Глобалізація

На рубежі XX і XXI ст. процеси формування взаємозалежного у своїх частинах загального соціуму як стійкої соціальної спільності, що характеризується єдністю умов життєдіяльності людей, різко прискорилися й стали приймати планетарні масштаби. У науковій і суспільно-політичній літературі цей процес одержав назву глобалізації. Онтологічні коріння об'єктивних процесів глобалізації полягають у фундаментальній зміни матеріальних основ життя суспільства, які відбулися на планеті в другій половині XX ст.

До теперішнього часу аналітичне вивчення процесів глобалізації дозволяє виділити кілька принципових форм їхнього прояву, на які найчастіше звертають увагу дослідники й вивчення яких дає можливість краще зрозуміти суть феномена.

По-перше, технічний прогрес привів до зміни комунікаційних можливостей людини й суспільства в просторі й часі. Повільно, протягом тисячоріч ішов процес комунікаційного стиску миру, перетворення його в «світове село», де всі знайомі один з одним і складають єдине суспільство.

По-друге, необхідно вказати, що всі дослідники відзначають різко зрослі масштаби взаємозв'язків і ступінь взаємозалежностей сучасного суспільства. Цей процес іде настільки інтенсивно й наочно між соціальними спільностями й рухами, країнами й континентами, ТНК і ринками, що розвиваються, просто між окремими жителями нашої планети, що відомий соціолог Мануель Кастельс назвав виникаюче

• Т Г и _________________________________________________________________________________________ и

суспільство «мережним». У ньому, на його думку, як ядро виникає й розвивається глобальна економіка, що «працює як єдина система в режимі реального часу в масштабі всієї планети».

Третьою сутнісною характеристикою глобалізації стали процеси взаємодії різних культур. Сучасні електронні засоби зв'язку, дистанційної освіти й масової інформації уможливили обмін культурними зразками в найширших масштабах, детально й з величезними швидкостями. В індустріально розвинених країнах ці процеси стали доступні багатьом громадянам, які поспішають включитися в них: одні - щоб не впустити потенційної матеріальної вигоди, інші - щоб не пройти повз культурне, духовне багатство, різноманіття таких відносин. Люди в різних кінцях світу все більше переймаються свідомістю, що вони живуть у єдиному плюралістичному мультикультурному світі.

По-четверте, прискорене формування системи глобальних соціальних відносин як основи глобального суспільства, що стає, стало можливим у силу «роздержавлення» міжнародних відносин. Зміна характеру глобального соціального процесу стало результатом зміни складу суб'єктів відносин, додатка великої кількості транснаціональних організацій. У соціальному житті практично всіх країн різко зросло значення транснаціональних корпорацій (ТНК). У цей час вони контролюють половину самих потужних і багатих економічних систем планети. Як правило, ТНК вибудовують свою стратегію розвитку не відповідно до національних інтересів, а за своїми планами, обумовленими законами глобального ринку. До цього необхідно додати, що ТНК активно проводять операції на світових фінансових ринках, де обертаються величезні суми грошей, неконтрольованих державою.

Глобалізація викликала також збільшення кількості міжнародних міжурядових організацій (МУО). Першою такою організацією стала Постійна комісія із судноплавства по Рейну, утворена Віденським конгресом 1815 р., що підвів підсумки наполеонівських воєн і відкрив нову епоху не тільки в міжнародному, але й соціальному житті Європи й усього світу. У цей час у світі налічується біля тисячі МУО, які організовують кілька тисяч зустрічей, засідань, сесій у рік по різних питаннях соціального життя глобального суспільства, що формується. Дослідники виділяють такі міжнародні міжурядові організації:

за геополітичним критерієм:

- універсальні (ООН або Ліга Націй),

- міжрегіональні (Організація ісламська конференція),

- регіональні (Латиноамериканська економічна система),

- субрегіональні (Бенілюкс);

за функціональним критерієм:

- загальноцільові (ООН),

- економічні (ЄАСТ),

- військово-політичні (НАТО),

- фінансові (МВФ, Всесвітній Банк),

- наукові («Еврика»),

- технічні (Міжнародний союз телекомунікацій),

- спеціалізовані (Міжнародне бюро мір і ваг).

У світі також різко зросло число міжнародних неурядових організацій (Гринпіс, Червоний хрест і ін.), а також таких суб'єктів глобального соціального життя, як глобальні соціальні рухи в захист прав людини, за мир, за захист навколишнього середовища та ін., національні, релігійні, етнічні й політичні діаспори. До транснаціональних суб'єктів, які впливають на процеси глобалізації соціального життя, відносять також мігрантів, закордонних туристів, унікальних фахівців і професіоналів високого класу (юристи, журналісти, інженери, архітектори, учені, які схильні дотримуватися космополітичних поглядів і способу життя), музикантів, спортсменів, працівників шоу-бізнесу, персонал ТНК, консультантів і приватних підприємців, дипломатів, пілотів міжнародних ліній, агентів мережної торгівлі, студентів і т. д.

Таким чином, факти й події останнього років, що доповнюють емпіричною інформацією й статистикою, показують, що на нашій планеті стрімко йде процес становлення єдиного глобального суспільства. У цьому новому суспільстві складаються й перебувають у стані розвитку нові соціальні відносини, характер яких у різноманітті своїх соціальних форм і конфігурацій відрізняється від структур сучасних традиційних, індустріальних, постіндустріальних суспільств.

Дата добавления: 2014-01-04