Структура фінансової науки

Поряд із з'ясуванням питань про суть, предмет, завдання фінансової науки важливим було також розкриття її внутрішньої структури - складових частин, їх змісту, взаємозв'язків і взаємодії. З одного боку, вчені давали досить стандартний набір частин фінансової науки і аналізували їх зміст. Професор М.І.Мітіліно такими окремими частинами вважав історію фінансового господарства, теорію державного або фінансового господарства (фінансову теорію), фінансову статистику, фінансове право і фінансову політику. "Не всі згадані галузі фінансової науки однаково нині розвинулись, не всі вони однаково самостійні, - зауважив український вчений, - але всі вони вже ясно і стало позначилися й як частини входять у зміст кожного більш-менш великого та повного курсу фінансової науки".

У вітчизняних науковців помітним було тяжіння до трактування фінансової теорії в дусі класичної політекономії. Професор М.М.Соболєв вважав, що теорія у всіх науках повинна розкривати причинну залежність одних явищ від інших і встановити цю залежність у вигляді наукових законів. Згідно з цим, фінансова теорія повинна розкривати причини, що викликають до життя фінансові явища, показати закономірність, тобто постійну повторюваність цих явищ в історії, і повинна формулювати на цій основі наукові закони у галузі фінансового господарства. М.М.Соболєв, по суті, виходів з історичного характеру цих законів. "Фінансова теорія, - писав він, - повинна з'ясовувати залежності фінансових явищ від побудови народного господарства кожної епохи і від побудови держави".

З другого боку, порядку слідування частин фінансової науки, їх взаємному "зчіпленню" переважна більшість вчених, очевидно, не надавала великого значення. Виняток становила позиція А.І.Буковецького, який до складу фінансової науки включив фінансові описання, фінансову історію, фінансову статистику, фінансове право, фінансову теорію і фінансову політику. На його думку, перші чотири частини фінансової науки є для фінансової теорії, з одного боку, допоміжними дисциплінами, а з іншого - методами дослідження. "Тільки попередня розробка і розвиток фінансового описання, фінансової статистики, фінансової історії і фінансового права, - наголошував учений, - дають можливість побудувати фінансову теорію".

Фінансове описання - це збирання фінансових фактів, описання фінансових інститутів, що діють у різних країнах. А.Буковецький образно порівнював цей перший етап і першу частину фінансової науки із заготівлею цеглин та іншого будівельного матеріалу для майбутньої наукової конструкції. Вона неможлива без попередніх описань. Водночас учений критично ставився до позиції тих зарубіжних теоретиків, особливо німецьких, які описання, систематизацію фінансових інститутів намагалися видати за вінець наукової роботи.

Друга частина фінансової науки - фінансова історія - повинна з'ясовувати еволюцію фінансового господарства і фінансових інститутів. Учений підкреслював, що марксистське вивчення фінансової науки не можна здійснити поза історією. "З'ясувати значення для фінансових інститутів економічного базиса, встановити вплив на фінансові інститути суспільних класів і соціальних груп, зрозуміти діючі фінансові системи можливо лише при уважному вивченні фінансової історії", - таким був висновок А.Буковецького.

Досить докладно розглядались і інші складові частини фінансової науки, особливо фінансове право. При цьому для вчених характерним було розуміння спільності та відмінностей позитивного і нормативного аспектів фінансової науки при співставленні фінансової теорії і фінансової політики. Фінансова теорія з'ясовує те, що є у даний момент, і намічає те, що може бути, наголошували вчені. Завдання ж фінансової політики - приведення в життя нових фінансових інститутів, визначення найбільш раціональних заходів, що забезпечують державі та іншим органам, які ведуть фінансове господарство, збирання необхідних їм засобів, а також вибір найбільш раціональних способів витрачання уже отриманих ресурсів. Якраз із розрізнення позитивного і нормативного аспектів фінансової науки випливали неодноразові застереження вче­них про недопустимість спроб підміни фінансової політики фінансовою теорією, і навпаки.

У "Финансовой знциклопедии" (1924) професор Ленінградського університету І.Ф.Цизирєв запропонував дещо відмінний від традиційного погляд на фінансову науку, фінансове право і фінансову політику. Він вважав їх трьома необхідними, але дуже різними способами (прийомами) наукового розгляду фінансових проблем. "У науково-фінансовій літературі, - писав учений, - вони звичайно представлені у мішаному вигляді, так що в одному й тому ж творі,... можна виявити елементи всіх цих трьох наукових прийомів... Від цього інколи значно знецінюються наукові результати дослідження".

У подальшому радянська фінансова наука відійшла від розгляду фінансового описання, фінансової історії, фінансового права, фінансової теорії, фінансової політики як складових частин фінансової науки. Проте в період 90-х рр. XX ст. відбувається повернення до розгляду фінансової науки, фінансового права і фінансової політики як важливих напрямів дослідження фінансових проблем.

Дата добавления: 2014-01-04