Загальна характеристика трансформаційної кризи

Введення національної валюти. Фінансова криза 1998 р.

Макроекономічні стабілізації у другій половині 1990-х рр. сприяло введення повноцінної національної валюти - гривні в 1996 р. Необхідно зазначити, що ще в 1992 р. для обмеження готівкової грошової маси були введені в обіг готівкові купони Національного Банку України. У жовтні цього року після виходу України з рубльового простору купоно-карбованець отримав статус тимчасової національної валюти, сприйнявши на себе весь інфляційний тиск в 1992-1996 рр.

Для введення в обіг гривні Нацбанк намагався обрати період зі сприятливою макроекономічною ситуацією. З 1 вересня 1996 р. почався обмін купоно-карбованців на гривневу готівку, що проводився без обмежень. Обмін проводився за курсом: 1 грн. = 100 тис. крб., при цьому курс гривні по відношенню до американського долару становив: 1,75 грн. за 1 дол., що приблизно відповідало паритету купівельної спроможності. Таким чином, грошова реформа 1996 р. була проведена на неконфіскаційній основі.

Введення гривні мало позитивний вплив на перебіг стабілізаційних процесів в економіці України, покращило ситуацію з міжнародними платежами. Саме введення гривні стало початком поступового вирішення проблеми заборгованості підприємств. Нацбанк утримував переважно економічними методами реальний курс гривні по відношенню до долара і російського рубля.

Світова фінансова криза 1998 р., що стала наслідком відриву темпів зростання спекулятивного капіталу від реального виробництва у світовій економіці, відчутно вдарила і по економіці України, у тому числі по її фінансовій та грошово-кредитній системі. Курс гривні знизився в 2,5 рази по відношенню до долару. Але в той же час необхідно зазначити, що в цілому фінансова система країни і її національна валюта витримали відлуння світової фінансової кризи, що стало основою для подальшої стабілізації макроекономічної ситуації в країні.

З наведеного вище аналізу розвитку економічної ситуації в Україні в 1990-х рр. стає зрозуміло, що цей період є особливим в історії нашої країни, а також у світовій економічній історії. Ця особливість пов'язана з характером економічної кризи, яку пережила країна. На відміну від економічних криз ХІХ і ХХ ст., криза економіки України була зумовлена не слабкістю регуляторної ролі держави в економіці чи недосконалістю самого ринкового механізму, а відсутністю взагалі такого механізму та необхідністю його створення. Отже, трансформаційна криза безпосередньо пов'язана з проблемами формування ринкових механізмів економіці індустріального типу, але організованій на директивних засадах. Саме суспільно-економічні трансформації генерували нестабільність, що поступово набувала ознак системної кризи. Основними напрямами цих перетворень були наступні.

1. Радикальна перебудова відносин власності. Легітимізація приватної власності та диверсифікація колективної власності на основі корозії загальнонародної власності на засоби виробництва.

2. Формування ринкових відносин на основі створення системи ринкового ціноутворення та конкуренції. При цьому необхідно було зруйнувати монополістичну структуру радянської економіки, адже не секрет, що міністерства та відомства в системі управління народним господарством Радянського Союзу являли собою гігантські монополії.

3. Руйнація господарчих зв'язків між економічними суб'єктами, побудованих на адміністративних принципах, і побудова нових, економічно взаємовигідних зв'язків.

4. Формування інституціонального середовища ринкової економіки (фактично, на пустому місті). Цей процес продовжується і по сьогоднішній день, а по деяким напрямкам він лише починає розгортатися, наприклад, процеси формування фондового ринку, вторинного ринку цінних паперів, ринкової інфраструктури перебувають на початковому рівні.

5. Повернення економічної системи України в русло загальносвітового економічного розвитку з відповідною адаптацією українських економічних суб'єктів до реалій світового економічного середовища і світових економічних процесів.

Ряд факторів, породжених особливостями суспільно-політичного та соціально- економічного розвитку країни у пострадянський період мали безпосередній вплив на хід реформування економіки, причому цей вплив лише поглиблював кризові явища. Серед них:

а) психологічне несприйняття суспільством ліберальних ідей, ринкових принципів господарювання, недоторканості приватної власності, зумовлене багаторічним нав'язуванням ідеологічних стереотипів радянською системою.

б) відсутність кадрового потенціалу для забезпечення діяльності економічних суб'єктів в ринкових умовах.

в) теоретичні проблеми у розвитку суспільних наук, зокрема, економічної теорії. Ці проблеми завадили формуванню ефективної стратегії суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень і, відповідно, консолідації народу з метою реалізації такої стратегії.

Необхідно зазначити, що трансформаційна криза залишається в цілому малодослідженим об'єктом в рамках економічної теорії, наведений перелік факторів є, звичайно, неповним. Складність подолання цієї кризи в умовах України пов'язана з початком нових суспільних трансформацій - переходом від індустріальної до постіндустріальної епохи.

Дата добавления: 2014-01-04