Виникнення і розгортання “холодної війни”

Список рекомендованих джерел

План.

Тема: Міжнародні відносини (друга половина ХХ-ХХІ ст.).

Лекція №38/16

1. Виникнення і розгортання “холодної війни”.

2. Міжнародні відносини в 70-І половині 80-х рр.

3. Кінець “ холодної війни”.

Основні поняття і терміни: «Холодна війна», конфронтація, гонка озброєнь, концепція

«отримання комунізму», НАТО, ОВД, конфронтація, розрядка між­народної напруженості, «німецьке питання», Гельсін­ський акт, геополітика, політика «нового політичного мислення», ідео­логічний догматизм, глобальні проблеми, інтеграція, регіональ­ні конфлікти, ООН, РЄ, Мааст­рихтський договір, «Хартія для нової Європи»

Основні дати:

5 березня 1946 р. — промова У. Черчілля у Фултоні, початок «холодної війни»; березень 1947 р.—доктрина

Трумена; червень 1948 — травень, 1949 р.— «Берлінська криза»; 4 квітня 1949 р.— створення НАТО; 14 травня 1955 р.—створення ОВС; 1950— 1953 рр.— Корейська війна; 1961 р.— спорудження Берлінської стіни; 1962 р.— Карибська криза, 1971 р.— чотиристороння угода щодо Західного Берліна (СРСР, США, Анг­лія, Франція); 1971 р.—договори між ФРН і НДР, ФРН і Польщею, ФРН і Чехословаччиною; 1975 р.—загаль­ноєвропейська нарада з безпеки та співробітництва (Гельсінкі); грудень 1979 р.— введення радянських військ в Афганістан; 1980 р.— Олімпійські ігри у Москві, 1985 р.— зустріч М. Горбачова і Р. Рейгана в Женеві; 1987 р.— ра­дянсько-американська угода про скорочення озброєнь середнього радіуса дій; 19 листопада 1990 р.— прийняття «Хартії для нової Євро­пи»; 1995 р.— вступ України у Раду Європи; 2000 р.— закриття Украї­ною ЧАЕС

Особистість: В. Черчілль, Й. Сталін, Г. Трумен, Б. Рассел, М. Хрущов, Дж, Кеннеді, Й. Броз Тіто, Г А. Насер, В. Брандт, Дж. Форд, Л. Брежнєв, Р. Ніксон, Р. Рейган, М. Горбачов, Р. Рейган, Дж. Буш, Б. Єльцин, Г. Коль

Алексєєва Ю.М., Вертегел А.Г., Казаков О.О. Всесвітня історія.: Навч.посібник. К.: Каравела,2007. С.147-157.

Віднянський С.В. Всесвітня історія. Новітня історія.: Навч.посібник. для 11кл.- К.: Дієз-продукт, 2005. С.198-210

Волк С.С. та інші. Новітня історія. 11 клас. К.1989. С.213-243.

Всесвітня історія: 1939-1998:Навч.посібник для 11кл.// Авт.-упоряд.: Я.М.Бердичівський, Т.В.Ладиченко, І.Я.Щупак.-К.: А.С.К., 2000. С.498-529

Кучер В.І., Майборода О.М. Всесвітня історія. Новітній період (від початку ІІ світової): Підручн. для 11кл. К.: Ґенеза, 2005. С. 331-361

Ладиченко Т. Всесвітня історія.К. 2003, С.304-325.

Опорний конспект лекцій. Хм.2008.

Зміст лекції

Початок «холодної війни»

З розгромом у 1945 р. нацизму давні протиріччя між СРСР і західними державами загострилися. Протистояння не пере­росло у прямі воєнні дії, у справжню («гарячу») війну і набуло форм взаємних погроз, дипломатичних маневрів, гонки озброєнь, боротьби спецслужб, ідеологічного протиборства, через що отримало назву «холодної війни».

Початком «холодної війни» прийнято вважати промову на той час колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Вінстона Черчіля в американському місті Фултоні 5березня 1946 р.,у якій він змальовував картину радянської експансії на євро­пейському континенті. Він використав образ «залізної завіси», якою СРСР відокремив зону свого впливу від решти Європи. То­му, наголосив Черчіль, Захід мусить об'єднатися, щоб протистояти Радянському Союзу.

Того ж року американський дипломат Джорд Кеннан, який працював у посольстві в Москві, відправив до Вашингтона телеграму обсягом у вісім тисяч слів, де попереджав, що СРСР прагне зруйнувати традиційний західний спосіб життя, а тому його слід вважати не партнером, а супер­ником і розмовляти з ним з «позиції сили».

Причини розв'язання «холодної війни» полягали переважно у праг­ненні СРСР і США розширити якомога більше зони свого впливу і здобути найбільше переваг при визначенні післявоєнного міжна­родного порядку.

Під впливом Радянського Союзу опинилася група країн Центральної та Південно-Східної Європи. Зміцніли його позиції в Азії. У Крем ля з'явилася спокуса встановити свою гегемонію у світі. США, зі свого боку, прагнули того ж самого. Вони намагалися переш­кодити радянському просуванню у Західну Європу та Азію, а крім того - розширити коло своїх сателітів.

Однією з пружин «холодної війни» була взаємна недовіра обох супердержав. У Москві та Вашингтоні розцінювали миро­любні заяви один одного тільки як пропагандистський камуфляж, за яким кожний вбачав ворожі наміри суперника.

Конкуренцію стимулювала й перспектива деколонізації, не­минучість якої ставала дедалі очевиднішою. Кожна з великих держав розраховувала поставити якомога більше нових країн під свій контроль. Народи світу стали заручниками гегемоністських прагнень СРСР і США.

«Доктрина Трумена»

Повоєнне зростання радянського впливу налякало США. Особливо непокоїла їх ситуація на Балканах, де західними союзниками залишалися лише Греція та Туреччина. У Греції комуністи, сподіваючись силою захопити владу, розв'язали громадянську війну.

Перемога комунізму на Балканах давала б Радянському Союзу безконтрольний прохід з Чорного у Середземне море. Південні кордони Західної Європи опинилися б під загрозою.

Щоб спинити поширення комунізму, США стали на шлях прямої допомоги своїм союзникам. 12 березня 1947 р.Прези­дент США Трумен виступив у американському Конгресі з про­ханням санкціонувати фінансову допомогу Греції та Туреччині для боротьби з «комуністичними підступами». Крім того, він закликав надавати у подальшому допомогу всім іншим країнам,

де постає загроза приходу до влади комуністів або яким загрожують країни комуністичного табору.

Доповідь американського пре­зидента була названа «доктрина Трумена». Після того як Конгрес позитивно відповів на заклик президента, ця доктрина лягла в основу зовнішньополітичного курсу США на довгі роки, поки тривала «холодна війна».

США зосередили увагу також на країнах, які вивільнялися з колоніальної залежності. Щоб запобігти розповсюдженню на них радянського впливу, 20 січня 1949 р.

Трумен у черговому зверненні до Конгресу роз'яснив, що допомога слаборозвинутим країнам надаватиметься лише у тих випадках, коли вона сприятиме зміцненню безпеки США. Отже, щоб отримати її, належало демонструвати і здійснювати антикомуністичну та антирадянську політику.

У реальному житті більшість нових країн не збиралася ставати на відверто антирадянський курс. Тому США, щоб не втратити їх безповоротно, були змушені допомагати і тим країнам, де на той час правили просоціалістичні уряди і які не приховували симпатій до СРСР.

Дата добавления: 2014-01-04