Гетьманщина

3. Економічний та культурний вплив Гетьманщини на Московію.

Економічний та культурний рівень козацької країни невпинно зростав. Літом 1654 року архидіакон Павло Алеппський, супроводжуючи свого батька, антіохійського патріарха Макарія, мандрував Україної і захоплювався вражаючими економічними і культурними надбаннями козацького народу. У своїх нотатках до подорожі він згадує «правда, мало зустрічається дорослих чоловіків, але повсюди багато дітей, всюди млини, будинки для подорожуючих, притулки для бідноти і сиріт, всюди городи, сади, рибні ставки, багато птиці та усілякої поживи»(К. Осипов Б. Хмельницкий М.1949. с. с.420). Особливо були вражені подорожуючі поширенням освіти серед народу. «по усій землі козаків, - писав Павло Алеппський, ми помітили, що всі вони, за невеликими виключеннями, навіть більшість їх жінок і дітей вміють читати і писати і знають порядок церковної служби; крім того священники навчають сиріт, і не залишають їх вештатися вулицями»(там же). Особливо були вражені мандрівники високою освітченністю українського вищого духовенства. «Серед настоятелів монастирів є люди вчені, законодавці, оратори, що знають логіку та філософію та займаються глибокими питаннями» Сильне враження здійснила на Павла Аллепського друкарня Печерського монастиря у Києві. Гетьманщина здійснює у цей час неоціненний досі, колосальний культурний вплив на культурно відсталу Московію. Сотні спеціалістів, науковців, культурних і духовних діячів України ведуть просвітницьку роботу на теренах Московії. Так, коли у Москві приступили до виправлення церковних книг, переклад яких став різнитися від грецького оригіналу, то своїми силами не змогли виконати цю складну, фахову, роботу. У 1649 році Олексій Михайлович просив надіслати йому із Києва для виконання цих робіт вчених монахів. Українські спеціалісти, зокрема Єпифаній Славинецький, успішно провели виправлення богословських книг, а також уклали латино-словянський словник, переклали ряд книг з історії, географії, педагогіці і почали переклад біблії. Українці заснували у Москві, за Київським зразком, школу де працювали монахи Славинецький, Арсеній та інші.

4. Руїна.

Поняттям "Руїна" історіографія позначає трагічний період в історії України, пов'язаний з третьою чвертю XVІІ ст. "Руїна" об'єднує поняття громадянської війни та іноземної інтервенції в Україну з боку Росії, Польщі, Туреччини.
Смерть Б. Хмельницького ослабила підвалини української держави. Цим скористалася Москва, щоб посилити наступ на вольності українського народу, почастішали вторгнення в Україну польських військ, турків, кримських татар. Соціальні протиріччя та боротьба старшинських угруповань за владу загострились і переросли у справжню громадянську війну. Усе це вело до великих людських жертв, руйнування міст і сіл, запустіння цілих районів.
Козацька старшина, дбаючи насамперед про станові інтереси, прагнула загарбати землю селян і рядових козаків, перетворити їх на своїх кріпаків. У боротьбі за владу і багатства представники різних старшинських угруповань не гребували будь-якими засобам і, що особливо небезпечно для долі України, намагалися опертися на збройні сили інших держав. У зв'язку з цим українські гетьмани-нерідко перетворювалися на справжніх маріонеток Московського царства, Польщі, Туреччини, Кримського ханства.

6. Розкол України на Правобережну і Лівобережну.

6.1. Юрій Хмельницький і розкол України.

Після падіння І. Виговського гетьманом проголосили сина Б. Хмельницького Юрія (1659-1663 pp.). Слабкий і безвольний політик, він став пішаком у руках різних старшинських угруповань. Користуючись цим, московські і польські війська, татарські орди безперешкодно грабували Україну. Внаслідок цього в 1663 р. Хмельницький втратив гетьманську булаву, а українські землі фактично розкололись на дві частини — на Лівобережжі наказним гетьманом став Я. Сомко, а на Правобережжі старшина обрала гетьманом П. Тетерю, де той правив до 1665 p., стоячи на пропольських позиціях.

6.2. Яким Сомко та Іван Брюховецький

Правління Сомка теж виявилось короткочасним. У червні 1663 р. Іван Брюховецький за допомогою демагогічних лозунгів (обіцянки обмежити старшинське землеволодіння та поліпшити становище козаків і селян), опираючись на підтримку запорожців, селян і міщан, на чорній Раді у Ніжині (див. про це твір П.Куліша «Чорна Рада») був обраний гетьманом Лівобережної України. Я. Сомко і В. Золотаренко були звинувачені у зраді і страчені.

Своїх обіцянок гетьман не виконав, а його промосковська орієнтація та відверто підлабузницька поведінка стосовно московського царя і бояр, викликала невдоволення козаків, які в 1668 р. його вбили.

Дата добавления: 2014-01-04