Реформа 1861 р. та її наслідки у Наддніпрянській Україні

Російська імперія в ХІХ ст. значно відставала від країн Заходу за рівнем економічного розвитку, особливо щодо розвитку промисловості і техніки. Промисловий переворот у Росії, і в тому числі на території Наддніпрянської України, почався значно пізніше, ніж в Англії і Франції - в 1840-х рр. Однією з основних причин гальмування економічного розвитку Російської імперії були феодальні пережитки, в першу чергу кріпосне право. Кріпосні порядки не дозволяли вільного переміщення селян, що стримувало формування ресурсів найманої робочої сили. Ефективність економічної діяльності поміщицьких господарств була переважно низькою. В наслідок цього низьким був рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва, повільно зростали обсяги торгівлі, незначними були темпи нагромадження капіталу. Система поміщицького господарювання в першій половині ХІХ ст. перебувала у кризовому стані. Лише невелика частина поміщицьких господарств упроваджувала нову техніку, технологію та організацію виробництва. Всі ці проблеми були значною мірою породжені кріпосним правом, необхідність скасування якого ставала важливою умовою подальшого економічного розвитку Російської імперії, оскільки більшість європейських країн досить ефективно перебороли феодальні пережитки, що сприяло їх економічному піднесенню.

Аграрна реформа Російської імперії готувалася кілька років, і в 1861 р. були опубліковані основні положення, відповідно до яких вирішувався ряд важливих питань у сфері земельних відносин. Основні з них були такі:

1. Скасування особистої залежності селян.

2. Надання землі селянам.

3. Вирішення питання викупу землі селянами.

Таким чином, в результаті реформи 1861 р. селяни ставали особисто вільними, могли вільно розпоряджатися своєю долею, укладати шлюби, направляти своїх дітей на навчання, змінювати своє місце проживання і т. ін. З іншого боку, поміщики звільнялись від опіки над селянами, забезпечення їх продовольством, відповідальності за сплату селянами податків. Проте все ж певний рівень залежності селян залишався, оскільки ряд проблем врегульовувався адміністраціями, які знаходилися під формальним чи неформальним контролем поміщиків і чиновників. Крім того, селяни отримували паспорт лише на один рік, орендні відносини мали переважно формальний характер, а фактично селяни продовжували виконувати ряд примусів, в тому числі включаючи відробіткову та грошову ренту. Складним був і порядок викупів земельних наділів, садиб тощо.

В цілому реформа мала прогресивний характер і певною мірою стимулювала сільськогосподарське виробництво, але однозначних висновків про позитивний вплив реформи на стан та розвиток сільського господарства зробити важко. Про це свідчить хоча б складна ситуація з користування землею: статистика показує, що кількість землі на душу населення, що була у використанні селянами, поступово зменшувалась у пореформений період. З іншого боку, почався процес капіталізації сільськогосподарського виробництва, зокрема, перетворення поміщицьких землеволодінь на господарства фермерського типу. Крім того, частина заможних селян отримали можливість реалізувати свою підприємливість, ініціативу і нагромаджувати капітальні ресурси для подальшої інтенсифікації виробництва в межах своїх господарств, а також для їх розширення. Але основним наслідком аграрної реформи 1861 р. було створення передумов для бурхливого промислового розвитку, в першу чергу на сході і на півдні України. За рахунок звільнення селян і зростання їх мобільності сформувався потужний ресурс робочої сили, і ці події в часі співпали з крупними відкриттями корисних копалин на сході України. Починається активне освоєння цих територій.

Дата добавления: 2014-01-04