Утопічний соціалізм XIX ст

Однією з перших науково обґрунтованих соціалістичних доктрин, які базувалися на критику приватної власності, на концепції її трансформації, були ідеї соціалістів-утопістів - Сен-Симона, Фур'є й Оуена.

Клод Анрі Сен-Симон де Рувруа (1760-1825) у розвитку суспільства виділяв три формації - рабовласницьку, феодальну й промислову. Кожна формація проходить дві стадії: органічну (рівноважну) і критичну (нерівноважну). Приватна власність, анархія й індивідуалізм панують тимчасово. Майбутнє належить великому індустріальному виробництву й промисловому класу (союзу підприємців, робітників і вчених). Велика промисловість буде управлятися з єдиного центра за планом, розробленим вченими. Праця кожного буде оцінюватися за принципом: від кожного - по здібностях, кожному - по його справах. Для створення такого справедливого суспільства недостатньо змінити тільки матеріальні умови життя, необхідно духовне перевиховання людей.

Шарль Фур'є (1772-1837) ненавидів насильство, торгівлю, фінанси. Приватна власність, вважав він, народжує анархію, конкуренцію, створює нерівномірний розподіл багатства й марнотратність ресурсів. Торгівля через конкуренцію веде до монополії. Експлуатація робітників складається в обмані їх як покупців. Вихід Фур'є бачив в усуспільненні власності в масштабах трудових товариств (фаланг). Кожна фаланга нараховує близько 1-2 тисяч чоловік, між працівниками відбувається часта зміна характеру праці. Весь продукт ділиться в співвідношенні 5:4:3 (праця - 5; акціонерам - 4; знання - 3). Щоб зробити життя щасливим, треба, щоб радісною стала праця, у якій ми проводимо більшу частину життя.

Роберт Оуен (1771-1858) намагався перенести ідеї в практичну площину. Приватна власність шкідлива для всіх, у тому числі для самих власників. Однак перехід до суспільної власності Оуен вважав справою важкою і поступовою. «Заснування комуністичних поселень буде доти невдалим, поки не вдасться створити інші звичаї; незрівнянно важливіше впливати на людей духовним шляхом, чим міняти відразу практичні умови їхнього життя».

В 1800 р. Оуен організував у селищі Нью-Ленарк (Шотландія) прядильно- ткацьке підприємство, на якому трудилися 2000 чоловік. Через 2 роки після заснування підприємство стало прибутковим. У селищі існували дитячі сади, школи, культурний центр із бібліотекою, служби санітарного нагляду, соціального забезпечення, страхування, споживча кооперація. Була навіть народна дружина, що стежила за порядком. Карні покарання не застосовувалися. Через якийсь час відбувся злам у свідомості робітників, Були зжиті злодійство, бійки, пияцтво, сексуальна розбещеність, розхитаність у праці, національно-релігійна ворожнеча. Робочий день скоротився з 16 до 10,5 годин. Оуен мріяв поширити експеримент Нью-Ленарка згодом на все суспільство. Закінчився цей експеримент невдало конфліктом зі співвласниками. Утопізм Оуена не в тому, що його мрії нездійсненні, а в тому, що він прискорював цей процес.

Полеміка навколо капіталізму завжди була, насамперед, полемікою навколо приватної власності. Теоретичне обґрунтування принципу приватної власності сходить до трудової теорії власності Джона Локка (кожна людина наділена від народження власним тілом, яким він користується й розпоряджається, а значить і володіє працею свого тіла, роботою своїх рук. Власність - це природне право людини). Але ця приватна власність за наявності грошей і можливості безмежного нагромадження вела до майнової нерівності, при якій вихідний принцип трудового походження власності діяв уже вибірково, тому що частина членів суспільства одержувала доступ до власності, що ніякого відношення до плодів їхньої праці не мала.

Етична критика капіталізму будувалася на прийнятті вихідного принципу Локка й констатації протиріч при його практичному застосуванні. Іншу сторону помітив Сен-Симон. Він звернув увагу на фактор «випадковості народження». Учні Сен-Симона розвили цю думку. Випадковість народження сліпо розподіляє знаряддя праці (часом неефективно). Власність попадає не до того, хто може нею розпорядитися. Єдиним правом розпоряджатися власністю повинне бути вміння застосувати її до справи. Право спадкування повинне бути передане від родини - державі, перетвореній в асоціацію трудящих.

Дата добавления: 2014-01-04