Економічна думка раннього Середньовіччя: економічні аспекти початкового християнства

Економічна думка Середньовіччя

Карл Великий, творець Західної римської імперії, що дала початок трьом нинішнім державам (Франції, Німеччині й Італії) об'єднав Європу не тільки політично, але й духовно. Середньовічна Європа була католицькою. Єдиними грамотними людьми довгий час залишалися духовні особи, релігія відігравала основну роль у всіх сферах життя суспільства.

Економічні явища не вивчалися, вони розглядалися з тієї ж точки зору, що й моральність. Економіка була невіддільна від моралі. В епоху не тільки раннього (V- X ст.), але й класичного середньовіччя (XI-XV ст.) не з'явилося жодного теоретичного твору з економічних питань.

Основними джерелами економічної думки в середні віки є юридичні кодекси й церковні пам'ятники. Зміст їх: конкретні господарські поради, різноманітні практичні рекомендації, поради як повинна поводитися людина у своїй господарській діяльності, щоб уникнути гріха. Авторами таких добутків переважно були духовні особи - каноніки, тому й вчення цієї епохи звуться канонічними.

Канонічні вчення пронизані духом Євангелія й застерігають від погоні за багатством, що може відвернути людину від Бога («легше верблюдові пройти у вушко голки, чим багатому - у царство небесне», «не збирайте собі скарбів на землі..., але збирайте собі скарби на небі...»).

Прагнення до придбання земних благ надміру, прагнення до збагачення вважалися негожими, гріховними. Одним із семи смертних гріхів уважалося сріблолюбство.

Біблія затверджувала розподіл суспільства на стани, кожний стан повинен виконувати свою спеціальну працю: «Кожний повинен знати, до якого положення він покликаний Богом і згідно з обов'язками, що лежать на його званні, повинен служити Богу вірою й правдою, подібно тому, як різні члени людського тіла служать йому, кожний по-своєму».

Кожному стану церковні автори визначали й образ життя, що личить, який вимагав певного рівня добробуту. Це не було тільки теоретичним положенням. Наприклад, у законах Едуарда III (Англія) до дрібних подробиць визначалося, як повинен одягатися й що повинен їсти представник кожної зі станових груп.

4.4.2 Вчення Августина Блаженного

Августин Блаженний (Святий Августин) (354-430), єпископ у володіннях Римської імперії в Північній Африці, заклав догматичні безальтернативні принципи релігійно-етичного підходу до економічних проблем. І ці принципи протягом V- Х! ст. залишалися майже непорушними.

Досить важливим було обґрунтування положення про те, що фізична праця також почесна, як і розумова. Августин доводив необхідність для всіх трудитися, посилаючись на слова апостола Павла: «хто не працює, так не їсть»; найбільш почесним заняттям уважав землеробство й засуджував торгівлю, що має своєю метою одержання баришу. Августин засуджував торговельний прибуток і лихварський відсоток, характеризуючи їх як результат неправильного обміну й присвоєння чужої праці, тобто як гріх. Еквівалентний і пропорційний обмін уважався можливим тільки за умови встановлення «справедливих цін». Однак на звільненні рабів він не наполягав, убачаючи головне завдання християнської церкви в сприянні їхньому моральному вдосконалюванню. Як і інші представники раннього християнства, Августин хотів здійснити соціальну перебудову не в цьому світі, а у світі потойбічному, на небі, у вічному житті після смерті.

Гроші Августин уважав штучним винаходом людей, необхідним для полегшення й прискорення мінових операцій на ринку завдяки «внутрішньої цінності» монети.

4.4.3 Розвиток економічної думки в епоху класичного Середньовіччя

В ХШ-Х^ ст. стало очевидним, що вчення ранніх каноніків уже не відповідає поточній економічній ситуації. Значно ускладнилася соціальна структура суспільства, зросло значення міст, крім землеробства існували ремесло, торгівля, кредитно- грошові відносини, почали формуватися національні держави.

Все це послужило причинами, з яких пізні каноніки розширили коло аргументів, «пояснюючих» економічні проблеми й причини соціальної нерівності. Ранні каноніки спиралися на авторитарність доказів (посилаючись на Святе Писання й твори батьків церкви) і морально-етичну характеристику економічних категорій (включаючи положення про «справедливу ціну»). Пізні каноніки додали до цього принцип подвійності оцінок, що дозволяє за допомогою коментарів, уточнень і застережень первісне трактування конкретного господарського явища або економічної категорії піднести в іншому й навіть протилежному змісті.

Дата добавления: 2014-01-04