Позначення і скорочення

Правила разработки анкет.

Изучение производственной деятельности

1. Моделирование исходных условий получения данных о качестве подготовки выпускников-рабочих. Существует три группы респондентов с предприятия, которые могут дать отзывы об уровне, готовности, профессионализме рабочих, пришедших на предприятие из данного учебного заведения. Это сами выпускники, непосредственные их руководители на производстве, коллеги по работе (не из числа окончивших училище).

2. Отбор из выбранной условной группы, например, выпускников тех, кто окончил училище 3-4 года назад. Критерий для отбора: срок работы. Опыт работы в 10 лет, скорее всего, принесет положительные результаты. Только что закончившие училище рабочие тоже исключаются из числа респондентов, так как профессиональный опыт они не накопили.

Так, экспериментальная база для исследования выбрана. Перед сбором информации (анкетирования, опроса, интервьюирования) из числа отобранных выпускников исключаются лица, склонные к неадекватной оценке ситуации («нытики», «оптимисты»), лица с замедленным познавательным темпом, а также недобросовестные личности – они могут снижать показатели.

· Самое сложное – составление вопросов, требующее четкого представления того, что хотим узнать, узкие ли сведения нужны, по одному предмету или широкие.

· Важно получить надежные и правдивые ответы, что бы отвещающий сам себя выдал, в случае ложных ответов. Вопрос обычно повторяется в анкете, но в другой формулировке, так, что при беглом прочтении сложно заметить дублирование смысла вопроса. Если ответы по таким вопросам противоречивы, то респондент говорит не правду и его мнение в дальнейшей обработке анкет не учитывается.

· Перед опросом нужна разъяснительная работа по настрою анкетируемых рабочих, объяснению им важности проводимого исследования, значения их вклада в данную работу.

· Количество опрашиваемых должно быть массивным, чтобы тот или иной вывод по изучению ситуации можно было понимать как изъявление мнения целой группы людей.

3. Проведение опроса и обработка полученных результатов.

4. Выявление корреляции между ответами опрошенных групп.

ІА – інженерний аналіз;

ЕА – електронна апаратура;

НТП – норми технічної придатності;

РП – ремонтопридатність;

ФЕ – функціональний елемент;

ЗВК – засоби вбудованого контролю;

МО – медичне обладнання;

ОТС – оцінка технічного стану;

ОК – об’єкт контролю;

ТПР – технологічний процес ремонту;

ТПО – технологічний процес обслуговування;

ФЛМ – функціонально-логічна модель;

СУБД – система управління базами даних;

БД – бази даних;

БЗ – база знань;

КІС – комп’ютеризована інформаційна система;

РА – регресійний аналіз;

ДА – дисперсійний аналіз.

Передмова

На сучасному етапі становлення конкурентної ринкової системи в Україні актуальною є проблема підвищення ефективності експлуатації технічних систем і комплексів, зокрема електронної апаратури. Вирішення проблеми тісно пов’язане з процесом вдосконалення технологічних процесів обслуговування і ремонту, які складають виробничу основу будь-якої організації. Під «організацією» розуміється сукупність взаємно зв’язаних виробничих, економічних та організаційних інфраструктур, які забезпечують ефективну виробничу діяльність підприємства.

Рівень рентабельності технологічних процесів визначається ступенем автоматизації, комп’ютеризації і механізації їхніх етапів. Суттєвий вплив на рівень ефективності технологічних процесів також мають фактори, які пов’язані з конструктивним виготовленням електронної апаратури. Мова йде про забезпечення блоків електронної апаратури необхідними рівнями контролепридатності та ремонтопридатності. Для виробів, у яких є необхідний рівень контроле– і ремонтопридатності, скорочується час на проведення робіт з обслуговування і ремонту, такі вироби достатньо легко можуть бути підключені до обчислювальної техніки. Наявність перерахованих та інших позитивних факторів забезпечує необхідний рівень ефективності технологічних процесів, що підвищує рентабельність самої організації.

Для практичного вирішення поставлених завдань фахівцям з експлуатації електронної апаратури необхідно оволодіти методами та засобами оцінки технічного стану блоків електронної апаратури. Саме такий підхід до практичної діяльності може забезпечити необхідний рівень продуктивності виробничої сфери підприємства.

В конспекті лекцій викладено основні важливі питання оцінки технічного стану блоків у процесі експлуатації електронної апаратури.

Вступ

Як свідчить досвід практичної діяльності, рівень ефективності експлуатації сучасного як електронного, так і електротехнічного обладнання широкого застосування суттєво залежить від ступеня автоматизації процедур оцінки технічного стану зазначеного обладнання. Як відомо, в процедуру оцінки технічного стану входить виконання робіт з контролю працездатності об’єкта, з діагностування або локалізації відмов, а також з прогнозування ситуацій імовірної появи відмов. Відповідно до того, наскільки оптимізовані методи та засоби оцінки технічного стану об’єкта, настільки забезпечується рівень ефективності функціонування технологічних процесів виробництва, обслуговування й ремонту електронного та електротехнічного обладнання. В свою чергу, ступінь оптимізації процедур оцінки технічного стану об’єктів суттєво залежить від рівня контроле– і ремонтопридатності конструктивних блоків як модулів електронного та електротехнічного обладнання.

Отже, проблема оцінки технічного стану електронної та електротехнічної апаратури є актуальною.

Майбутнім фахівцям спеціальностей «Біотехнічні та медичні апарати і системи» та «Електронна побутова апаратура» необхідно отримати знання з експлуатації, обслуговування і ремонту електронного та електротехнічного обладнання. Навчальна дисципліна «Основи оцінки технічного стану електронної апаратури» призначена для оволодіннястудентами системного підходу до отриманню знань, необхідних сучасному фахівцеві під час розроблення та експлуатації сучасного електронного обладнання.

В конспекті лекцій викладено навчальний матеріал, який хоч і потребує глибокого опрацювання, але винесений для самостійного вивчення студентами.

Структура конспекту лекцій репрезентована сімома тематичними розділами.

Перший розділ присвячено техніко-економічному аналізу електронної апаратури як об’єкта оцінки технічного стану. Основну увагу приділено методикам побудови концептуальних моделей процесу оцінки технічного стану модулів та блоків електронної апаратури.

Для отримання ефективних процесів оцінки технічного стану у другому розділі наведено матеріал про методи та засоби моделювання зазначених процесів.

Процес оцінки технічного стану електронної апаратури не може бути оптимізований без визначення необхідної і достатньої сукупності параметрів контролю. З цією метою у третьому розділі розглядаються методи та засоби моделювання процесів функціонування модулів і блоків електронної апаратури.

Для реалізації процесів контролю працездатності, діагностування і прогнозування в четвертому розділі наведено приклади розроблення оптимальних програм і технологій оцінки технічного стану модулів та блоків електронного обладнання [4].

Одним із важливих етапів реалізації процесів оцінки технічного стану є аналіз і синтез експлуатаційних характеристик як окремих блоків, так і систем електронної апаратури в цілому (див. розділ №5).

Автоматизація процесів оцінки технічного стану цілком залежить від якості функціонування комп’ютеризованої інформаційної системи. У шостому розділі наведено методологію побудови такої системи. Наприкінці (див. розділ №7) подано матеріал, який висвітлює питання практичного застосування методів та засобів оцінки технічного стану в технологічних процесах ремонту модулів і блоків електронного обладнання.

Дата добавления: 2014-01-04