіричні або фактуалние пропозиції. Вони мають синтетичний характер. Ці пропозиції можуть бути справжніми або помилковими, оскільки вони можуть бути перевірені на досвіді, під яким розуміються спостереження та переживання субєкта.

• Всі інші пропозиції, якщо вони не зводиться ні до тавтології, ні до деякого акту досвіду - «метафізічни», тобто науково не осмислені. Карнапом писав: «Я називаю метафізичними всі ті пропозиції, які претендують на те, щоб представити знання про щось, що знаходиться за межами будь-якого досвіду, наприклад, про реальну Сутності речей, про речі в собі, Абсолюті і т.п.».

Логічний аналіз мови науки передбачав: 1) зведення, редукцію теоретичного знання до емпіричного (всі наукові знання мають емпіричний характер, за винятком математичного та логічного) і 2) чуттєву, емпіричну перевірку (верифікацію - від англ. verificate - перевірка, підтвердження) емпіричних висловлювань.

Виходячи з припущення про можливість повної формалізації мови науки, неопозітівісти вважали такою мовою мова математичної логіки або математізованной фізики (фізикалізму). Своє завдання вони бачили не лише в тому, аби усунути з мови науки «псевдонаукові» твердження, а й у тому, аби сприяти створенню на базі математичної логіки та фізики уніфікованої науки, що дозволить шляхом застосування механізму логічного висновку отримати всі можливі знання з одних аксіоматичних основ.

Як і логічний позитивізм, лінгвістична філософія стверджувала, що всі знання про світ дають наука і здоровий глузд; філософія займається не встановленням істини, а «проясняє» аналітичною діяльністю по розрізнення осмисленого і безглуздого, очищення мови від «систематично що вводять в оману висловлювань» (Дж. Райл).

На відміну від позитивізму, що робить акцент на аналізі готового знання і здійснює цей аналіз формально - логічними методами, сучасні науки філософи звертаються до історії науки, намагаються знайти закономірності її розвитку. Найбільш характерною особливістю їх досліджень є певна реабілітація метафізичних підстав наук, визнання осмислення філософських положень і неусувними їхньої з наукового знання.

Дата добавления: 2014-01-04