Велика Британія

США

Країни світу в 1950-1960 рр.

До початку 1950-х рр. розвинені країни відновили свої господарства після війни й вийшли на траєкторію постійного зростання. Уряди цих країн керувалися економічними теоріями, які за духом були близькі ідеям Дж. М. Кейнса. У США й Західній Європі в 1960-ті рр. процвітала ідеологія «суспільства загального благоденства». Проходження країною такого етапу в цей час уважається зовсім необхідним, щоб країна могла надалі сприйняти ідеї постіндустріального суспільства.

У другій половині ХХ ст. у США спостерігався своєрідний поділ ролей усередині послідовних пар десятиліть: 1950-1960-х і 1970-1980-х рр. У цих парах у перше десятиліття створювалася науково-технічна й економічна база для прискореного розвитку в наступному десятилітті. У десятиліття 1950-х можна відзначити першу хвилю автоматизації, випробування нових форм у торгівлі, банках, сфері послуг. Середньорічний темп приросту ВВП в 1951-1960 рр. складав 3,3%, ВВП на душу населення в цінах 2000 р. збільшився з 14,2 тис дол. в 1950 р. до 17,0 тис. дол. в 1960 рр. Десятиліття 1960-х - це період високих темпів розвитку (середньорічний темп приросту - 3,8%), стрибка в розвитку військово-космічного комплексу, зростання наукоемності галузей машинобудування. У соціальній сфері - стрімкий розвиток освіти й визнання його ключової ролі в економічному розвитку, істотне підвищення рівня життя. ВВП на душу населення досяг в 1970 р. 21,6 тис діл. У теж час енерго-екологічне марнотратство досягло своєї межі, позначився тупик технократичної орієнтації економіки, почалася переорієнтація розвитку на перспективні, інноваційні потреби.

13.2.2 Німеччина

Удала грошова реформа, проведена в 1948 р., дозволила привести ринок до руху. Період 1952-1958 рр. характеризувався особливо сильним зростанням. ВВП збільшився майже в 2 рази, а безробіття знизилося до рівня, який можна характеризувати як повну зайнятість. Середньорічний темп приросту ВВП в 1951­1960 рр. складав 5,0%. Одночасно зростали доходи домашніх господарств, що підтримують високий попит. ВВП на душу населення виріс з 6,4 тис дол. в 1950 р. до 9,7 тис дол. в 1960 р. Основу зростання складали обробні галузі: машинобудування, автомобілебудування, електротехніка, хімічна промисловість. Дотепер ці галузі домінують у німецькій економіці. Однак уже в 1963 р. виявилися симптоми закінчення епохи «економічного дива», темпи зростання знизилися до 3,9%. Завищені економічні й соціальні вимоги обумовили швидке зростання державних витрат і розкручування інфляційної спіралі «зарплата - ціни», що підірвало умови стійкого росту. Заклики Л. Ерхарда до економії не були почуті (в 1965 р. витрати держави зростали майже в 2 рази швидше, ніж ВВП). У другій половині 1966 р. вибухнула перша у післявоєнній Німеччині економічна криза. В 1967 р. ВВП знизився на 0,3%, але вже в 1968 р. його зростання склало 5,7%, а в 1969 р. - 7,4%. Хоча криза була нетривалою, вона істотно вплинула на весь наступний розвиток Німеччини.

13.2.3 Франція

Після закінчення Другої світової війни стало ясно, що повернення до лихварського й колоніального минулого не відбудеться. Зі світового банкіра Франція перетворилася в країну-боржника; на початку 60-х вона повністю втратила закордонні володіння й була поставлена перед необхідністю відшукання нового джерела зростання, яким у нових умовах господарювання могла бути тільки промисловість. Це вимагало ліквідації відставання промислового сектора, зокрема важкої індустрії. Уряд Франції дотримувалося політики дирижизму (керованої економіки), що спиралася на інституціонально-соціологічний напрямок. На період 1949-1973 рр. доводяться основні перетворення, які відбулися у французькій економіці в ХХ ст. Особливо динамічною індустріалізація була в другій половині 1960-х - початку 1970-х рр. Її результати відбилися на стані показника продуктивності праці. Якщо в 1950 р. розрив у величині абсолютних показників продуктивності праці між США й Францією становив більш ніж 2 рази, то в 1973 р. - 37%. Темпи приросту ВВП в 1950-1973 рр. склали 5,2%, що перевищувало аналогічні цифри як по Західній Європі в цілому (4,6%), так і по «Європі дев'яти» (4,2%). За рахунок приросту продуктивності забезпечувалося 90-96% приросту ВВП. Однак Франція поступалася Німеччині і Японії за динамікою промисловості й економіки, і за масштабами змін, що відбувалися в них. На початку 1970-х рр. Франція відрізнялася від основних конкурентів більш низьким рівнем концентрації, завищеною питомою вагою аграрного сектора, відносною структурною слабістю промислового сектора, що виражалося підвищеними значеннями легких і матеріаловиробляючих галузей. Наслідком цих факторів була недостатня конкурентоздатність на внутрішньому й зовнішньому ринках, що приводило до довгострокової нерівноваги торговельного балансу, слабості національної валюти й хронічної інфляції.

У другій половині ХХ ст. Велика Британія поступалася основним конкурентам за темпами економічного зростання. Вже до початку 1950-х рр. за розмірах ВВП Велику Британію випередила ФРН, через десятиліття - Японія, а наприкінці 1960-х рр. Франція. За повільнішими темпами зростання (2,6% в 1951-1960 рр.; 2,7% в 1961-1970 рр.) стояло відставання з інтенсивності відновлення господарства, обсягу основних фондів і фондоозброєнності праці, по ефективності виробництва й конкурентоздатності британських товарів на зовнішніх ринках. З кінця 1950-х рр. у Лондоні почалося переосмислення ролі країни у світовому господарстві. Необхідно було прискорити темпи зростання економіки, забезпечивши її інтенсивну перебудову, знайти нове місце країни в міжнародному подолу праці, переорієнтувати зовнішньоекономічні зв'язки на розвинені країни. З початку 1960-х рр. швидко розвивається міжгалузевий обмін. Переважною формою участі країни у світовій торгівлі стає реалізація на зовнішньому ринку й (що було новим, до цього в імпорті переважало продовольство й сировина) імпорт продукції обробної промисловості. В 1970 р. частка готових виробів і напівфабрикатів у товарному експорті становила 84%.

Теоретичною основою політики уряду було кейнсіанство. Суть політики полягала в керуванні сукупним попитом і забезпеченні повної зайнятості, насамперед за допомогою розширення ролі держави в соціально-економічній області. Таке керування здійснювалося за допомогою бюджетних заходів і проведенні політики «точного настроювання», тобто швидкої зміни курсу політики при перших ознаках зміни кон' юнктури.

Дата добавления: 2014-01-04