Аналіз тенденцій творчої практики сучасної журналістики: досягнення і проблеми.

Які ж головні тенденції творчого процесу в журналістиці сьогодні, яких змін зазнає сам професіоналізм у ЗМІ, які шляхи вдосконалення літературної майстерності? Процес дуже динамічний і швидкоплинний. Те, що ми спостерігаємо сьогодні, може швидко змінитись завтра. І все ж якісь визначальні тенденції можна помітити.

Українська журналістика, як і журналістика інших постсоціалістичних країн, за останні десятиріччя змінилась дуже суттєво. ЗМІ пережили небачене піднесення, спричинене національним відродженням, яке вони стимулювали і сприяли його розвитку, а також суттєву економічну і якоюсь мірою творчу кризу, вийти з якої не вдається досі.

Без сумніву, журналістика стала вільнішою, розкутішою. Значно розширились Ті тематичні горизонти. Зняті практично всі табу, що не завжди мали позитивний вплив на публіку, особливо на молодь. Помітно урізноманітнились ЗМІ за типами видань і програм. Виникла досить потужна, небачена ще десятиріччя тому комерційна журналістика. Набагато зменшилась роль державних, і партійних видань. Мас-медіа позбулись чи позбуваються, хоч і з великими труднощами, догматизму. Журналістика, особливо радіоелектронна, стала особистіснішою, домашнішою, інтимнішою.

Відігравши чи не вирішальну роль у розвалі тоталітарної системи, наша журналістика і досі цілком не позбулась мітингового пафосу, безшабашності, які нерідко межують із безцеремонністю, безпардонністю, внаслідок чого її працівники підставляють себе під каральну, не завжди об'єктивну і кваліфіковану, але від цього не легшу руку судової влади.

ЗМІ за інтелектуальним рівнем, на жаль, не стали самостійною силою, мозком суспільства, не стали конче потрібними всім трьом гілкам влади як джерело найважливішої соціальної інформації, а не просто пропагандистом і агітатором. Розповідають, наприклад, що прем'єр-міністр Великобританії черпає із "Financial Time"таку інформацію, якої не можуть йому дати ні помічники, ні снецслужби. Такий високий авторитет мають якісні видання Німеччини, Франції, інших європейських країн. Коли відомий, сьогодні майже легендарний американський телеоглядач У. Кронкайт у результаті об'єктивного аналізу довів безвихідність американських збройних сил у В'єтнамі, тодішній президент США прийняв остаточне рішення вивести звідти свої війська.

У зв'язку із перебудовою і відродженням державності в Україні, створенням комерційної преси, телебачення і радіо, особливо регіональних, у журналістику влилась чимала кількість людей без належної підготовки. Це не могло не впливати на загальний рівень професіоналізму. Внаслідок цього, а також інших чинників, майже у всіх країнах колишнього Союзу поряд із активізацією преси помітне зниження якості журналістської праці. На запитання кореспондента про стан сучасної російської журналістики відомий публіцист і вчений Валентин Зорін сказав: "Насамперед різко знизився професіоналізм. Не лише володіння пером, але й глибокі знання у певній галузі. Ще помітне нехтування словом. Погане володіння мовою". Далі він критикує російське телебачення за надмірну скоромовку, відсутність чіткої дикції, а також суддівський тон, безапеляційність суджень коментаторів на телебаченні.

Не ставши міцно на ноги і не позбувшись "родових плям" колишнього тоталітарного режиму, молода журналістика одразу заразилася глобальною хворобою сучасної культури - прагненням хоч хай там як - розважати. "Розважальний ухил, який уже ось десятиліття тримає глядача в лещатах недоїдків, часто із заниженим критерієм смаку, потребував вертких, але неглибоких журналістів", - слушно зазнача’ Володимир Горшенко.

Українська журналістика не позбулась до кінця затяжної хвороби провінційності. Певне мавпування чужих зразків особливо помітне на телебаченні. Більшою українською самобутністю, національним колоритом і певним рівнем професіоналізму характеризуються всі три канали радіо, що, на жаль, не можна стверджувати про всі регіональні й особливо комерційні радіостудії.

Українським мас-медіа ще бракує доброї поінформованості й об'єктивності внаслідок їх відвертої або прихованої заангажованості. Навіть видання і проuрами, які намагаються бути всебічними і неупередженими, помітно змінюються у зв'язку із наближенням виборів чи інших важливих політичних кампаній.

Не можна не помітити явного звуження жанрової палітри журналістики. Із сторінок періодики майже зник нарис, рецензія, літературно-мистецький і публіцистичний огляд. У загальнополітичних часописах, за незначними винятками ("День", "Зеркало недели"), майже немає аналітичних публікацій на літературно-мистєцькі теми, особливо з проблем такого масового феномена, як телебачення, що не може не впливати на формування естетичних смаків аудиторії.

Нарешті, найвразливіше місце ЗМІ в Україні - їхня мова. Принаймні у двох аспектах. Перший і найболісніший - це домінування російськомовних видань і телепрограм і в загальноукраїнському, і в регіональному вимірі. Кращі, найбільш тиражовані газети і журнали виходять російською мовою ("Факты", "Бульвар", "Натали", "Добрые советы"), як і чимала кількість програм загальноукраїнського масштабу. Другий - загальний низький рівень мовної культури. Особливо він помітний на телебаченні. Чимало журналістів користується українською лише як службовою. Звідси - їхня ніби українська вимова, засміченість тексту росіянізмами тощо і, що не менш важливо, професійне збіднення виражально-зображувальних можливостей такої багатої, милозвучної, мелодійної мови у лексичному, стилістичному, орфоепічному га особливо художньо-образному планах.

Не може йтися про підвищення журналістської майстерності, коли ігноруються, збіднюються, примітивізуються такі національні здобутки, як мова. Тому вдосконалення майстерності української журналістики неможливе без нормального функціонування в ній української мови, що, до речі, передбачено Конституцією та законами держави.

ЗМІ повинні інформувати, аналізувати, просвічувати, допомагати управляти державою, розважати і приносити насолоду. Реалізується все це через слово, думку і зображення, через журналістів. Тому поліпшення роботи мас-медіа – це, крім всього іншого, суттєве поліпшення професійної майстерності журналістів, які тут працюють або працюватимуть. Саме через них, їхнім розумом і серцем треба створити добре поінформовану, об'єктивну, тямущу, а не ліниву і нудну журналістику.

Дата добавления: 2014-01-04